Ухвала суду № 33457278, 02.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Папаценко П.І.

Доповідач Сорока Г.П. Категорія 34

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі - Шапар О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Житлово-комунального підприємства «Жилкомплекс», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 квітня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

23 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ЖКП «Жилкомплекс», який в подальшому уточнив і в остаточній редакції позову просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, у розмірі 5741 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 11.11.2011 року сталося залиття належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 з поверхом вище розташованої в цьому ж будинку квартири №12. В результаті залиття у дитячій кімнаті його квартири було залито частину стелі, стіни та кондиціонер, пошкоджено його майно, чим завдано майнову шкоду, яку у добровільному порядку ніхто не відшкодовує. Моральна шкода виражається в тому, що йому необхідно ремонтувати дитячу кімнату, замінювати техніку, докладати зусиль до організації умов проживання у своїй квартирі, порушено його звичний спосіб життя.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 09 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду, спричинену в результаті залиття квартири, у розмірі 5741 грн., у відшкодування моральної шкоди 500 грн., у відшкодування витрат на оплату судового збору за вимоги майнового характеру у розмірі 214,60 грн., за вимоги немайнового характеру у розмірі 107,30 грн., за забезпечення позову у розмірі 107,30 грн., за забезпечення доказів у розмірі 107,30 грн., витрат на проведення судових експертиз у розмірі 1600 грн., всього 8377,50 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. При цьому посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Позивач ОСОБА_1, відповідачка ОСОБА_2 та треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені через їх представників та телефонограмами, зареєстрованими у встановленому порядку в журналі телефонограм за №№1685,1686. Відповідачка ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, треті особи про причини неявки суду не повідомили, ніяких заяв не подали. Тому, відповідно до вимог ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_5, яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, заперечення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_6, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, заперечення представника ЖКП «Жилкомплекс» - Калиновського І.В., який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.05.2003 року належить ОСОБА_1

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 12.02.2011 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 Фактично в квартирі проживає сім'я ОСОБА_4.

11.11.2011 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 з квартири №12 цього ж будинку, в дитячій кімнаті залита частина стелі, стіни, кімната потребує відновлювального ремонту, про що 14.11.2011 року та 17.02.2012 року комісією ЖКП «Жилкомплекс» було складено відповідні акти за результатами обстеження квартири позивача.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 30.08.2012 року, залиття дитячої кімнати квартири АДРЕСА_1 характерно для залиття із вище розташованого приміщення - квартири №12 цього ж будинку. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 5741грн.

За таких обставин, з урахуванням наданих сторонами доказів та положень п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків в редакції постанови КМУ від 24.01.2006 року №45, ст.322 ЦК України, ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріальна шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню відповідачкою ОСОБА_2, оскільки вона як власник квартири не забезпечила належного використання системи водопостачання в квартирі, яка була змінена при реконструкції квартири, в порушення вимог ДБН, без дозволу ЖКП. Тому, суд стягнув з неї на користь позивача шкоду, заподіяну залиттям його квартири, у розмірі 5741 грн., задовольнивши позов про відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішуючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідачки було пошкоджено майно позивача, що призвело до душевних переживань, порушення звичного укладу життя позивача та потребувало від нього прийняття додаткових зусиль для налагоджування свого життя, тому, суд дійшов до висновку, що позивачу було спричинено моральну шкоду. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховував моральні страждання позивача, які пов'язані з його душевними хвилюваннями з приводу залиття квартири, наявність вини відповідача у залитті квартири та, керуючись положеннями ст.ст.23, 1167 ч.1 ЦК України, роз'ясненнями п.9 Постанови ПВСУ №4 від 31.03.1995 р. зі змінами, внесеними постановою №5 від 25.05.2001 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», стягнув з відповідачки в рахунок відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди 500 грн., задовольнивши цей позов частково.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача, понесені останнім судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 214,60 грн., за вимоги немайнового характеру у розмірі 107,30 грн., за забезпечення позову - 107,30 грн., за забезпечення доказів - 107,30 грн., оплачені витрати на проведення судових експертиз - 1600 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до положень Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями власники квартир зобов'язанні утримувати своє майно та своєчасно вживати заходів по усуненню виявлених недостатків, проводити за власні кошти ремонт квартири, дотримуватися умов безпечної експлуатації технічного обладнання.

Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2, як власник квартири, відповідно до чинного законодавства відповідає за сантехнічне обладнання у своїй квартирі, однак не забезпечила його належне використання, що призвело до залиття квартири позивача та заподіяння йому шкоди, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що вона повинна відшкодувати позивачу завдану матеріальну та моральну шкоду.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що залиття квартири позивача відбулось не з її вини, а у зв'язку з незабезпеченням житлово-комунальним підприємством належного стану трубопроводів, що проходять на горищі будинку, наявності до цього обладнання доступу сторонніх осіб (безхатченків), які могли використовуючи воду із труб на горищі призвести до затоплення квартири позивача, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається зі справи, факт залиття квартири позивача водою, що поступала з квартири відповідачки підтверджується актами ЖКП «Жилкомплекс» від 14.11.2011 року та від 17.02.2012 року про те, що 11.11.2011 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 з вини мешканців квартири №12 цього ж будинку, що розташована вище, внаслідок чого в дитячій кімнаті залита частина стелі, стіни, кімната потребує поновлювального ремонту (а.с.17,18) , довідкою ЖКП «Жилкомплекс» про те, що за період часу з 1.06.2010 року інженерні мережі та комунікації у будинку АДРЕСА_1 знаходяться у задовільному стані, аварійні ситуації не мали місця (а.с.20), довідкою ЖКП «Жилкомплекс» від 22.11.2011 року про те, що 11.11.2011 року при прибутті аварійної служби на повідомлення про залиття квартири АДРЕСА_1 із вище розташованої квартири №12, аварійна служба виявила сліди залиття в квартирі №10 на стелі, стінах в кімнаті квартири, володілець квартири №12 у свою квартиру працівників аварійної служби не допустив (а.с.16). Факт залиття квартири позивача з вини відповідачки ОСОБА_2 підтверджено також висновком судової будівельно-технічної експертизи та додаткової будівельно-технічної експертизи (а.с.69-71,160-161).

Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що суд неправильно не прийняв доказами відсутності її вини в заподіянні шкоди акт ЖКП «Жилкомплекс» від 10.11.2011 року про виявлення на горищі будинку над квартирами №№10,12 слідів перебування безхатченків та мокрих плям, висновку додаткової будівельно-технічної експертизи про можливість подавання води з горища в квартиру №10 поза межами квартири №12, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з висновків будівельно-технічної та додаткової будівельно-технічної експертизи (а.с.69-71,160-161), висновки експертизи щодо залиття квартири позивача з горища поза квартирою відповідачки можливо лише в разі, якщо спеціально з середини горища поливати воду на зовнішню стіну, зроблено на припущеннях. Ніяких доказів про наявність фактів залиття зовнішньої стіни будинку з середини горища не було надано суду першої інстанції. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції. А на припущеннях рішення суду не може ґрунтуватись. Та обставина, що 10.11.2011 року на горищі над квартирами №№12,10 були виявлені мокрі плями, не може виключати відповідальність відповідачки, оскільки, як встановлено експертом, в разі протікання води з горища в місцях розташування мокрих плям на горищі, залиття квартири №10 без залиття квартири №12 є неможливим, а квартира відповідачки не була затоплена 11.11.2011 року. Будь-яких нових обставин та доказів, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків суду, і давали апеляційному суду зробити переоцінку наданим суду першої інстанції доказам відповідачкою та її представником не наведено та не надано.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та відповідні їм правовідносини, їм та наданим доказам дав правильну правову оцінку та обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильно вирішення справи та є безумовною умовою для скасування чи зміни рішення суду, у справі не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтвердженні, не ґрунтуються на вимогах закону та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідачки ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Ігнатоля Т.Г.

Судді : Сорока Г.П.

Мальцева Є.Є.