Ухвала суду № 33456646, 07.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1-ій інстанції Бєльченко Л.А.

Категорія 45 Доповідач Ткаченко Т.Б.

Ухвала

Іменем України

07 травня 2013 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.

Суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.

При секретарі - Велигоненко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Новоазовської районної державної адміністрації Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку та права оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 1 квітня 2013 року,

В с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до Новоазовської районної державної адміністрації Донецької області, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) площею 5,11 га та право оренди земельної ділянки площею 100 га, що розташовані на території Приморської сільської ради Донецької області для організації та ведення фермерського господарства.

Посилався на те, що 17 вересня 2012 року звертався до відповідача із заявою про надання йому на території Приморської сільської ради Новоазовського району Донецької області для організації та ведення фермерського господарства в користування земельну ділянку площею 100 га та у власність земельну ділянку площею 5,11 га в розмірі земельної частки (паю). В задоволенні вказаної заяви йому було відмовлено, з посиланням на те, що зазначені земельні ділянки вже перебувають в оренді.

Позивач вважає відмову у передачі йому в оренду та власність земельних ділянок необґрунтованою та незаконною, оскільки порушує його права, передбачені ст.ст.14,42 Конституції України, а також право на організацію та ведення фермерського господарства. Знаходження земельної ділянки у ДП «Ілліч-Агро Донбас» на підставі договору оренди, строк дії якого закінчується 24 листопада 2012 року, не може бути перешкодою для надання її позивачу для ведення фермерського господарства, оскільки ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає можливість передачі в оренду, а також у власність особі, що виявила бажання організувати та вести фермерське господарство, земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні попереднього землекористувача.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області 1 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Новоазовської районної державної адміністрації про визнання права влансоті на земельну ділянку та права оренди земельної ділянки відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Зокрема, вказує, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач оспорює рішення відповідача про відмову в передачі йому в користування і у власність земельної ділянки для організації в ведення фермерського господарства. При цьому суд дійшов до помилковим і взаємовиключним висновкам, зазначив, що рішення відповідача про відмову у наданні земельних ділянок являється обґрунтованим, оскільки на момент його звернення з заявою, земельні ділянки були юридично не вільні, так як знаходились в користуванні ДП «Ілліч-Агро Донбас» на підставі договору оренди, строк дії якого закінчувався 23.11.2012 року.

Одночасно суд дійшов висновку, що позивач не має права такої вимоги, оскільки не доказав факт проходження професійного відбору на право створення фермерського господарства.

Однак обґрунтовуючи свій висновок, суд послався на норми Закону України «Про фермерське господарство» в редакції, яка діяла до 16.06.2011 року, а саме до виникнення спірних правовідносин.

Суд дійшов неправильного висновку, що надання звільнених земельних ділянок під час вирішення спору в судовому порядку іншим громадянам , не порушує право позивача, оскільки ці громадяни звернулись до відповідача після 24.11.2012 року, а саме після закінчення строку дії договору оренди землі.

Неправильно судом застосовані і положення статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», ст.ст. 118,123 ЗК України, якими передбачено порядок надання (передачі) земельних ділянок у власність і користування громадянам для створення фермерського господарства, а також визначений порядок вирішення спору у разі відмови органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Зазначеними нормами права визначений вичерпний перелік підстав для відмови у дачі дозволу на розробку проекту землеустрою відводу земельної ділянки для передачі її у власність або користування.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника - ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, просили рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2, заперечення представника відповідача - Яновського А.О., який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд виходив з того, що земельні ділянки, які бажав отримати позивач, знаходились на умовах оренди в ДП «Ілліч-Агро Донбас» за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Оскільки ОСОБА_2 бажав отримати земельні ділянки для фермерського господарства, необхідно було розроблювати проект землеустрою.

Суд критично поставився до зауважень представника позивача щодо надання відповідачем в період існування даного судового спору, дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди для ведення городництва та фермерського господарства, оскільки ці громадяни звернулись до Новоазовської РДА з 24.11.2012 року. Позивач же оспорює відмову відповідача у наданні у користування та власність земельної ділянки на час його звернення, тобто на 17.09.2012 року.

З таким висновком не можна не погодитись.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.5 ст. 116 ЗК України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6, ч.7 ст. 118 ЗК України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Районна міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, 17 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про надання йому в користування земельної ділянки площею 100 га та надання у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) площею 5,11 га, які знаходяться на території Приморської сільської ради, для організації та ведення фермерського господарства. При цьому позивач зазначив, що земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність та на умовах оренди, знаходиться у користуванні у ДП «Ілліч - Агро Донбас» ПАТ МММК ім.Ілліча» на умовах оренди за договором від 23.11.2007 року, строк дії якого закінчується 23.11.2012 року (а.с.38 -39).

Розглянувши дане питання на комісії з земельних питань Новоазовської райдержадміністрації 01.10.2012 року, остання листом від 03.10.2012 року повідомила ОСОБА_2 про відмову в задоволенні клопотання позивача, так як на момент його звернення земельні ділянки, які він бажає отримати у користування, юридично не вільні (а.с.3).

Судом також встановлено, що на момент звернення ОСОБА_2 до відповідача з заявою про виділення в оренду та у власність земельних ділянок без розробленого проекту відповідно до чинного законодавства, граничний термін звернення орендаря про намір поновлення договору оренди не сплинув , вилучення земельної ділянки у користування відповідно до ст.116 ЗК України не проводилось.

Частиною 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Як передбачено ст.7 Закону України від 19.06.2003 року № 973-ІV «Про фермерське господарство», для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна державна адміністрація розглядає у місячний строк і в разі її задоволення дає згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. У разі відмови органів державної влади у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Частиною 1 статті 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з роз'ясненнями, які викладені в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2, при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 899-1У «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до ч.7 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-1У «Про фермерське господарство» питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов'язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів).

Відповідно до положень ст. 123 ЗК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, місцевої державної адміністрації. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Новоазовської районної державної адміністрації Донецької області № 12/вх2174 від 3 жовтня 2012 року позивача повідомлено, що комісією з питань земельних відносин при Новоазовській райдержадміністрації № 193 від 01.10.2012 року розглянуто його заяву «Про виділення земельної ділянки в оренду площею 100,0 га для організації фермерського господарства, а також земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) у власність площею 5,11 га» та за результатами розгляду прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання, оскільки на момент звернення земельні ділянки, які бажає позивач отримати у користування юридично не вільні та знаходяться в оренді (а.с.3).

Відповідно до Договору оренди землі від 23 листопада 2007 року, укладеного між Новоазовською райдержадміністрацією Новоазовського району Донецької області та Дочірним підприємством «Ілліч-Агро» Донбас» відкритого акціонерного товариства «ММК ім.Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас»), останнє набуло право на оренду земельної ділянки з земель сільськогосподарського призначення Приморської сільської ради Новоазовського району Донецької області загальною площею 288,9598 га строком на п'ять років з моменту його державної реєстрації. (а.с.72-81).

Позивач в суді не заперечував, що просив надати йому в користування земельну ділянку площею 100 га та у власність земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) площею 5,11 га, які знаходяться на території Приморської сільської ради, які на час звернення його із заявою знаходились в оренді ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «ММК ім.Ілліча». З іншими заявами до відповідача не звертався.

Матеріали справи не містять відомостей про звернення позивача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. І Новоазовською районною державною адміністрацією рішення з цього приводу не приймалось.

Крім того, відомостей щодо прийняття Новоазовською районною державною адміністрацією рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про виділення земельних ділянок, матеріали справи не містять. Як вбачається з листа Новоазовської районної держадміністрації заяву ОСОБА_2 розглядала комісія з питань земельних відносин при Новоазовській райдержадміністрації, яка не є юридичною особою, і цією ж комісією приймалось рішення про відмову у задоволенні його клопотання.

За таких підстав, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2

Обгрунтовуючи рішення, суд першої інстанції помилково послався на положення ст. ст.5,6 Закону України «Про фермерське господарство», в редакції Закону № 973-1У від 19 червня 2003 року, оскільки правовідносини що виникли між сторонами щодо надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, виникли після внесення в цей Закон змін згідно із Законом № 3523- У1 від 16 червня 2011 року. Але зазначена помилка суду не вплинула на висновок суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та не привела до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем та його представником не надано.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 1 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді