Ухвала суду № 33455951, 29.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Костромітіна О.О.

Категорія 21 Доповідач Гаврилова Г.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Баркової Л.Л.

суддів Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.

при секретарі Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними, третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування приміщення 4-5 в будинку АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_1 ,укладеного між ним та донькою ОСОБА_2 недійсними внаслідок їх фіктивності.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 05 червня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір дарування приміщення 4-5 будинку АДРЕСА_4 від 21.01.2010 року, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 107,недійсним. Визнано за ОСОБА_1. право власності на дане приміщення.

Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 21.01.2010 року, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 105, недійсним. Визнано за ОСОБА_1. право власності на дане приміщення.

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляції зазначає, що договори дарування на спірне нерухоме майно оформлені відповідно з вимогами закону, а доводи суду, що вона не мешкала та не сплачувала комунальні послуги за квартиру, а також не займалась підприємницькою діяльністю у подарованому нежилому приміщенні( парикмахерська) не є підставою для визнання договорів фіктивними. Крім того, вона під час розгляду справи пропонувала позивачу повернути йому нежиле приміщення, але він від цього відмовився.

Третя особа, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, до суду не зїявилась, надала заяву про слухання справи за її відсутність.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідачки та її представника ОСОБА_4, які просили апеляційну скаргу задовольнити, заперечення позивача та його представника ОСОБА_5 яки просили скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає , що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов,суд першої інстанції виходив з того, що, укладаючи правочини відносно спірного майна, сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які обумовлені цими правочинами, між ними були укладені фіктивні правочини, які відповідно до ст. 234 ЦК України вчинено без наміру створення правових наслідків. На виконання статті 216 ЦК України суд застосував наслідки, передбачені даною статтею.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Враховуючи, що відповідно до наведених норм правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків. Отже правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є недійсним (фіктивним).

Як встановлено судом, позивачу ОСОБА_1. на праві власності належало нежиле приміщення 4-5 будинку АДРЕСА_4 , в якому він здійснює з 2000 року підприємницьку діяльність, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 03.04.1998 року,та за допомогою найманих працівників надає перукарські послуги в перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується трудовими договорами укладеними між робітниками ОСОБА_6 від 26.02.2002 року та робітником ОСОБА_8 від 13.01.2010 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 23.02.2001 року позивачу належала трикімнатна квартира за адресою АДРЕСА_2, в якій він зареєстрований та проживає з 23.02.2001 року по теперішній час.

Як на підставу позову,позивач посилався на обставини, згідно яких, він,як майновий поручитель боржника ОСОБА_9, з метою уникнення арешту та примусового продажу належного йому майна, уклав зі своєю дочкою ОСОБА_2, без наміру створення правових наслідків, договір дарування, за яким вони домовились про повернення майна на першу вимогу.

Позивач довів у суді обставини, на які він посилався.

Судом встановлено, що 27.05.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа-Банк» було укладено договір поручительства, відповідно до якого він взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язання ОСОБА_9, які виникли з кредитного договору № 0013469 від 27.05.2008 року у повному обсязі. Боржник ОСОБА_9 порушила зобов'язання в частині своєчасного погашення кредиту та процентів, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 127440,60 гривень.

19.01.2010 року Новозаводським районним судом м. Чернігова був виданий виконавчий лист № 6-53 про стягнення солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Альфа - Банк" заборгованість за кредитним договором № SME 00113469 у сумі 127440,60 гривень, судові витрати по сплаті третейського збору 800,00 гривень, а всього 128240,60 гривень, пені за договором поруки 41627,33 гривень. ( а.с.151)

З трудової книжки на ім'я ОСОБА_1. вбачається, що він працевлаштувався в районі Крайньої Півночі в ТОВ «Єлітстройкомплект» механіком-водієм з 01.01.2010 року по 07.07.2011 року (а.с. 36-37), але 9 січня 2010 року ОСОБА_1 повертається до міста Маріуполя, про що свідчать проїзні документи ( а.с. 163-164).

21.01.2010 року між ОСОБА_1. та його донькою ОСОБА_2 були укладені договори дарування приміщення 4-5 будинку АДРЕСА_4, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 107, та квартири АДРЕСА_1 від 21.01.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 105, ( а.с. а.с.18-19, 38-39).

Станом та 21.01.2010 року ОСОБА_1. не мав на праві власності будь-якого іншого, ніж спірне, майна,про що свідчить інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Позивач зареєстрований та проживає з 2001 року у квартири АДРЕСА_3. (а.с. 159). З матеріалів справи вбачається , що на час укладення договорів позивач був неодружений ,крім відповідачки, має сина, який проживає за межами України.

ОСОБА_2 з 2008 року проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_5. (а.с.16) У квартирі АДРЕСА_3 не зареєстрована та не проживає.( а.с. 25- 26).

Оплату за квартплату та за комунальні послуги спірної квартири та нежилого приміщення, згідно наданих до суду квитанцій, після укладання договорів дарування, здійснював ОСОБА_1 та особисті рахунки по оплаті комунальних послуг та квартплати оформлені на його ім'я ( а.с. 166-175)

З виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_1. з 03.04.1998 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність у нежилому приміщенні 4-5 будинку АДРЕСА_4, де розташована перукарня.

Відповідачка не заперечувала у судовому засіданні дані факти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положенням ст. 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що усі оригінали правовстановлюючих документів на квартиру на нежиле приміщення , всі технічні документи , пов'язані з експлуатацією квартири та ключі від вхідних замків знаходились у позивача.

Свідок ОСОБА_10 пояснила,що ОСОБА_1 був її поручителем за кредитним договором. У зв'язку з економічною кризою у неї створилася заборгованість за кредитом та до виконавчої служби надійшов виконавчий лист про стягнення заборгованості у солідарному порядку з боржника та поручителя. ОСОБА_1 , який на той час виїхав працювати на Крайній Північ, терміново приїхав у м. Маріуполь та уклав спірні договори дарування для того, щоби врятувати своє майно. Перед укладанням договорів дарування ОСОБА_1 у її присутності розмовляв з донькою про наслідки укладених договорів та тимчасовість оформлення майна на неї. ОСОБА_2 погоджувалася повернути майно батьку. Вона була присутня при укладенні договорів дарування у нотаріуса та допомагала реєструвати документи у БТІ. Документи на майно після оформлення угоди знаходилися у ОСОБА_1 в перукарні.

Аналогічні пояснення далі свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Відповідачка ОСОБА_2 не спростувала даних доказів , та підтвердила апеляційному суду, що у нотаріуса при укладені угод була присутня ОСОБА_10, з якою вони разом реєстрували документи у БТІ. Не заперечувала та погоджувалась повернути батькові один із об'єктів спірного нерухомого майна.

Отже, розглядаючи справу, суд зробив вірний висновок про те, що договір дарування квартири та нежилого приміщення були укладені сторонами з метою уникнення арешту та примусового продажу даного майна, без наміру зміни прав і обов'язків сторін щодо спірних приміщень, про що свідчать усі надані позивачем докази та не спростовані відповідачкою.

Враховуючи, що договори дарування були вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, судом угоди обгрунтовано визнані фіктивними.

За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги , судова колегія погоджується з висновками суду щодо задоволення позову, а доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді