Ухвала суду № 33455361, 10.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Подліпенець Є.О.

Категорія 30 Доповідач Гаврилова Г.Л.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Гаврилової Г.Л.,Кочегарової Л.М.

при секретарі Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 29 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 17747,40 грн., та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., яка була спричинена позивачу у результаті порожньо транспортної пригоди з вини відповідача ОСОБА_2

В обґрунтування позову зазначив, що 30.01.2011 року з вини водія автомобіля «ВАЗ-21013», держзнак НОМЕР_1 ОСОБА_2, який в умовах недостатньої оглядовості, не вибрав безпечної швидкості руху, сталось ДТП, в результаті чого позивачу завдана матеріальна шкода. В зв'язку з тим, що під час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», просив стягнути з обох відповідачів у солідарному порядку матеріальну шкоду в розмірі 17747,40 грн., яка складається з вартості ремонтно-відновлювальних робіт - 16535,40 грн., вартості проведення експертизи - 600 грн. та 612 грн., які він сплатив за евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Моральну шкоду пов'язує з душевними стражданнями у зв'язку із технічним пошкодженням його автомобілю та порушенням його звичайного образу життя,оскільки він змушений докладати зусилля для ремонту автомобілю.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 29 березня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі .

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 Вважає, що суд необґрунтовано не взяв до уваги у якості доказів експертний висновок № 12/ 158 від 04 грудня 2012 року, складений на замовлення позивача ТОВ « ЕКСПЕТР АССІСТАНС», яким була встановлена вина відповідача у наслідках ДТП.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з'явились, надали заяву про слухання справи за їх відсутність, що у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справі за їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, які доводи скарги підтримали, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що 30.01.2012р. приблизно о 10-30 год. на 6 км. автодороги Старченкове-Федорівка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Passat», держзнак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ-21013, держзнак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АН1 № 528705, складеного 30.01.2012р. інспектором ДАІ Володарського РВ Яницьким В.В., ОСОБА_1 не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечного інтервалу при роз'їзді, скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21013, держзнак НОМЕР_1 , який рухався на зустріч, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КпАП України.

Постановою судді Володарського райсуду Донецької області від 17.04.2012р. ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2012р. зазначена постанова була скасована, а провадження у справі закрито в зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не складався.

Згідно матеріалів справи під час ДТП йшов сильний снігопад, на ділянці дороги, на якій стався ДТП, ширина проїжджої частини дозволяла рух лише одного транспортного засобу та зустрічний роз'їзд був утруднений. Покриття проїжджої частини також була засніжена. (Схема наслідків ДТП , висновок Головного управління МВС України в Донецькій області, а.с. 3,33 матеріалів адміністративної справи № 0507/3162/2012)

Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з того, що , оскільки вина відповідача ОСОБА_2 в наслідках ДТП не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, у суду не було підстав покладати на нього відповідальність за відшкодування шкоди.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної безпеки відшкодовується на загальних підставах.

Під час розгляду таких справ наявність або відсутність вини кожного з володільців джерела підвищеної небезпеки встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України є пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що адміністративний протокол відносно відповідача не складався, свідки у справі відсутні.

У цьому випадку вину ОСОБА_2 може бути підтверджено чи спростовано іншими належними і допустимими доказами, передбаченими ЦПК України (ст. 57), зокрема висновком судової автотехнічної експертизи, письмовими доказами тощо.

У якості доказу позивачем наданий експертний висновок фахівця ОСОБА_5 від 04 грудня 2012 року, який виконаний на замовлення його представника - адвоката ОСОБА_3 та згідно якого дії водія автомобіля ВАЗ-21013, держзнак НОМЕР_1, ОСОБА_2 у дорожній ситуації не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України та знаходяться у причинному зв'язку із пригодою, яка сталась.

При цьому, експерт приходить до висновку, що з технічної точки зору величина безпечної скорості автомобілів «Volkswagen Passat», під керуванням ОСОБА_1 по умовам видимості елементів дороги не повинна перевищувати 24,2-28,3 км/г, а ОСОБА_2 - 24,2 -28,1 км/г.

Оскільки у вихідні дані експертом було покладено швидкість автомобілю ОСОБА_1 20-25 км/г ,а автомобілю ОСОБА_2 - 40-45 км/г , експерт приходить до висновку, що відповідач перевищив скорість , а у ОСОБА_1 невідповідність вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху не вбачається.

Разом з цим, відповідно до пояснювальної на ім'я начальника ДАІ Володарського РО та яка міститься у матеріалах адміністративної справи № 0507/3162/2012, ОСОБА_1 30.01.2012 року о 14-00 годині у письмовому вигляді вказував, що він рухався зі швидкістю 40-50 км/год. Дані, викладені у даній заяві , позивачем у апеляційному суді не заперечувались.

Крім того, як пояснив представник позивача, експерту надавались для дослідження зроблені ним фотокопії документів даної адміністративної справи.

Отже, базові дані, яким керувався експерт та які були ним покладені ним у формулу максимальної допустимої скорості обох водіїв, не відповідають фактичним обставинам справи та висновок про винність відповідача є хибним.

Від проведення судової автотехнічної експертизи сторони відмовились.

Посилання апелянта на вимоги п.4 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» щодо умов звільнення відповідача від майнової відповідальності не може бути обґрунтованими, оскільки правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем регулюються ст.ст. 1188 ЦК України, тоді як дана норма Пленуму роз'яснює вимоги статті 1187 ЦК України. Разом з цим, відповідно до п. 8 даної постанови спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Отже, оскільки за відсутності преюдиціального доказу вини ОСОБА_2 у завданні шкоди позивачеві його посилання на вину відповідача перевірялись судом на загальних підставах доказування, та не знайшли свого підтвердження, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав покладати на нього відповідальність за відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_1

Інші доводи апеляційної скарги також не приводять судову колегію до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, або неправильного застосування норм матеріального закону, які є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Володарського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді