Рішення № 33455033, 12.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Кацаренко І.О.

Категорія 23 Доповідач Баркова Л.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року колегія суддів апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.

при секретарі : Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 20 червня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Зазначав, що 26 грудня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/11-157/84, за умовами якого остання отримала кредит в іноземній валюті в розмірі 16 000 доларів США з кінцевим строком погашення до 26 грудня 2013 року зі сплатою 14,5 % річних за його користування. На забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_4, того ж дня між Банком і ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_5 взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_4 Оскільки умови погашення кредиту відповідачами не виконувалися належним чином, станом на 11 березня 2013 року створилася заборгованість 7541,61 доларів США, що дорівнює 60280,09 грн.

В червні 2013 року позивач зменшив позовні вимоги і остаточно просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 57671,25 грн., з яких 5532,56 доларів США - залишок заборгованості за кредитом; 1054,38 доларів США залишок заборгованості за відсотками; 491,25 доларів США пеня за порушення строків погашення кредиту; 137,13 доларів США - пеня за порушення строків погашення процентів, а також судовий збір, сплачений при подачі позову 602,80 грн.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 20 червня 2013 року позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість станом на 05 червня 2013 року за кредитним договором №014/11-157/84 від 26 грудня 2006 року в сумі 7215,22 доларів США, що в перерахунку за курсом Національного Банку України (7,9930) складає 57671,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" по 301,40 грн. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, надати можливість сплатити заборгованість за тілом кредиту а далі сплачувати за графіком до закінчення терміну дії договору.

У відповідності із ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача, відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5.і його представника ОСОБА_7, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення та розписка.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, від ОСОБА_4 письмові пояснення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5- ОСОБА_8, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності із ч.1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачами порушено зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, то у позивача виникло право достроково вимагати повернення всієї суми заборгованості нарахованими відсотками за користування та штрафними санкціями, розмір яких визначено позивачем правильно.

Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна.

Згідно з положеннями статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов"язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із положеннями статті 599 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.2 статті 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов»язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що настала після прострочення.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 26 грудня 2006 року був укладений договір №014/11-157/84, за умовами якого остання отримала кредит в іноземній валюті в розмірі 16 000 доларів США з кінцевим строком погашення до 26 грудня 2013 року зі сплатою 14,5 % річних за його користування. Відповідно до додатку №1 до цього договору встановлений графік щомісячного погашення кредиту.

На забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_4, того ж дня між Банком і ОСОБА_5 було укладено договір поруки №014/11-157/84/2, за умовами якого ОСОБА_5 взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_4 (а.с.5-9)

Відповідно до п.п.6.6.1 п.6.6 ст.6 додаткової угоди №1 до кредитного договору від 24 червня 2010 року сторони домовились, що кредитор вправі пред'явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту, заборгованість якої на час укладення цієї угоди склала 8837,63 доларів США. Позичальник ОСОБА_4 зобов'язалася здійснити погашення заборгованості щомісячними платежами відповідно до графіка, а поручитель ОСОБА_5 надав згоду на зміну умов кредитного договору і підтвердив, що його зобов'язання, як поручителя, зберігаються у повному обсязі. (а.с. 10-14)

Факт підписання договорів та одержання суми кредиту в розмірі 16000 доларів США відповідачами не оспорюється. Останні також не заперечують, що прострочення і порушення строків погашення кредиту, було пов'язано із підвищенням курсу долару та зниженням доходів сім»ї, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 05.06.2013р. заборгованість за кредитом, з урахуванням внесків, які зробив поручитель після звернення позивача до суду, склала в розмірі 7215,22 доларів США ( за курсом НБУ- 57671,25 грн.), з яких 5532,56 доларів США - залишок заборгованості за кредитом; 1054,38 доларів США залишок заборгованості за відсотками; 491,25 доларів США пеня за порушення строків погашення кредиту; 137,13 доларів США - пеня за порушення строків погашення процентів (а.с.40-42)

Цей розрахунок відповідачами та представником ОСОБА_8 при розгляді справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не спростований, відповідає умовам кредитного договору і не викликає сумніву у правильності проведення.

З урахуванням викладеного, оскільки між сторонами виникли договірні правовідносини і позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов"язань, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Проте, вирішуючи питання про стягнення пені як в частині порушення строку погашення кредиту, так і в частині порушення строку погашення процентів, суд першої інстанції усупереч вимогам ч.2ст.258 ЦК України помилково стягнув її за весь період нарахування, який перевищує один рік.

Згідно до положень ч.2 ст.258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Тому, незалежно від подання заяви про застосування позовної давності (п.п.3,4 ст.267 ЦК України), вимоги ч.2ст.258 ЦК України про строк позовної давності є обов'язковими для суду і нарахування пені не може перевищувати одного року.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач з даним позовом звернувся до суду 11.04.2013 року, підлягає стягненню пеня, яка нарахована позивачем з 13 квітня 2012 року і складає на час ухвалення судового рішення, в перерахунку за курсом НБУ(79930) - 3155 грн.24коп. за порушення строку погашення заборгованості та 777 грн.08 коп. за порушення строку погашення відсотків. (а.с.41-42)

Відповідачем ОСОБА_5 судове рішення не оскаржується. Умови кредитного договору недійсними не визнавались.

З урахуванням встановлених обставин справи та положень закону, заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті, судове рішення підлягає зміні. На користь позивача з відповідачів слід стягнути заборгованість, станом на 05.06.2013 року в розмірі 56580 грн.93 коп., що складається із: заборгованості за кредитом 44220 грн.95 коп., заборгованості відсотків за користування кредитом 8427грн.66 коп., пені за порушення строку погашення кредиту 3155 грн.24 коп., пені за порушення строку погашення відсотків 777 грн.08 коп.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі і поясненнях до неї на те, що оскільки кредит надався у доларах США, позивач не мав права стягувати його у гривнях, що Банк не надав ліцензії на проведення з нею валютних операцій є неспроможними, спростовуються вимогами закону та матеріалами справи.

Згідно із ч.3 статті 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов»язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» на підставі Банковської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

У відповідності з положеннями ч.ч. 1,2,4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93, Національний Банк України надає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування у відповідності з цим Декретом. Банки, які отримали ліцензію Національного Банку мають право від свого імені та за свій рахунок купувати іноземну валюту у фізичних осіб - резидентів та нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам; здійснювати операції з валютними цінностями на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії).

В матеріалах справи містяться документи, що підтверджують наявність у позивача банківської ліцензії №10, зареєстрованої Національним Банком України 27 березня 1992 року за №94 та дозволу на право здійснення операцій з валютними цінностями, у тому числі укладення кредитних договорів.(а.с.43-45)

При укладенні кредитного договору та додаткових угод в іноземній валюті (доларах США) і беручі на себе певні обов»язки щодо погашення цього кредиту та процентів саме в доларах США, відповідачі повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти до долара США не є незмінним, що зміна цього курсу можливо настане, а тому могли передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Інші доводи апеляційної скарги не приводять судову колегію до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставами для скасування оскаржуваного судового рішення. Більш того, вони в основному зводяться до укладення між сторонами договору про реструктуризацію, що до компетенції суду не відноситься.

Відповідно до ч.1,5 ст.88 підлягають стягненню на користь позивача з відповідачів в рівних долях судові витрати пов'язані із сплатою судового збору при подачі позову пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме по 282 грн.90 коп. (565.80:2), а також на користь держави з ОСОБА_4 несплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги в розмірі 141грн.45 коп. (282.90:2)

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 20 червня 2013

року змінити.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», МФО300335, код ЄДРПОУ 23346741, р/р 290975320, заборгованість за кредитним договором №014/11-157/84 від 26 грудня 2006 року, станом на 05.06.2013 року в розмірі 56580 грн.93 коп.

(п'ятдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят грн. 93 коп.), що складається із: заборгованості за кредитом 44220 грн.95 коп., заборгованості відсотків за користування кредитом 8427грн.66 коп., пені за порушення строку погашення кредиту 3155 грн.24 коп., пені за порушення строку погашення відсотків 777 грн.08 коп.; а також, з кожного, витрати по сплаті судового збору по 282 грн.90 коп. (двісті вісімдесят дві грн.90 коп.);

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави, на розрахунковий рахунок: 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, Банк отримувача : Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 38033949, отримувач коштів Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район судовий збір 141 грн.45 коп. (сто сорок одну грн.45 коп.)

Рішення набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржене протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді