Рішення № 33453937, 12.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

головуючий в I інстанції Кротінов В.О.

Категорія 34 суддя доповідач Никифоряк Л.П.

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

Суддів Баркова В.М., Никифоряка Л.П.

при секретарі судового засідання Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2013 року у справі за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2013 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області /надалі Фонд/ звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з останнього на його користь матеріальний збиток заподіяний належному Фонду спец автомобілю ЗАЗ 110307-42 реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 24155,04 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2013 року позов Фонду задоволено частково, стягнуто на користь позивача з ОСОБА_1 вартість матеріального збитку в сумі 2230,00 грн. та судові витрати.

З рішенням суду відповідач не погодився, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та вказуючи, що судом не враховано того, що володільцю пошкодженого спец автомобілю ЗАЗ 110307-42 реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням якого сталося ДТП ОСОБА_2 вже було особисто відповідачем відшкодовано невиплачену страховою компанією франшизу в розмірі 510,00 грн., також судом не враховано того, що останній погодився із залишковою вартістю автомобілю який в результаті ДТП було знищено, відмовився передавати залишки автомобілю та залишки автомобілю знаходяться саме у ОСОБА_2

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача та пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково за наступних підстав.

Постановляючи рішення й задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що 13 липня 2010 року в м. Донецьку сталося ДТП між автомобілем Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та спец автомобілем ЗАЗ 110307-42 реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 в якого автомобіль знаходився у володінні, в результаті чого останньому спричинена матеріальна шкода, що рівна ринковій вартості автомобіля.

Та суд, на підставі наданих доказів, дійшов висновку що в скоєнні ДТП винний саме ОСОБА_1, який порушив вимоги Правил дорожнього руху, та враховуючи що, останнім була застрахована цивільно-правова відповідальність і виходячи з того, що володілець ОСОБА_2 отримав від страхової компанії страхове відшкодування в розмірі рівному матеріальній шкоді за виключенням франшизи та залишкової вартості автомобіля, та враховуючи що власником спец автомобілю ЗАЗ залишався Фонд позов задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь Фонду матеріальний збиток що складався із розміру не виплаченої франшизи та залишкової вартості автомобілю.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини, однак неправильно їх застосував та не повно встановив обставини у справі в частині вимог про стягнення з відповідача залишкової вартості автомобілю.

Задовольняючи позов, суд обґрунтовано керувався Цивільним кодексом України, статтями 1166, 1188 Цивільного кодексу України та виходив із того, що власнику спец автомобілю ЗАЗ 110307-42 реєстраційний номер НОМЕР_3 завдана шкода джерелом підвищеної небезпеки, з вини саме ОСОБА_1, який управляв на відповідній правовій підставі належним йому автомобілем.

При цьому, судом обґрунтовано враховано постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 11 травня 2012 року у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлено, що саме ОСОБА_1 винний в скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягало в порушенні п. 8.7.3, 10.4 Правил дорожнього руху.

Та суд виходив з того, що постанова в справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою /стаття 61 ЦПК України/.

Тобто, виходячи із змісту наведених норм, суд дійшов обґрунтованого висновку про обов'язок власника автомобілю ОСОБА_1 відшкодувати шкоду завдану з його вини внаслідок дії джерела підвищеної безпеки майну Фонду в повному обсязі.

У той же час, вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що ОСОБА_1 на момент ДТП управляв транспортним засобом Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2, та цивільно-правова відповідальність власника була застрахована, та сторони даних обставин в суді першої інстанції не заперечували.

Та вірні висновки суду з приводу того, що між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та власником автомобілю Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Та відносини з приводу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин /надалі Закон/ в якому передбачений порядок за дотриманням якого здійснюється страхове відшкодування, в тому числі у випадку знищення транспортного засобу.

Так статтею 30 Закону передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Стосовно обставин у справі, відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження № 404/08 від 16 серпня 2010 року розмір матеріальної шкоди спричиненої володільцю спец автомобілю ЗАЗ 110307-42 реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті ДТП, на час проведення експертизи склав 24155,04 грн., та цей розмір матеріальної шкоди рівний ринковій вартості автомобіля на час ДТП, оскільки відновлювати даний транспортний засіб економічно не доцільно /а.с. 5-15/.

Пунктами 30.2, 30.3 статті 30 Закону передбачено, що якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди; та якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик.

Та, із наявних у справі доказів вбачається, що належний володілець транспортного засобу ОСОБА_2 відмовився передавати спец автомобіль ЗАЗ 110307-42 реєстраційний номер НОМЕР_3 страховику та останній не був згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, також останній погодився із залишковою вартістю транспортного засобу у розмірі 1720,00грн., та просив здійснити виплату страхового відшкодування за виключенням розміру франшизи, яка відповідно до договору склала 510,00 грн. та за виключенням залишкової вартості автомобіля що склала 1720,00грн.

Та, із наявних у справі письмових доказів вбачається, що ОСОБА_2 отримав страхове відшкодування в розмірі 21925,04 грн., за вирахуванням суми франшизи, що становила 510,00грн. та за вирахуванням залишкової вартості автомобіля.

Відповідно до положень статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, тільки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Отже, з урахуванням наведеного вірні висновки суду про стягнення з відповідача як особи яка застрахувала свою цивільну відповідальність франшизи в розмірі 510,00 грн., оскільки жодних доказів в пітвердження обставин щодо сплати цієї суми ОСОБА_2 відповідачем не надано та доводі в апеляційної скарги в цій частині не підтверджено, у той же час є обґрунтованими вимоги апеляційної скарги з приводу відсутності у позивача права на відшкодування з відповідача залишкової вартості пошкодженого автомобіля, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що саме ОСОБА_2 відмовився передавати страховику залишки автомобілю, також останній просив виплатити йому страхові платежі за вирахуванням вартості залишків автомобілю.

Разом з тим, в судовому засіданні з'ясовано що залишки автомобілю знаходяться саме ОСОБА_2, ці залишки не було передано ні страховику ні відповідачу у справі, з огляду на що, висновки суду про стягнення з відповідача на користь Фонду залишкової вартості автомобілю не ґрунтуються на Законі та не узгоджуються із фактичними обставинами у справі.

Отже, з огляду на встановлені обставини, є вірними висновки суду щодо необхідності виплати позивачу матеріальної шкоди що рівна сумі невиплаченої страховою компанією франшизи, разом з тим, є обґрунтованими вимоги апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача залишкової вартості спец автомобілю ЗАЗ 110307-42 реєстраційний номер НОМЕР_3.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів відповідача про те, що з відповідача не підлягає стягненню залишкова вартість автомобілю та ухвалюючи рішення, суд не правильно застосував норми матеріального права і неповно з'ясував обставини у справі в цій частині, а отже не виконав вимог закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області вартості залишків транспортного засобу в розмірі 1720,00грн. з відмовою в задоволенні цих позовних вимог, у той же час, в іншій частині рішення суду повністю узгоджується із вимогами чинного законодавства та підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2013 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області вартості залишків транспортного засобу в розмірі 1720,00грн.

Відмовити в стягненні з ОСОБА_1 на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області вартості залишків транспортного засобу в розмірі 1720,00грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: