Рішення № 33453939, 12.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

головуючий в I інстанції Жарової Ю.І.

Категорія 27 суддя доповідач Никифоряк Л.П.

________________

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

Суддів Баркова В.М., Никифоряка Л.П.

при секретарі судового засідання Стрижак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 квітня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И В:

27 червня 2011 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» /надалі Банк/ звернулося в суд з позовом в якому просило в рахунок погашення заборгованості в розмірі 81063,15 грн. за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави автомобіль CHEVROLET NIVA, реєстраційний номер НОМЕР_1 що належить відповідачу ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля Банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАЇ, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору щодо сплати кредиту та відсотків за користування ним, виконання якого було забезпечено договором застави.

В подальшому Банк уточнив позовні вимоги та просив звернути стягнення на предмет застави виходячи із розміру заборгованості що виник за кредитним договором станом на 24 грудня 2012 року в сумі 73821,28 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 30 квітня 2013 року позов Банку задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DOISAU10160003 від 13 березня 2006 року яка станом на 24 грудня 2012 року становила 15820,15 грн., пені за період з 13 січня 2012 року по 13 березня 2012 року в розмірі 2209,23 грн. звернуто стягнення на предмет застави автомобіль CHEVROLET NIVA, реєстраційний номер НОМЕР_1 що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля Банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАЇ, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 2139,50грн.

Та з ОСОБА_1 на користь Банку стягнуто судові витрати в розмірі 227,10 грн.

В решті позовних вимог Банку відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився позивач, в апеляційній скарзі представник Банку просив рішення змінити в частині розміру заборгованості, визначивши суду заборгованості в розмірі 73 821,28 грн. також просив відмовити відповідачу у стягненні на його користь витрат на проведення експертизи, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема на думку апелянта, висновки суду щодо розміру заборгованості здійснені на підставі судової економічної експертизи, яка є неповною та неясною, не містить детального розрахунку та не являється належним та допустимим доказом.

Також в апеляційній скарзі, Банк вказував на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки суд не врахував істотних умов договору кредиту щодо відсоткової ставки, невірно застосував позовну давність щодо вимог про стягнення пені за кредитним договором строк дії якого на час звернення до суду не закінчився.

У той же час, суд порушив норми процесуального права, оскільки неправомірно стягнув з Банку всю вартість витрат на проведення експертизи, не врахувавши що судові витрати присуджуються відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Банку, за відсутності відповідача повідомленого про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, також за відсутності представника відповідача, клопотання якого про відкладення розгляду справи залишено без задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 березня 2006 року між ОСОБА_1 та Банком укладено кредитний договір № DOISAU10160003 /надалі Кредитний договір/, та мало місце неналежне виконання взятого на себе зобов'язання з боку позичальника у зв'язку з чим виникла заборгованість розмір якої суд вважав доведеним частково, в рахунок погашення якої суд звернув стягнення на предмет застави автомобіль CHEVROLET NIVA, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до договору застави № DOISAU10160003 від 13 березня 2006 року /надалі Договір застави/.

Рішення суду в частині звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості на заставлене майно не було оскаржено та не може бути предметом розгляду в апеляційному суді, оскільки відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Разом з тим, суд першої інстанції задовольняючи позов та визначаючи розмір заборгованості повно встановив обставини у справі та вірно застосував матеріальні норми які регулюють спірні правовідносини.

Так суд обґрунтовано виходив з того, що прововідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року /надалі Закону/ відповідно до статті 2 якого банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Та правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір, та відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За загальним правилом договірне зобов'язання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладення договору.

Так, відповідно до умов Кредитного договору Банк надав позичальнику кредит у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 65620,00 грн. на купівлю автомобіля, а також 19357,90грн. на сплату страхових платежів із сплатою 1,32% на місяць з кінцевим терміном повернення кредитну до 13 березня 2012 року та виконання зобов'язання за Кредитним договором було забезпечено заставою автомобіля CHEVROLET NIVA, реєстраційний номер НОМЕР_1 у відповідності із Договором застави.

Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що укладені договори кредиту та застави відповідають вимогам матеріального права та мало місце неналежне виконання взятого на себе за договором кредиту зобов'язання з боку ОСОБА_1, у зв'язку з чим, станом на 24 грудня 2012 року заборгованість становила 15820,15 грн.

Отже з урахуванням наведеного ґрунтуються на чинному законодавстві позовні вимоги Банку про необхідність виконання позичальником зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі.

У той же час, судом першої інстанції суму заборгованості визначено відповідно до наявних у справі письмових доказів, зокрема враховано що розрахунок заборгованості у розмірі 15820,15 грн. здійснений у відповідності із рішенням апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2012 року, яким Банк було зобов'язано перерахувати розмір нарахованих до сплати ОСОБА_1 відсотків з 01 лютого 2009 року, виходячи із процентної ставки 1,32% на місяць.

Та обставини з приводу правильності здійснення розрахунку заборгованості були перевірені судом першої інстанції шляхом призначення судової економічної експертизи згідно висновку якої № 2/11/71 від 23 квітня 2013 року сума заборгованості ОСОБА_1 по Кредитному договору, що визначена згідно з його умовами та з урахуванням рішення апеляційного суду станом на 24 грудня 2012 року складала 15820,15 грн.

З огляду на викладене, ствердження Банку про існування заборгованості за Кредитним договором обґрунтовано належним чином, разом з тим, обставини вказані Банком щодо правильності нарахування суми заборгованості були предметом судової економічної експертизи та останнім у спростування наведених обставин жодних доказів не надано, також представник Банку не звертався до суду з вимогами про призначення повторної експертизи та фактично не надав жодного доказу щодо існування суми заборгованості в іншому більшому розмірі.

Отже спростовуються доводи апеляційної скарги Банку щодо невірного визначення розміру заборгованості, з урахуванням наведених обставин Банком не доведено існування на час звернення до суду заборгованості за Кредитним договором саме в розмірі 73821,28 грн.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що п. 1.1 Кредитного договору, було визначено розмір відсотків за користування Кредитом, який у відповідності із рішенням апеляційного суду Донецької області і підлягав застосуванню, оскільки здійснюючи оцінку правочину з точки зору правових норм, судом враховано, що відповідно до статті 204 ЦК України, в якій закріплено презумпцію правомірності правочину, кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки презумпція не буде спростована.

Отже до спростування презумпції правомірності Кредитного договору чи окремих його положень всі права набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватись, а створені обов'язки підлягали виконанню.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме за порушення позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених пунктами 2.2.2, 2.2.3 Договору, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

У той же час, заслуговують на увагу заперечення відповідача про порушення Банком строків позовної давності. Із матеріалів справи вбачається, що Договір укладено 13 березня 2006 року та відповідно до встановлених обставин Банк протягом тривалого часу у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_1 не використовував своє право на стягнення заборгованості, що свідчить про незаінтересованість Банку в цьому та тягне за собою відповідні наслідки.

Позичальник порушення строків повернення кредиту та сплати процентів почав допускати з листопада 2008 року, з огляду на що Банк за порушення зобов'язань за Кредитним договором нарахував пеню, та розрахунок здійснив з цього часу.

З огляду на викладене, при задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік /п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України/, та при цьому необхідно виходити з того, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, відповідно до встановлених обставин з 13 березня 2012 року.

Разом з тим, із встановлених у справі обставин вбачається, що кредитору Банку, ще до початку строку виконання зобов'язання було відомо про неналежне виконання та відмову боржника від виконання зобов'язання, та Банк жодних дій не вживав. З огляду на що підлягає стягненню пеня за один рік що передував зверненню Банку до суду за період з з 08 липня 2010 року по 07 липня 2011 року, що відповідно до наявного у справі висновку експертизи становить 7667,09грн.

З огляду на викладене висновки суду першої інстанції про включення до суми заборгованості пені за період з 13 січня 2012 року по 13 березня 2012 року в розмірі 2209,23 грн. не узгоджуються із фактичними обставинами у справі та протирічать нормам матеріального права.

У той же час, відповідно до норм цивільного процесуального права, суд не може вийти за межі позовних вимог, а отже підлягають задоволенню позовні вимоги Банку про включення до суми заборгованості пені в розмірі що був визначений Банком в уточненому позові та становить 5021,00 грн.

З урахування вищенаведеного, рішення суду першої інстанції слід скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права в частині включення до суми заборгованості пені за період з 13 січня 2012 року по 13 березня 2012 року в розмірі 2209,23 грн., визначивши розмір пені за період з 08 липня 2010 року по 07 липня 2011 року в сумі 5021,00 грн.

У той же час, вирішуючи спір про задоволення позову з частині стягнення з Банку витрат на проведення експертизи, суд обґрунтовано керувався статтею 88 ЦПК України якою визначено правила розподілу судових витрат між сторонами. Зокрема, у частині першій цієї статті передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Та з урахуванням того, що позов Банку до ОСОБА_1 задоволено частково, то в розумінні змісту наведеної норми з Банку присуджуються понесені відповідачем ОСОБА_1 та документально підтверджені судові витрати, які включають в себе і витрати, пов'язані з розглядом справи до яких належать витрати на проведення судових експертиз, пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, з огляду на що, доводи апеляційної скарги в цій частині є не обґрунтованими та не підлягаю задоволенню.

Разом з тим, в судовому засіданні не знайшли підтвердження обставини, щодо порушення при ухваленні рішення судом першої інстанції норм процесуального права, які би призвели до неправильного вирішення справи, при цьому апеляційний суд враховує положення частин 1, 3 ст. 309 ЦПК України, згідно якої порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції або його скасування та ухвалення нового, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення суду слід змінити визначивши пеню за період з 08 липня 2010 року по 07 липня 2011 року в розмірі 5021,00 грн., в іншій частині суд першої інстанції виконав вимоги закону та із наведеного необхідно зробити висновок, що рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 30 квітня 2013 року змінити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № DOISAU10160003 від 13 березня 2006 року яка станом на 24 грудня 2012 року становить 20841,15 грн. та складається із заборгованості по щомісячним платежам 14163,07грн. та заборгованості по процентах за користування кредитом 1657,08 грн. та пені за період з 08 липня 2010 року по 07 липня 2011 року в розмірі 5021,00 грн. звернути стягнення на предмет застави автомобіль CHEVROLET модель NIVA 21230L, рік випуску 2006 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1165,85 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: