Постанова № 3345351, 29.12.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа №2a-169/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" грудня 2008 р.                                                                                                   м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Спірідонова М.О.

Суддів: Перцової Т.С., П'янової Я.В,

за участю секретаря - Глазунової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкова до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Тагіт»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Форвард»

3. Приватного підприємства «Бріг-2006» про стягнення коштів, - ВСТАНОВИВ:

Позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Тагіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Форвард», Приватного підприємства «Бріг - 2006» з вимогою визнати недійсним правочин, який міститься в договорі поставки № 24/06 від 09.08.2006 року за № 24/06 (який пролонговано), укладений між ТОВ фірма «Тагіт» та ТОВ «Харків-Форвард» на загальну суму 20 000 102,50 гривень, у т.ч. ПДВ - 3 333 350,42 гривень, застосувати наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним.

Під час розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд  застосувати наслідки нікчемного правочину до договору поставки № 24/06 від 09.08.2006 року, укладеного між ТОВ фірма «Тагіт» та ТОВ «Харків - Форвард» на суму 20 000 102 гривні 50 копійок, стягнути в дохід держави кошти у розмірі 20 000 102 гривні 50 копійок, одержані за таким правочином.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що  ТОВ фірми "Тагіт" було подано до СДПІ ВПП у м. Харкові наступні податкові декларації з податку на додану вартість: Згідно з даними декларації

♦ податкова декларація з ПДВ - за січень 2007 р. ( вхідний від 16.02.2007р. № 960) у графі 18.2декларації сума від'ємного значення (різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) складає 3003836 грн.

♦ податкова декларація з ПДВ за лютий 2007р. (від 16.03.2007 р. вх.    № 2036) - у графі 25 декларації сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника податку у банку складає 3 003 836 грн. Як зазначив представник  позивача відповідно до частини шостої пункту 9 статті 11' Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.09.1990р. №509-ХІІ із змінами та доповненнями, орган державної податкової служби має право проводити позапланову виїзну перевірку в разі подання платником декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень та згідно з наказом СДПІ ВПП у м. Харкові від 29.03.2007 року № 155 ..Про проведення позапланової перевірки з 30.03.2007 року по 20.04.2007 року було проведено перевірку ТОВ фірми „Тагіт" з питань правомірності декларування від'ємного значення (різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту ) за січень 2007року та правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період лютий 2007 року

Позивач вказав, що в ході перевірки було встановлено, що ТОВ фірма "Тагіт" відповідно до договору поставки №24/06 від 09.08.2006 {термін дії якого по 31.12.2006р). придбало товарно-матеріальні цінності (товари широкого асортименту: друкарська продукція, продукти харчування, побутова техніка, оргтехніка, телефони, промтовари, інше) у ТОВ "Харків-Форвард.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків Форвард" (далі - ТОВ Харків Форвард" 13.12.2005 р. зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської Ради за № 1 4801050001 020628.

ТОВ "Харків Форвард", як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова та зареєстроване як платник податку на додану вартість ( довідка про взяття на облік від 07.08. 2006р. за № 522 у ДПІ Московського району м. Харкова)

Також позивач зазначив, що в ході господарської діяльності ТОВ фірма "Тагіт" придбало товарно-матеріальні цінності (товари широкого асортименту: друкарська продукція, продукти харчування, побутова техніка, оргтехніка, телефони, промтовари, інше) у ТОВ "Харків-Форвард суми ПДВ за поставлені товари включено до складу податкових кредитів по деклараціям з ПДВ за січень 2007р за лютий 2007р. згідно податкових накладних (наведено нижче у таблиці):

Податкова накладнаПостачальникзагальна вартістьвартість без ПДВсума ПДВДатаНомерНазваІндивідуальний податковий номер

25.01.07ЗО"Харків-Форвард", ТОВ33898872034652 832 142.5344 026 785,438 805 357,1027.01.0731"Харків-Форвард", ТОВ33898872034656 901 835,0247 418 195,859 483 639,1731.01.0732"Харків-Форвард", ТОВ33898872034631 770 486,3626 475 405,305 295 081,0631.01.0733"Харків-Форвард", ТОВ3389887с 20346215 121,75215 121,75XВсього січень 2007р.141 719 585,66118 135 508,3323 584

077,3313.02.0734"Харків-Форвард", ТОВ33898872034633 163 506,4027 636 255,335 527 251,0714.02.0735"Харків-Форвард", ТОВ33898872034620 506 934,7917 089 112,333 417 822,4614.02.0736"Харків-Форвард", ТОВ338988720346104 513,82104513,82XВсього за лютий 2007р.53 774 955,0144 829 881,488 945 073,53

Позивач звертав увагу суду , що у зв’язку з проведенням перевірки щодо обґрунтованості заявлених сум податку   на додану вартість до відшкодування      та на виконання наказу ДПА України від 18.08.2005р. № 350 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведені перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" було встановлені господарські взаємовідносини ТОВ " Харків-Форвард" та Приватного підприємства " Бріг-   2006"   м.   Луганськ  та   Приватне   підприємство   "   Бріг-2006"   є   безпосереднім постачальником ТОВ " Харків-Форвард".

Приватне підприємство "Бріг-2006" (м. Луганськ) (далі ПП « Бріг-2006») зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської Ради 12.10.2006р. за № 13821020000009787 та знаходиться на податковому обліку в Ленінській МДПІ м. Луганська з 12.10.2006р. за№ 1571.

  Реквізити податкової накладноїПере допл ата, грн.Поставка товарів (послуг) 

Номенклатура Вартість (з ПДВ), грн.сума ПДВ, грн.з правом включення до податкового кредиту, грн.НомерДата

101727.01.2007Продукти харчування1715977,69285996,28285996,28201728.01.2007Продукти харчування, DVDта інші диски та інші не продовольчі товари18284124,813047354,143047354,14Разом:20 000 102,503 333 350,423 333 350,42

Таким чином, як вказав позивач, отриманий товар ТОВ " Харків - Форвард " оприбутковано на підставі податкової накладної № 1017 від 27.01.2007р. та 2017 від 28.01.2007 на суму 20 000 102,50 грн. 2005 р. у т.ч. ПДВ 3 333 350,42 грн.

Однак, відповідно листа від 12.06.2007р. Ленінської МДПІ м. Луганська за № 1127/7/26-34 та акту від 14.05.2007р. № 547 про встановлення місця знаходження СПД,зазначено, що підприємство ПП « Бріг-2006» не встановлено за юридичною адресою, а саме: вул. Совєтська 76/1417 м. Луганська.

Крім того, позивач вказав, що  відповідно листом Ленінської МДПІ м. Луганська від 16.05.2007р. за № 15642/23-7-304 повідомлено, що "ПП " Бріг- 2006" не звітує з жовтня 2006р. Єдина податкова декларація з ПДВ була за жовтень 2006р., яка підтверджує відсутність будь - якої господарської діяльності "ПП " Бріг- 2006" .

Враховуючи те, що ТОВ " Харків - Форвард " по декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року декларувало бюджетне відшкодування по ПДВ у сумі 3 333 350,42 грн., а у ПП « Бріг - 2006» ( м. Луганськ») за цей же період відсутня господарська діяльність ( тобто, з момента реєстрації ПП « Бріг - 2006» ( м. Луганськ) , то ТОВ « Харків - Форвард» безпідставно включено до відшкодування з державного бюджету по податку на додану вартість у сумі 3 333 350,42 грн

Відповідно до п.1.8 ст. 1 ЗУ "Про ПДВ" від 03.04.1997р. № 168/897-ВР (зі змінами та доповненнями), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Пункт 8.3 Наказу ДПА України № 196-ДСК від 24.04.2003 року "Відносно здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам" зобов'язує ОДПС забезпечити у ході проведення документальних перевірок заявленого до відшкодування податку на додану вартість проведення зустрічних перевірок основних постачальників (до виробника або імпортера товарів, робіт, послуги ) такі ж самі вимоги містить і п.5 Наказу ДПА України № 538 від 12.11.2002р. "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ", де зазначено, що у ході проведення документальної перевірки заявленого до відшкодування податку на додану вартість повинні проводитись зустрічні перевірки основних постачальників (до виробника або імпортера товарів, робіт, послуг).

Також, відповідно до п. 1.2.5 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 p. N350, "зустрічна документальна перевірка - перевірка, яка проводиться податковим органом по основних постачальниках, що мали правові відносини з платником ПДВ, та їх контрагентах по ланцюгу поставки товарів за їх місцезнаходженням або у приміщенні податкового органу, з метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту включення основними постачальниками сум ПДВ, які підлягають підтвердженню, до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ".

Також, відповідно до ч. 1 ст. 2 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" передбачено, що податок на додану вартість є одним із доходів загального фонду Державного бюджету України на 2007 рік.

Як зазначив позивача Закон України "Про податок на додану вартість" встановлює прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, а отже виходячи з аналізу Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування виникає лише при фактичні надмірній сплаті ПДВ до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по ПДВ в ціні товару, тобто не надання доказів декларування (сплати) сум ПДВ одним з контрагентів по договору купівлі-продажу (ТОВ «Реал») з причини незнаходження його за юридичною адресою (неможливо підтвердити декларування сум ПДВ у графі податкових зобов'язань) дає підстави вважати, що дані господарські зобов'язання не відбувалися та укладені між ТОВ " Харків - Форвард " та ПП " Бріг- 2006" протиричать п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім вище викладеного позивач вказав, що його твердження про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України, де зазначено доходи бюджету - усі податкові надходження, справляння яких передбачено Законодавством України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону).

Згідно ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо зміни відомостей про юридичну особу, які містяться у Єдиному державному реєстрі, не пов'язано зі змінами в установчих документах юридичної особи або не підлягають державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язано надати державному реєстратору по місцезнаходженню реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін у відомості про юридичну особу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі.

Згідно ст. 9 Закону свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

В порушення вищезазначених норм ПП " Бріг-2006" за юридичною адресою не знаходиться, відомостей про зміну адреси підприємство не надавало.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або здійснене з метою, завідомо суперечній інтересам держави та суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути за вимогою однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, як вказав позивач на його думку господарське зобов'язання, укладене між ТОВ фірми " Тагіт" та ТОВ "Харків - Форвард " направлено на приховування від оподаткування доходів та свідчить про наявність відповідних обставин, а саме, відсутність ПП " Бріг- 2006" за юридичною адресою, ненадання до податкового органу податкової звітності, тобто укладене господарське зобов'язання протиричать інтересам держави.

Також позивач зазначив, що  згідно листа Департаменту громадської безпеки МВС України від 21.05.2007 р. за № 10/4-3543 ТОВ " Харків – Форвард» з приводу видачі дозволу на виготовлення печатки до Департаменту громадської безпеки не зверталося, що ставить під сумнів господарську діяльність ТОВ " Харків - Форвард"

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст угоди не може протирічити актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Законом України "Про систему оподаткування" встановлюється обов'язок платників податків, яким є, зокрема, сплата податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Виходячи з вище викладеного позивач вказав, що дії з боку ТОВ "Харків - Форвард " не могли бути спрямовані на виконання законодавства в сфері оподаткування та підприємницької діяльності, оскільки сплата податків по договору купівлі-продажу та надання податкової звітності виконувалась з порушенням встановленого законодавством порядку, що свідчить про відсутність у засновника мети здійснювати підприємницьку діяльність відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України - якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що здійснене з метою, завідомо суперечній інтересам держави та суспільства, то при наявності наміру у обох сторін при виконанні зобов'язання двома сторонами-в доход держави за рішенням суду стягується все отримане ними по зобов'язанню, а при виконанні зобов'язання однією стороною з іншої сторони стягується в доход держави все отримане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування отриманого. При наявності наміру лише у однієї із сторін все отримане нею повинно бути повернено другій стороні, а отримане останній або належне ній на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та обґрунтування позову. Представник прокуратури вважав позов обґрунтованим, просив його задовольнити.

Представник першого відповідача ТОВ фірма «Тагіт» в судове засідання з’явився та з позовом не погодився, зазначивши, що  вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник другого відповідача ТОВ «Харків - Форвард», в судове засідання з’явився та з позовом не погодився з підстав зазначених першим відповідачем.

Представник третього відповідача  ПП «Бріг - 2006»в судове засідання не з’явився але був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи у відповідності до вимог ст. 35 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, свідків, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

На податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкова з 31.01.2007 р. знаходиться Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «Тагіт» . До 31.01.2007р. ТОВ фірми "Тагіт" знаходилася на податковому обліку в ДПІ Фрунзенського району м. Харкова.

ТОВ фірма "Тагіт"        зареєстровано   як   платник   ПДВ   -   свідоцтво   №   1000020065   від 07.02.2007 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків-Форвард» (далі по тексту – ТОВ «Харків-Форвард») зареєстрований 13.12.2005 р. виконавчим комітетом Харківської міської ради за № 1480 102 0000 020628. Нову редакцію Статуту підприємства зареєстровано 26.07.06 р. виконкомом Харківської міської ради за № 1480 105 0001020628 у зв’язку із зміною складу засновників. Код суб’єкта господарювання за ЄДРПОУ 33898875. ТОВ «Харків-Форвард» взято на податковий облік 15.12.2005 р. ДПІ у Московському районі м. Харкова за № 316. З 03.05.06 р. ТОВ «Харків-Форвард» зареєстрований платником податку на додану вартість.

На підставі частини шостої пункту 9 статті 11' Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.09.1990р. №509-ХІІ із змінами та доповненнями, орган державної податкової служби має право проводити позапланову виїзну перевірку в разі подання платником декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень та згідно з наказом СДПІ ВПП у м. Харкові від 29.03.2007 року № 155 «Про проведення позапланової перевірки з 30.03.2007 року по 20.04.2007 року було проведено перевірку ТОВ фірми „Тагіт" з питань правомірності декларування від'ємного значення (різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту ) за січень 2007 року та правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період лютий 2007 року

В ході перевірки встановлено, що ТОВ фірма "Тагіт" відповідно до договору поставки №24/06 від 09.08.2006 (термін дії якого по 31.12.2006р). придбало товарно-матеріальні цінності (товари широкого асортименту: друкарська продукція, продукти харчування, побутова техніка, оргтехніка, телефони, промтовари, інше) у ТОВ «Харків-Форвард».

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам  суспільства.o:p>/o:p>

Згідно із абзацом 1 ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.o:p>/o:p>

Згідно з абзацом 1 ч.2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.o:p>/o:p>

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.o:p>/o:p>

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.o:p>/o:p>

Договір №24/06 від 09.08.2006 року ТОВ «Харків-Форвард» та ТОВ «Тагіт» відповідно до його умов, є двостороннім договором, а саме  договором поставки.o:p>/o:p>

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -   постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві   товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.o:p>/o:p>

Згідно з ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.       

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.o:p>/o:p>

Позивач посилається на той факт, що у відповідності до пояснень Кузнецова Є.В.  він у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем  на прохання свого  знайомого. Виключно для отримання единоразвої  винагороди погодився на зареєструвати на своє ім’я ПП «Бріг», і що взагалі  займатись фінансово-господарською діяльністю він не збирався і не займався.

Вказана посилання позивача не допустимим та належним доказам наявності фіктивного підприємництва, оскільки   твердження позивача стосовно створення підприємства ПП «Бріг-2006» з метою прикриття незаконної діяльності є об’єктивною стороною злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, - фіктивного підприємництва. За таких обставин, встановлення наявності чи відсутності факту фіктивного підприємництва є прерогативою слідчих органів та встановлюється виключно в рамках кримінальної справи.

Позивач у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надав суду належних доказів встановлення факту фіктивного підприємництва (вирок суду чи хоча б постанова про порушення кримінальної справи).

Крім цього суд зазначає, що за вчинення правочину з метою , яка завідомо  суперечить інтересам держави і суспільства  застосовується санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати  за сам факт несплати податків, чи не знаходження за юридичною адресою ПП «Бріг-2006»(зборів, інших обов’язкових платежів), оскільки за такими обставинами правопорушенням були б несплата податків ПП «Бріг -2006», а не є фактом підтверджуючим нікчемність угоди між ТОВ «Тагіт» та ТОВ «Харків-Форвард».o:p>/o:p>

Також суд зазначає, що договір поставки між ПП «Бріг-2006» та ТОВ «Харків-Форвард»  у встановленому порядку недійсними визнані не були.o:p>/o:p>

Вказана позиція суду також підтверджується  положеннями п. 9.2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» (із змінами та доповненнями) - наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником,  який не мав належних повноважень,  робить її  дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист,  телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів  відсутності належних  повноважень  представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.o:p>/o:p>

В той же час, суд зазначає, що хоча посадова особа підприємства ПП «Бріг-2006» пояснює свою непричетність до складання будь-яких документів від імені підприємства з застосуванням печатки, позивачем не надано доказів здійснення протиправних дій від імені підприємств іншими особами.

Суд зазначає, що факт укладання даного правочину та виконання його умов, а також розрахунку по ньому  ТОВ «Харків-Форвард» та ТОВ «Тагіт»  не заперечується та підтверджується відповідними податковими накладними.

Відповідно до п. 2 вказаного договору найменування товарів, одиниці виміру, кількість товарів, їх  якість зазначаються в накладних до цього договору. Відповідно до абз. 3 пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» - податкова накладна є звітним податковим  документом і одночасно розрахунковим документом. o:p>/o:p>

Судом встановлено, що ТОВ «Харків-Форвард» поставлено ТОВ «Тагіт» товарно-матеріальні цінності (товари широкого асортименту: друкарська продукція, продукти харчування, побутова техніка, оргтехніка, телефони, промтовари, інше) у ТОВ "Харків-Форвард суми ПДВ за поставлені товари включено до складу податкових кредитів по деклараціям з ПДВ за січень 2007р за лютий 2007р. згідно податкових накладних (наведено нижче у таблиці):

Податкова накладнаПостачальникзагальна вартістьвартість без ПДВсума ПДВДатаНомерНазваІндивідуальний податковий номер

25.01.0730"Харків-Форвард", ТОВ33898872034652 832 142.5344 026 785,438 805 357,1027.01.0731"Харків-Форвард", ТОВ33898872034656 901 835,0247 418 195,859 483 639,1731.01.0732"Харків-Форвард", ТОВ33898872034631 770 486,3626 475 405,305 295 081,0631.01.0733"Харків-Форвард", 3389887с0346215 121,75215 121,75XВсього січень 2007р.141 719 585,66118 135 508,3323 584

077,3313.02.0734"Харків-Форвард",  33898872034633 163 506,4027 636 255,335 527 251,0714.02.0735"Харків-Форвард",  33898872034620 506 934,7917 089 112,333 417 822,4614.02.0736"Харків-Форвард",  338988720346104 513,82104513,82XВсього за лютий 2007р.53 774 955,0144 829 881,488 945 073,53 Позивач не спростував той факт, що податкові накладні, виписані ТОВ «Харків-Форвард» відповідають вимогам п.п. 7.2.1., п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037.o:p>/o:p>

Відповідно умов договору поставки № 24/06 від 09.08.2006 року ТОВ «Тагіт» зобов’язався оплатити товар, отриманий за договором в розмірі та строки, визначені умовами договору. o:p>/o:p>

ТОВ «Тагіт» виконав свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару, що підтверджується актами прийому-передачі векселів від 29.01.2006 року  р. на суму 28000000,00 грн. та від 30.01.06 р. на суму 31270208,04 грн. та актами прийому-передачі грошових коштів від 30.11.06 р. на суму 49000000,00 грн., від 31.01.06 р. на  суму 32819585,64 грн. ,  від 16.02.2007 року  на загальну суму 5574955,01 грн. відповідно до договору  поставки № 24/06 від 09.08.206 року, укладених між ТОВ «Тагіт», ТОВ «Харків-Форвард».o:p>/o:p>

Таким чином, ТОВ «Тагіт» виконав свої зобов’язання за договором поставки та прийняв виконання його умов ТОВ «Харків-Форвард», тобто, договір поставки №  24/06 від 09.08.2006 р. виконаний сторонами, а операції з продажу товару за цим договором відображені у податковому обліку обох сторін, в т.ч. ТОВ «Харків-Форвард», що не заперечується позивачем. o:p>/o:p>

Вище вказані обставини поставки товару  підтвердив в судовому засіданні допитаний в якості свідка директор ТОВ «Харків-Форвард» Великоцький Д.Ю. яки пояснив, що є засновником та директором ТОВ «Харків-Форвард», вів господарську діяльність, уклав договір на поставку товару з ТОВ «Тагіт», а також отримав  від ПП «Бріг-2006» товари, який в подальшому реалізував ТОВ «Тагіт», а також що розрахунки за отримані та продані товари відображались у бухгалтерському та податковому обліку, мети ухилення від сплати податків не мав.o:p>/o:p>

Свідок пояснив, що показання, які були надані ним працівникам прокуратури були надані під фізичним примусом та погрозами, в результаті яких погіршився стан його самопочуття, що підтверджується наданими до матеріалів справи довідками про стан його  здоров’я.o:p>/o:p>

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.o:p>/o:p>

За таких обставин, посилання позивача на невідповідність договору поставки вимогам ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, суд вважає необґрунтованим.o:p>/o:p>

Крім того, в обґрунтуванняпозову позивачпосилаєтьсянастатті207, 208 Господарського кодексу України.Згіднозчастиною1статті208цьогоКодексу,якщо господарське зобов'язання визнанонедійсним яктаке,щовчиненозметою, яказавідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то занаявності намірувобох сторін- уразі виконання зобов'язання обомасторонами - в дохіддержавиза рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемний. Якзазначеноучастині2статті215цьогоКодексувизнаннясудом такого правочинунедійснимневимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N509-XII"Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідно до пунктів 2, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо, а також той факт, що для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду та вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.o:p>/o:p>

При цьому, відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” від 25.07.2002 р. №1056 доказами спрямованості умислу суб’єкту оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності та інше.

Ні прокурором, ні позивачем не спростовані факти знаходження 1-го, 2-го та 3-го  відповідача на момент укладення та виконання угоди в Єдиному державному реєстрі, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.o:p>/o:p>

Моральні засади суспільства у цивільному праві віддзеркалюють ту систему усталених поглядів, яка склалася у свідомості людей на основі їхніх уявлень про добро, людяність, гідність, совість, справедливість. Моральні засади визначають принцип і межі поведінки суб’єкта цивільного права.

Таким чином, ст. 207 та ст. 208 ГК України застосовуються судами не у будь-яких випадках порушення норм цивільного законодавства, а лише за окремі правопорушення, котрі вчинюються умисно і порушують основні принципи існуючого суспільного ладу.o:p>/o:p>

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. o:p>/o:p>

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави — Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, порушуватимуть Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись порушенням правочином таких нормативно-правових актів держави, як: Конституція України, Кримінальний кодекс та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Тому можна стверджувати, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений.o:p>/o:p>

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також пов'язано з тим, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочином, що порушує публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинюються з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративними деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів. o:p>/o:p>

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності.o:p>/o:p>

Таких доказів позивач ні щодо посадових осіб ТОВ «Тагіт», ні осіб, які виступали від імені ТОВ «Харків-Форвард» та ПП «Бріг-2006» до суду не надав. Відповідно до ст.62 Конституції України належним доказом наявності умислу та вини особи у вчинені злочину може бути лише обвинувальний вирок суду. o:p>/o:p>

До суду представник 1-го відповідача надав ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23.12.2008 року, з якої слідує, що в порушенні кримінальної справи у відношенні директора ТОВ «Харків-Форвард» Великоцького Д.Ю. за ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах) – відмовлено.o:p>/o:p>

Щодо несплати відповідачем ПП  «Бріг-2006» податків, то відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», безпосередньо платник податку несе відповідальність за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні угоди не може впливати на податковий кредит покупця та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності. Чинним законодавством України не передбачений обов’язок сторони по угоді перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах та контролювати сплату ним податків.o:p>/o:p>

Згідно з вимогами ч.1 ст. 71 КАС України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Позивачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.o:p>/o:p>

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх чи непрацездатних дітей.o:p>/o:p>

Таким чином, висновок позивача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному між ТОВ «Тагіт» та ТОВ «Харків-Форвар» договорі поставки, в розумінні ч.1 ст. 215 ЦК України – зроблений позивачем на підставі невірного тлумачення змісту вказаної норми матеріального права.o:p>/o:p>

Санкції ж, встановлені ч.1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити на суперечливу позицію позивача стосовно виконання угоди (господарського зобов’язання) та застосування наслідків нікчемної угоди. Позивач стверджує про безтоварний характер угоди (господарського зобов’язання) як на підставу нікчемності угоди і в той же час просить суд стягнути із сторони отримане по угоді. Таке твердження позивача робить його позицію стосовно укладеної відповідача угоди невизначеною, оскільки одночасно не можливо встановлювати факт безтоварності угоди та накладати обов’язок повернути фактично не отримане за угодою майно, грошові кошти, тощо.

Керуючись   ст.ст.   4, 7, 86,   ч.1   ст.   158,   162,   163,   167,   254   Кодексу   адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.  Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Тагіт»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Форвард» та Приватного підприємства «Бріг-2006» про стягнення коштів - відмовити у повному обсязі.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова у повному обсязі  виготовлена 30.12.208 року.

Головуючий                                                                           Спірідонов М.О.

Судді                                                                                    Перцова Т.С.

П'янова Я.В.