Постанова № 33452223, 10.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 910/11038/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Янко М.І. - представник за довіреністю від 28.05.2013 року;

від відповідача: Накопало О.А. - представник за довіреністю від 06.09.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Сіті»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року

у справі № 910/11038/13 (суддя Ониськів О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Сіті»

про стягнення 59 381, 37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Сіті» про стягнення 56 264, 00 грн. заборгованості, 2 597, 81 грн. пені та 519, 56 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання по своєчасній оплаті наданих позивачем послуг за договором № 17/08/12 від 17.08.2012, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 56 264,00 грн. та до нарахування пені та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 56 264, 00 грн., пеня у сумі 2 359, 15 грн. та 3% річних у сумі 519, 56 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення на першому ж засіданні за відсутності представника відповідача.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Сіті» по справі № 910/11038/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/11038/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Сіті» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено розгляд справи на 10.09.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.09.2013 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити. Крім того, відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 910/17092/13 про визнання недійсним договору № 17/08/12 про надання послуг баштовими кранами від 17.08.2012 року.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи те, що господарський суд самостійно може дослідити та надати оцінку договору № 17/08/12 про надання послуг баштовими кранами від 17.08.2012 року щодо відповідності даного правочину нормам чинного законодавства, суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Крім того, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення місцевого суду залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 17.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сфера-Сіті» (надалі - замовник) було укладено договір про надання послуг баштовими кранами (далі - договір), згідно з умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язався надати, а відповідач прийняти та оплатити, послуги баштових кранів.

Відповідно до п. 2.1 договору, оплата послуг замовником виконавцю здійснюється на умовах, передбачених додатковими угодами до договору.

Так, сторонами 17.08.2012 року було підписано додаткову угоду № 1 до договору, умовами якої погоджено характеристики баштових кранів, адресу будівництва, вартість монтажу та демонтажу кранів, вартість роботи автокрана та строки надання послуг.

Відповідно до п. 2.3. договору загальна вартість даного договору становить загальну вартість послуг, наданих протягом дії договору та визначається сукупністю всіх сум, вказаних в актах здачі-приймання наданих послуг.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору позивачем були надані послуги на загальну суму 91 264, 00 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами надання послуг № 29 від 31.01.2013 року на суму 43 264, 00 грн., № 225 від 30.08.2012 на суму 35 000, 00 грн., № 226 від 30.08.2012 на суму 8 000,00 грн. та № 213 від 23.08.2012 на суму 5 000, 00 грн.

Відповідно до умов п. 2.4 договору оплата послуг здійснюється відповідачем щомісячно в термін до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Водночас, відповідачем оплата наданих послуг проведена частково згідно з актом № 225 від 30.08.2012 на суму 35000,00 грн., у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по оплаті отриманих послуг на суму 56 264, 00 грн.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем були надані послуги на загальну суму 91 264,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг № 29 від 31.01.2013 року, № 225 від 30.08.2012 року, № 226 від 30.08.2012 року та № 213 від 23.08.2012 року, які підписано відповідачем без зауважень, що свідчить про прийняття останнім наданих позивачем послуг без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості, та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що Господарським судом міста Києва розглядається справа про визнання недійсним договору № 17/08/12 про надання послуг баштовими кранами від 17.08.2012 року.

Водночас, статтею 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, дослідивши вказаний договір, колегія суддів приходить до висновку, що він підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств. Крім того, даний договір виконаний зі сторони позивача та частково виконаний зі сторони відповідача (послуги були прийняті та була здійснена часткова оплата наданих послуг).

Докази, які б свідчили про суперечність вищевказаного договору чинному законодавству України відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо невідповідності договору № 17/08/12 про надання послуг баштовими кранами від 17.08.2012 року нормам закону.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 597, 81 грн. та 519,56 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 7.1.1 договору за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на день виникнення прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку пені, наданому позивачем, нарахування пені позивачем здійснюється за прострочення оплати наданих послуг окремо за актом № 213 від 23.08.2012 року на суму заборгованості 5 000, 00 грн., окремо за актом № 226 від 30.08.2012 року на суму заборгованості 8 000, 00 грн., та на загальну суму заборгованості 56 265,00 грн., яка включає вартість неоплачених послуг згідно з вказаними вище актами, а також за актом № 29 від 31.01.2013 року на суму 43 264, 00 грн.

З відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 13 000,00 грн. за актами № 213 від 23.08.2012 та № 226 від 30.08.2012 за період з 11.09.2012 по 11.02.2012 підлягає стягненню пеня в розмірі 817,40 грн.

Крім того, судом встановлено, що шестимісячний строк для нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті послуг загалом у сумі 13 000,00 грн. (за актами № 213 від 23.08.2012 та № 226 від 30.08.2012) закінчується 11.03.2013. Натомість, позивач здійснює нарахування пені за період з 11.02.2013 по 29.04.2013 на загальну суму заборгованості в розмірі 56 265,00 грн., яка включає в себе заборгованість в розмірі 13 000,00 грн. за вищезазначеними актами, тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого п.6. ст. 232 ГК України.

А тому, згідно уточненого розрахунку суду, з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 56 264,00 грн. за актами № 213 від 23.08.2012 та № 226 від 30.08.2012 та № 29 від 31.01.2013 за період з 11.02.2013 по 11.03.2013 підлягає стягненню пеня в розмірі 670,54 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 43 264,00 грн. за актом № 29 від 31.01.2013 за період з 12.03.2013 по 29.04.2013 підлягає стягненню пеня в розмірі 871,21 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 2 359, 15 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача 3% річних, суд визнає його правильним, а позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтованими.

Щодо посилання апелянта, що судом першої інстанції рішення прийнято у першому ж засіданні за відсутності представника відповідача, то колегія суддів зазначає, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи. Клопотань про відкладення розгляду справи відповідач не подавав . Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави, які б перешкоджали розгляду справи на підстав ст. 75 ГПК України.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року у справі № 910/11038/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року у справі № 910/11038/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/11038/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Руденко М.А.