Постанова № 33452209, 09.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа№ 911/1075/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги № б/н від 18.06.2013 року Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради на рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 року

у справі № 911/1075/13 (суддя - Наріжний С.Ю.)

за позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради

до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Гранд-Сервіс»

про стягнення 3 261,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ісмаілова В.Ш. - за дов.,

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

28.03.2013 року до господарського суду Київської області звернулося Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Гранд-Сервіс» про стягнення матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 3 261,00 грн. (а.с.4-5).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті проведеної сектором інспектування в м. Славутич Вишгородської ОДФІ ревізії використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг та житлових субсидій населенню в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету за 2010, 2011 роки та 9 місяців 2012 року встановлено завищення вартості виконаних робіт за договором підряду № 4807-R1-10-35 від 27.10.2009 р., в зв'язку з чим позивачу завдано матеріальну шкоду (збитки) у сумі 3 261,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.04.2013 року по справі № 911/1075/13 у позові відмовлено повністю (а.с. 40-42).

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та неповним дослідженням доказів у даній справі. Апелянт стверджує, що перевіркою виконання робіт за договором підряду № 4807-R1-10-35 від 27.10.2009 року встановлено, що до актів виконаних робіт включено адміністративні витрати у завищеному розмірі, що призвело до завищення вартості робіт на суму 3 261, 00 грн., однак наведене не враховано судом при прийнятті спірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 09.09.2013 року.

Представник апелянта у судовому засіданні 09.09.2013 року підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання 09.09.2013 року не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

27.10.2009 року між Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради (позивач у справі, замовник за договором) та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Гранд-Сервіс» (відповідач у справі, підрядник за договором) було укладено договір підряду № 4807-R1-10-35 (далі- договір), відповідно до якого замовник доручив підрядникові виконання договору підряду № 4807-R1-10-35 на ремонт приміщень Управління праці та соціального захисту населення та акцептував надану підрядником тендерну пропозицію щодо виконання та завершення таких робіт і виправлення будь-яких дефектів, виявлених у цих роботах на суму 207 240,00 грн., у тому числі ПДВ 34 540,00 грн.,

Сторони умовами договору встановили, що підрядник зобов'язався виконати та завершити роботи та виправити будь-які дефекти у цих роботах відповідно до положень цього договору, а замовник - оплатити виконані підрядником роботи відповідно до договору (п.3 договору).

Договором сторони обумовили, що замовник зобов'язується виплатити підряднику за фактично виконані та завершені підрядником роботи, передбачені договором, та за усунення виявлених дефектів, суму договору або іншу суму, яка буде визначена відповідно до положень договору, у строк та порядку, зазначені у договорі (п.4 договору).

Додатком № 1 до договору підряду сторони визначили умови договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

У відповідності до ч.1 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з нормами ч.1 ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

У відповідності до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як правомірно встановлено господарським судом, відповідач належним чином виконав свої зобов'язання за договором підряду № 4807-R1-10-35, про що свідчить факт підписання сторонами актів виконаних робіт, позивач у відповідності до умов договору в повному обсязі оплатив виконані відповідачем роботи на загальну суму 309 023,14 грн., що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями (а.с.16-26).

Посилаючись на акт ревізії використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг та житлових субсидій населенню в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету за 2010, 2011 роки та 9 місяців 2012 року № 17-31/39 від 10.12.2012 року (а.с.10-13), яким встановлено, що в порушення наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.03.2009 р. № 114 «Про затвердження зміни № 6 до ДБН Д. 1.1-1-2000» до актів виконаних робіт за договором підряду № 4807-R1-10-35 від 27.10.2009 року включено адміністративні витрати в завищеному розмірі - 1,79 грн./люд.-год., що обґрунтовується проектом, в той час, як вищезазначеним наказом передбачено усереднений показник за ремонтні роботи в розмірі 1,23 грн./люд.-год. Дане порушення призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 3 261,00 грн. з ПДВ. Позивач стверджує, що внаслідок оплати завищеної вартості та обсягів відповідних робіт йому завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 3 261,00 грн., які просить повернути.

26.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з листом № 3-04/1704 (а.с. 14) про усунення виявлених ревізією порушень.

Відповідач у відповіді (вих. № 5 від 09.01.2013 року) на вищевказаний лист зазначив, що роботи виконі якісно та в повному обсязі, а відтак відповідачем не завдано матеріальної шкоди (а.с. 15).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що акт ревізії № 17-31/39 від 10.12.2012 року не може вважатися належним доказом завдання позивачу матеріальної шкоди та бути підставою для стягнення з відповідача такої шкоди з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів, позивач у встановленому чинним законодавством порядку прийняв тендерну (цінову) пропозицію відповідача та уклав з ним договір підряду № 4807-R1-10-35 від 27.10.2009 року, відтак сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов спірного договору та, зокрема, ціни ремонтних робіт.

Відповідно до чинної на момент укладення спірного договору редакції п. 84 Постанови Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008 року «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків, зменшення сторонами ціни договору про закупівлю.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові претензії і зауваження позивача щодо якості або вартості виконаних відповідачем робіт, щодо ціни спірного договору.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог враховуючи наступне.

Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду юридичній особі передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, стаття 224 Господарського кодексу України передбачає відшкодування збитків учасником господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

Під збитками розуміються, зокрема, втрата або пошкодження майна особи.

Відповідно до статі 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено більший або менший розмір відшкодування. Відповідно до положень цієї статті збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушено. Згідно цієї статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання. Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання.

За загальним застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

І лише у разі наявності всіх елементів (умов) складу господарського правопорушення воно тягне майнову відповідальність перед боржником.

Матеріали справи не містять і позивачем не представлено суду будь яких належних доказів порушення відповідачем договірних зобов'язань при виконання договору підряду № 4807-R1-10-35 від 27.10.2009 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вищезазначений договір було укладено на підставі та в межах тендерної пропозиції, яку розглядала та затвердила повноважна тендерна комісія позивача. Роботи за договором підряду виконано відповідачем, акти виконаних робіт підписано позивачем, як замовником за договором, без заперечень, роботи оплачено в повному обсязі. Доказів наявності заперечень щодо якості, об'єму, вартості робіт на момент оплати позивачем не надано.

Дослідивши всі обставини справи та наявні докази, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що в діях відповідача не вбачається наявності елементів правопорушення. Посилання судом в рішенні на встановлені актом ревізії факти завищення вартості робіт не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з понесеними позивачем збитками в розмірі 3 261, 00 грн.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 року у справі № 911/1075/13 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради на рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 року у справі № 911/1075/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 року у справі № 911/1075/13 залишити без змін.

3.Справу № 911/1075/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.