Постанова № 33452128, 12.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р.Справа № 915/913/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран (на підставі розпорядження заступника голови суду №687 від 10.09.13р.), В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - Т.М. Філончук,

за участю представників сторін:

від прокуратури: І.О. Коломійчук,

від відповідачів: не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.07.2013р.

у справі № 915/913/13

за позовом Прокурора м.Миколаєва в інтересах держави

до відповідачів:

1)Виконавчого комітету Миколаївської міської ради;

2)Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про скасування п.п. 1.8., 1.9. розділу 1 рішення Виконкому Миколаївської міської ради №331 від 23.03.2012р.; скасування п.п.34, 35 розділу 2 рішення виконкому Миколаївської міської ради №327 від 29.03.2013р.,

встановив:

Прокурор м.Миколаєва звернувся з позовом в інтересах держави до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про:

- скасування пунктів 1.8., 1.9. розділу 1 рішення виконкому Миколаївської міської ради №331 від 23.03.2012р. "Про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувних тимчасових споруд", якими ФОП ОСОБА_3 надано два дозволи на розміщення двох пересувних тимчасових споруд у вигляді нестаціонарних об'єктів сфери послуг площею 3м2 кожна на земельній ділянці загальною площею 5м2 кожна, загальною нормативною грошовою оцінкою 20 020,88грн. за адресою: АДРЕСА_1;

- скасування пунктів 34, 35 розділу 2 рішення виконкому Миколаївської міської ради №327 від 29.03.2013р. "Про укладення та продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (групи пересувних тимчасових споруд) по м.Миколаєву", якими ФОП ОСОБА_3 надано два дозволи на продовження дії особистого строкового сервітуту для розміщення двох пересувних тимчасових споруд у вигляді нестаціонарних об'єктів сфери послуг площею 3м2 кожна на земельній ділянці загальною площею 52 кожна, загальною нормативною грошовою оцінкою 20 020,88грн. за адресою: АДРЕСА_1;

- визнання недійсними з моменту вчинення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту, укладених 23.04.2012р. за №№58, 59 між виконкомом Миколаївської міської ради та ФОП ОСОБА_3 зі змінами, внесеними 22.04.2013р. за №№58/1-13, 59/1-13.

В обґрунтування позову прокурор послався на те, що спірні пункти рішення та укладені на їх підставі договори суперечать чинному законодавству в частині цільового використання земель.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.07.2013р. прийнято відмову прокурора м.Миколаєва від позову в частині визнання недійсними з моменту вчинення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту, укладених 23.04.2012р. за №№58, 59 між виконкомом Миколаївської міської ради та ФОП ОСОБА_3 зі змінами, внесеними 22.04.2013р. за №№58/1-13, 59/1-13, та припинено провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.07.2013р. позов задоволено на підставі статті 21 Земельного кодексу України, відповідно до якої порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам і юридичним особам.

Не погодившись з прийнятим рішенням, виконавчий комітет Миколаївської міської ради звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення вимог статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України позивач не обґрунтував, в чому полягає порушення відповідачами прав позивача. Крім того, скаржник зазначив, що прокурором відповідно до статті 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 50-52 Земельного кодексу України не доведено наявності порушень використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням, а також негативний вплив на природний стан цих земель. На думку апелянта, виконком, приймаючи рішення про надання дозволу на розміщення пересувних тимчасових споруд у вигляді нестаціонарних об'єктів сфери послуг, не змінював цільове призначення земельних ділянок, в той час як ухвалення таких рішень пов'язане із необхідністю створення відповідних норм благоустрою в місцях відпочинку населення відповідно до вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Заслухавши представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Рішенням виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів № 448 від 23.10.1984р. Флотському бульвару по вулиці Набережній присвоєно статус об'єкту природно-заповідного фонду місцевого значення(а.с.109).

Рішенням Миколаївської міської ради № 17/11 від 25.10.2007р. "Про взяття за основу переліку об'єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення м. Миколаєва" затверджено перелік об'єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення міста Миколаєва, до яких увійшов бульвар "Флотський" (а.с.89-96).

Рішенням Миколаївської міської ради № 8/11 від 25.08.2011р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж Флотського бульвару - території природоохоронного призначення" затверджено проект землеустрою з організації та встановлення меж Флотського бульвару - території природоохоронного призначення, обмеженою вулицею Набережною, Інгульським спуском та площею Леніна в Центральному районі міста Миколаєва (а.с.108).

23.03.2012р. Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прийнято рішення №331, відповідно до пунктів 1.8, 1.9 розділу 1 якого надано дозвіл Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 на розміщення двох пересувних тимчасових споруд у вигляді нестаціонарних об'єктів сфери послуг 3м2 кожна на двох земельних ділянках загальною площею 52 кожна, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13, 54).

На виконання вищезазначеного рішення, 23.04.2012р. між відповідачами були укладені договори №№ 58, 59 про встановлення особистого строкового сервітуту строком на 1 рік з дати державної реєстрації цих договорів, відповідно до яких ФОП ОСОБА_3 на підставі рішення № 331 від 23.03.12р. встановлено особисті строкові сервітути відносно земельних ділянок площею 52 кожна, за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення пересувних тимчасових споруд у вигляді двох нестаціонарних об'єктів сфери послуг площею 3м2 кожна , з метою здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до пунктів 2.2 цих договорів, ФОП ОСОБА_3 мав право на продовження строку дії договорів після їх закінчення. У цьому разі ФОП ОСОБА_3 повинен був не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору звернутися письмово до міської ради з клопотанням щодо продовження строку дії договору. Підставою для продовження строку є відповідне рішення міської ради. Продовження строку договору оформлюється договором про зміни (додатковою угодою).

20.03.2013р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до міськради із заявами про продовження строку дії договорів (а.с. 49, 52).

29.03.2013р. виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прийнято рішення № 327, відповідно до пунктів 34, 35 якого ФОП ОСОБА_3 дозволено укласти договори про зміни до договорів №№ 58, 59 від 23.04.12р., строком на 1 рік з 23.04.2013 р. для розміщення двох пересувних тимчасових споруд (а.с. 45-47).

На виконання вищезазначених пунктів, сторони уклали договори про зміни №№ 58/1-13, 59/1-13 від 22.04.13 р., відповідно до яких строк встановлення особистого строкового сервітуту подовжено до 23.04.2014 року (а.с. 60-61).

Прокурором м.Миколаєва заявлено вимоги про скасування оспорюваних пунктів рішень з тих мотивів, що при передачі ФОП ОСОБА_3 земельних ділянок, які належать до земель рекреаційного призначення, не враховано того, що в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж строкових земельних сервітутів вказано іншу категорію земель (для обслуговування інших будівель громадської забудови), тобто змінено цільове призначення земельної ділянки за відсутності передбачуваного статтею 20 Земельного кодексу України рішення міської ради про зміну цільового використання земельної ділянки та при наявності мораторію на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення, встановленого Законом України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах" від 17.03.2011р.

Місцевим господарським судом правомірно задоволено позов, виходячи з нижченаведеного.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення: є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (частина 1 статті 19 Земельного кодексу України).

За приписами статей 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Статтею 50 Земельного кодексу України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Згідно із статтею 51 цього Кодексу до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 20 Земельного кодексу України регулюється порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 цієї статті віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Згідно із частиною 2 зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. за №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Згідно із вказаною Класифікацією землі рекреаційного призначення зазначено під кодом 07, натомість, як вбачається із технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж особистих сервітутів ФОП ОСОБА_3 (пояснювальних записок (а.с.15, 29), завдань на виконання робіт (а.с.18,32), кадастрових планів (а.с.43, 44 ), спірні земельні ділянки, які розташовані на землях рекреаційного призначення та надані міською радою під розміщення тимчасових споруд, належать до земель громадської забудови та мають код 03.

Отже, в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж строкового земельного сервітуту, на підставі якої прийнято спірні рішення міської ради, вказано іншу категорію земель (землі громадської забудови), тобто змінено цільове призначення земельної ділянки за відсутності передбачуваного статтею 20 Земельного кодексу України рішення міської ради про зміну цільового використання земельної ділянки та при наявності мораторію на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення, встановленого Законом України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах" від 17.03.2011р.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

За таких обставин спірні пункти рішень виконкому Миколаївської міської ради № 331 від 23.03.2012р. та № 327 від 29.03.2013 р. не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню, у зв'язку з чим рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що позов складається із двох позовних вимог немайнового характеру, то при зверненні із апеляційною скаргою виконком Миколаївської міськради повинен був сплатити судовий збір у сумі 1 147 грн. Фактично при поданні апеляційної скарги заявником було сплачено 573,50грн., тому при розгляді апеляційної скарги підлягає стягненню недоплачена сума судового збору 573,50грн.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.07.13р. у справі №915/913/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь Державного бюджету України за реквізитами: отримувач коштів: ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача 37607526, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990 недоплачену суму судового збору 573,50 грн.

Доручити господарському суд Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 13.09.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко