Постанова № 33452127, 09.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа № 922/2626/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - Прокопченко С.В. за довіреністю б/н від 02.07.2013р.,

відповідача - не прибув,

третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк", м. Харків, (вх. 2458Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2013 р. по справі № 922/2626/13,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інститут Харківпроект", м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ БЕСТСЕЛЛЕР", м. Харків

про визнання поруки за договором припиненою,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 25.06.2013р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати поруку за договором № П2-7-06-мв/840-хркц від 21.03.2007р. між ТОВ "Інститут Харківпроект" та ПАТ "УкрСиббанк" припиненою починаючи з 16.04.2007 р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що укладання між відповідачем та позичальником Додаткових угод № 7 від 16.04.2007р. та № 8 від 29.11.2007р. до Кредитного договору призводить до збільшення розміру відповідальності за користування кредитом, у зв'язку з чим, на думку позивача, Договір поруки в порядку частині 1 статті 559 Цивільного Кодексу України припинив свою дію.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.07.2013р. у справі № 922/2626/13 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю; визнано поруку за договором №П2-7-06-мв/840-хркц від 21.03.2007р. між ТОВ "Інститут Харківпроект" та ПАТ „УкрСиббанк" припиненою, починаючи з 16.04.2007р.; стягнуто з ПАТ „УкрСиббанк" на користь ТОВ "Інститут Харківпроект" 1 147,00 грн. судового збору.

Відповідач не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області від 25.07.2013р. у справі № 922/2626/13 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Інститут Харківпроект" у задоволені позову повністю; стягнути з позивача судові витрати на користь відповідача, зазначаючи, що за додатковими угодами до Кредитного договору обсяг відповідальності поручителя не збільшувався; Додатковою угодою № 8 від 29.11.2007р. до Кредитного договору позичальник сплатив банку комісію за внесення змін до Кредитного договору у день підписання вказаної Додаткової угоди № 8; вважає, що позивач мав у будь-якому випадку довідатись про укладення Додаткової угоди № 7 від 16.04.200р. саме у день її укладення, тобто ще 16.04.2007 р.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення по даній справі правильно застосував норми матеріального права та задовольнив позовні вимоги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2013р. у справі № 922/2626/13 без змін.

Позивач вказує, що відповідач у порушення умов договору поруки № П2-7-06-мв/840-хркц від 21.03.2007р. не надав доказів звернення до позивача за одержанням письмової (та будь-якої іншої) згоди на укладення Додаткової угоди № 7 та Додаткової угоди № 8 за Кредитним договором за якими відбулась зміна обсягу відповідальності позивача перед відповідачем.

До початку судового засідання представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 7411 від 02.09.2013р.), в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю участі у іншому судовому засіданні по справі про поновлення на роботі колишнього працівника АТ «УкрСиббанк».

Колегія суддів, з урахуванням обставин справи, вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки до клопотання не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості прибуття представника відповідача або неможливості направити іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами до судового засідання; не явка представників відповідача не перешкоджає вирішенню спору. До того ж ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2013р. до відома сторін та третьої особи було доведено, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, відзив на апеляційну скаргу не надав, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином був повідомлений. Про причини неприбуття представника третьої особи у судове засідання суд не повідомлено. У зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області у даній справі, враховуючи наступне.

21.09.2006 р. Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ БЕСТСЕЛЛЕР" (далі - третя особа на стороні відповідача, позичальник) уклали кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 7-06-мв/840-хркц (далі - Кредитний договір) з додатковими угодами до нього, які є невід'ємними його частинами (а.с. 13-21).

Згідно пункту 1.1 Кредитного договору, відповідач зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит у валютах, вказаних в цьому договорі ( долар США та/ або гривна України), у формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленій в базовій валюті - доларах США у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі. Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів ( траншів) в будь-якій валюті, що передбачена цим договором. Базовою валютою по даному договору є долар США. Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих і/або запитаних до отримання кредитів (траншів) в різних валютах даного договору, для розрахунку кредитної лінії.

У пункті 1.3.1. Кредитного договору зазначено, що за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 14,0% річних за кредитами в доларах США; 16,5% річних за кредитами в українській гривні, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.3.4 Кредитного договору, нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів в перший період, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються методом "факт/360" для позичкової заборгованості в доларах США, методом "факт/факт" для позичкової заборгованості в національній валюті України, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 18.06.2003 р. № 255.

Факт укладення Кредитного договору, сторонами визнається і не є спірним.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором 21.03.2007 р. відповідач та ТОВ "Інститут Харківпроект" уклали договір поруки № П2-7-06-мв/840-хркц (далі - Договір поруки) (а.с. 22-23).

Згідно з пунктом 1.1 Договору поруки, позивач зобов'язався перед відповідачем за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед відповідачем, що виникли з Кредитного договору укладеного між відповідачем і позичальником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Позивачу добре відомо усі умови вищевказаного Кредитного договору.

Умовами пункту 2.1 Договору поруки передбачено, що відповідач не вправі без згоди позивача змінювати умови Кредитного договору, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності позивача. Під «згодою» позивача сторони розуміють візування позивачем змін до Кредитного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки позивача, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладання позивачем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Вказаний договір було підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплено їх печатками.

16.04.2007р. відповідач та позичальник уклали Додаткову угоду № 7 до Кредитного договору (а.с. 24-25), відповідно до умов пункту 2.2 якої визначено, що за використання кредитних коштів за Кредитним договором встановлюється процентна ставка в розмірі 12,5% річних за кредитами в доларах США; 16,3% річних за кредитами в українській гривні; 8,99% річних за кредитами в швейцарських франках, якщо не встановлена інша ставка згідно умов договору.

Згідно умов пункту 2.3 Додаткової угоди № 7, нарахування процентів за договором для позичкової заборгованості в національній валюті України здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.

Вказана Додаткова угода № 7 від 16.04.2007р. до Кредитного договору була укладена уповноваженими представниками відповідача та позичальника та скріплена їх печатками.

Як встановлено господарським судом, не спростовано відповідачем та стверджується позивачем, позивач згоди на укладення Додаткової угоди № 7 від 16.04.2007р. до Кредитного договору не надавав.

Також 29.11.2007р. між відповідачам та позичальником було укладено Додаткову угоду № 8 до Кредитного договору (а.с. 26-27), умовами пункту 3 якої визначено, що позичальник зобов'язався сплатити відповідачеві комісію за внесення цих змін до Кредитного договору у сумі 7 575,00 грн. Комісія нараховується в день підписання цієї додаткової угоди до Кредитного договору в національній валюті і сплачується в день нарахування на рахунок № 3739511143265 в Банку.

Вказана Додаткова угода № 8 від 29.11.2007р. до Кредитного договору була укладена уповноваженими представниками відповідача та позичальника та скріплена їх печатками.

Як встановлено господарським судом, не спростовано відповідачем та стверджується позивачем, позивач згоди на укладення Додаткової угоди № 8 від 29.11.2007р. до Кредитного договору не надавав.

Відповідач відповідно до статті 33 ГПК України, не надав доказів повідомлення позивача щодо внесення відповідних змін Додатковою угодою № 7 від 16.04.2007р. та Додатковою угодою № 8 від 29.11.2007р. до Кредитного договору.

Згідно статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі; поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З урахуванням вказаних норм права, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що законодавство України пов'язує припинення відносин та зобов'язань поруки із встановленням факту зміни основного зобов'язання без погодження із поручителем, а також факту настання або створення можливостей для настання збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Сукупна дія умов Додаткової угоди № 7 від 16.04.2007р. до Кредитного договору збільшила розмір процентів, що підлягали сплаті позичальником в грошовому виразі у разі одержання ним траншу кредиту у гривнях, що підтверджується розрахунками позивача, не спростованими відповідачем. Таким чином, при підписанні Додаткової угоди № 7 від 16.04.2007р. до Кредитного договору були створені можливості щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя, без погодження з ним.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позичальник фактично взяв кредит у доларах США і повернення заборгованості за кредитом також повинно бути здійснене у доларах США, у зв'язку з чим зміна методу нарахування процентів на кредит у гривнях не призвела до збільшення зобов'язань позивача, колегія суддів зазначає, що умови Кредитного договору дозволяли позичальнику повністю або частково повернути кредит у доларах США і отримати суму кредиту у гривнях, що підтверджується у тому числі і самим фактом підписання Додаткової угоди № 7 до Кредитного договору, оскільки у разі, якщо видача кредиту у межах цього договору у гривнях України була б неможливою, то зміна кредитної ставки по такому кредиту втрачає будь-який сенс.

Крім того, шляхом підписання Додаткової угоди № 8 від 29.11.2007р. до Кредитного договору відповідач та позичальник встановили для останнього новий, раніше не передбачений договором обов'язок по статі грошових сум, і у разі невиконання цього додаткового обов'язку, відповідні суми підлягали б стягненню з позивача, як поручителя за Договором поруки.

Отже, при підписанні Додаткової угоди № 8 від 29.11.2007р. до Кредитного договору було збільшений обсяг відповідальності позивача як поручителя, без погодження з ним.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що комісія була сплачена у день підписання Додаткової угоди № 8 від 29.11.2007р. до Кредитного договору, і без її сплати ця угода не була б підписана, оскільки такі заперечення прямо суперечать змісту Додаткової угоди № 8, так як до її підписання обов'язку по сплаті комісії у позичальника не існувало. Відповідно, сплата комісії могла відбуватися тільки після того як Додаткова угода № 8 набула чинності.

Таким чином, в період з набуття чинності Додатковою угодою № 8 до Кредитного договору і до сплати суми комісії позичальником, розмір відповідальності позивача перед відповідачем був збільшений, без отримання попереднього погодження від позивача.

Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зобов'язання поруки позивача, яке виникло на підставі Договору поруки припинилось з дати укладення між відповідачем та позичальником без попереднього письмового погодження з позивачем Додаткової угоди № 7 від 16.04.2007р. до Кредитного договору.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення з даним позовом, оскільки відповідач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав доказів надсилання на адресу позивача копій Додаткових угод № 7 від 16.04.2007р. та № 8 від 29.11.2007р. до Кредитного договору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2013 р. по справі № 922/2626/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 09.09.2013р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.