Рішення № 33451059, 09.09.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2013 р. Справа № 902/933/13

Провадження № 7/902/20/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

за позовом: Приватного підприємства "Дельта-Трейд", м.Черкаси

до: Публічного акціонерного товариства по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Вінницяоблагротехсервіс", м.Вінниця

про стягнення 36 390,16 грн. заборгованості

при секретарі судового засідання Грушецькій Г.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився.

відповідача: Бурятинський В.О. - довіреність № б/н від 01.07.2013 року, паспорт АВ 706432 виданий Барським РВ УМВС України у Вінницькій області 04.05.2006 року.

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Дельта-Трейд", м.Черкаси звернулося до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Вінницяоблагротехсервіс", м.Вінниця про стягнення 36 390,16 грн., із яких 36 076,40 грн. боргу, 313,76 грн. 3 % річних в зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань по проведенню оплати, які виникли із договору підряду від 18.07.2011 року № 249.

Ухвалою суду від 26.06.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/933/13 з призначенням судового засідання на 10.07.2013 року.

Ухвалами від 10.07.2013 року, від 24.07.2013 року, від 06.08.2013 року, від 14.08.2013 року, від 27.08.2013 року в зв'язку з неявкою сторін, неподанням сторонами витребуваних доказів, необхідністю витребування нових доказів, надання можливості сторонам врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди розгляд справи відкладався до 24.07.2013 року, до 06.08.2013 року, до 14.08.2013 року, до 27.08.2013 року та до 09.09.2013 року відповідно.

Ухвалою від 27.08.2013 року на підставі обопільнопідписаного сторонами клопотання продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Під час розгляду справи 24.07.2013 року відповідачем подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

В судове засідання 09.09.2013 року відповідач не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 24.07.2013 року яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресами вказаними в позовній заяві - вул.Благовісна, 222, кв.35, м.Черкаси, 18015 (місце державної реєстрації), проспект Хіміків, 59, м.Черкаси, 18013 (фактичне місцезнаходження), вул.Ватутіна, 12/7, м.Черкаси, 18003 (місцезнаходження згідно даних ЄДР).

Згідно з інформації отриманої з офіційної веб-сторінки Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" в мережі Інтернет місцезнаходженням відповідача вул.Ватутіна, 12/7, м.Черкаси, 18003, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці позивача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що позивачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дійшовши такого висновку суд врахував, що позивачем отримано ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи.

Окрім того суд зазначає, що представник позивача (Кузнєцов Є.В.) повідомлявся 27.08.2013 року про дату, місце та час наступного судового засідання під розпис, що підтверджуються відповідною письмовою розпискою наявною в матеріалах справи.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні розглянувши клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи суд дійшов висновку про його відхилення позаяк з огляду на встановлені у справі обставини у суду відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18.07.2011 року між Приватним підприємством "Дельта-Трейд" (Підрядник) та Публічним акціонерним товариством по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Вінницяоблагротехсервіс" (Замовник) укладено договір підряду № 249, відповідно до п.1.1 якого Підрядник зобов'язується по замовленню Замовника провести ремонтні роботи на нафтобазі, що знаходиться за адресою: станція Сороки, село Жадани, Іллінецького району, Вінницької області, згідно кошторису, який є невід'ємною частиною даного Договору (а.с.6, т.1).

Згідно п.2.1 Договору загальна вартість робіт становить 621 441,00 грн..

В пункті 2.3 Договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи здійснюється в наступному порядку: у вигляді попередньої оплати 30 % від вартості робіт, згідно рахунку-фактури, на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання даного Договору; у вигляді попередньої оплати 30 % від вартості робіт, згідно рахунку-фактури, з моменту початку робіт; 40 % від вартості робіт проводиться після виконання робіт, протягом 3-х банківських днів.

Пунктом 3.1.4 Договору встановлено, що після завершення робіт Підрядник надає Замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт, підписаний Підрядником. Замовник протягом 3-х банківських днів з дня отримання Акту здачі-приймання виконаних робіт, надсилає Підряднику підписаний примірник Акту або мотивовану відмову від приймання робіт. Якщо протягом цього часу Замовник без об'єктивних причин не приймає результати робіт, то Підрядник має право звернутися до суду для вирішення спірних правовідносин. У випадку мотивованої відмови Замовника від прийняття робіт, сторонами укладається двосторонній Акт про необхідні доробки із відзначенням терміну їх виконання.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами було підписано кошторис на виконання робіт на нафтобазі с.Жадани в якому, крім іншого, визначено вид роботи, матеріали та обладнання необхідні для виконання робіт, ціну тощо (а.с.7, т.1).

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до умов договору № 249 позивачем виконано роботи на об'єкті відповідача на загальну суму 482 435,00 грн., що підтверджується актом № 17 здачі-приймання виконаних робіт форми від 29.09.2011 року (а.с.108, т.1).

Також в рамках вказаного Договору позивачем передано відповідачу товарно-матеріальні цінності на суму 122 506,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 18.01.2012 року № РН-0000153 (а.с.8, т.1).

За виконані роботи відповідачем сплачено позивачу 568 864,60 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи (а.с.9-12, 84-89, т.1).

Таким чином борг відповідача становить 36 076,40 грн. (604 941,00-568 864,60).

В зв'язку з не проведенням відповідачем розрахунку за виконані роботи та отримані товарно-матеріальні цінності у строк встановлений Договором позивачем 19.02.2013 року заявлено вимогу про сплату заборгованості факт надіслання якої відповідачу та її отримання останнім підтверджується описом вкладення в цінний лист, фіскальним чеком, повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.13-15, т.1).

За твердженням позивача після надіслання вимоги відповідачем не проведено повного розрахунку за виконані роботи.

Доказів зворотного матеріали справи на момент прийняття рішення не містять.

При цьому суд враховує, що відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості, а також її розмір.

Непроведення відповідачем розрахунку за виконані роботи у відповідності до умов договору спонукало позивача звернутись із відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання підряду регулювання яких здійснюється § 1 (Загальні положення про підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.837-864 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вказувалось вище пунктом 2.3 Договору встановлено, що кінцевий розрахунок по даному Договору проводиться Замовником протягом 3-х банківських днів після виконання робіт.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення 36 076,40 грн. основного боргу правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимогу про стягнення 313,76 грн. 3 % річних обрахованих за період з 07.03.2013 року по 20.06.2013 року, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення 3 % річних є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних виявлено арифметичну помилку спричинену невірним визначенням кінцевого показника у розрахунку.

Зокрема при перерахунку 3 % річних з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення, кількості днів прострочення, суми простроченої заборгованості судом отримано 314,31 грн. 3 % річних, що є більшим ніж заявив до стягнення позивач.

Оскільки визначення ціни позову належить до виключної прерогативи позивача суд задовольняє вказану вимогу у розмірі вказаному позивачем.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення грошових коштів, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.

Зокрема посилання відповідача на неякісне виконання позивачем робіт по фарбуванню ємностей та непромиванню змонтованих трубопроводів, як на підставу для звільнення від зобов'язання здійснити оплату заборгованості є помилковим, позаяк виконання робіт по промивці трубопроводів не було погоджено сторонами в кошторисі, який містить пункт про проведення лише пнемовипробування трубопроводів.

Разом з тим фарбування ємностей дійсно передбачено сторонами в кошторисі, але при цьому за вказані роботи Замовник не мав сплачувати Підряднику грошових коштів, що свідчить про безпідставність тверджень відповідача про можливість зменшення ціни за вказані роботи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідно до ст.49 ГПК України.

09.09.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню "Вінницяоблагротехсервіс", вул.Карла Маркса, 38, м.Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код-00914591) на користь Приватного підприємства "Дельта-Трейд", вул.Ватутіна, 12/7, м.Черкаси, 18003 (ідентифікаційний код-32180466) - 36 076 грн. 40 коп. - основного боргу, 313 грн. 76 коп. - 3 % річних, 1 720 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішення законної сили.

4. Копію рішення надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 13 вересня 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2, 3, 4 - позивачу - вул.Ватутіна, 12/7, м.Черкаси, 18003; вул. Благовісна, 222, кв. 35, м. Черкаси, 18015; пр. Хіміків, 59, м. Черкаси, 18013.