Рішення № 33451066, 12.09.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2013 р. Справа № 902/974/13

Провадження № 3/902/31/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ - УКРАЇНА", код ЄДРПОУ 37068787 (просп. Кірова, 107-Г, м. Дніпропетровськ, 49000)

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, іден. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1 , 23224)

про стягнення 22633,2 грн. заборгованості

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

Представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ - УКРАЇНА", м.Дніпропетровськ звернулось з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Слобода - Дашковецька, Вінницького району про стягнення 22633,20 грн., з яких 10 269,43 грн. боргу, 2 687,76 грн. - 30 % річних та 9 676,01 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.07.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/974/13 та призначено її до розгляду на 23.07.2013 р.

Ухвалою суду від 23.07.2013 року розгляд справи відкладено на 29.08.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 29.08.2013 року представником позивача подано заяву від 29.08.2013 року про продовження строку вирішення спору на 15 днів та про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю уточнення позовних вимог.

Відповідач в засідання суду 29.08.2013 року не з'явився. Натомість 28.08.2013 р. від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою, в підтвердження чого надано копію лікарняного листа.

З огляду на подані заяви сторін, неявку в судове засідання відповідача та відсутність витребуваних доказів, необхідних для вирішення спору по суті, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 12.09.2013 року.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 12.09.2013р. не забезпечив. Разом з тим через канцелярію суду 12.09.2013 року від останнього надійшло клопотання № б/н від 02.09.2013 року про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача. Окрім того, позивачем подано заяву № б/н від 02.09.2013 року про зменшення позовних вимог, в якій останній просить, у зв'язку з перерахуванням штрафних санкцій, стягнути з відповідача суму в розмірі 13735,66 грн., з них: 10269,43 грн. - сума основного боргу, 2687,76 грн. - 30% річних, 778,47 грн. - пеня. До заяви також додано розрахунок пені.

Дана заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, відповідно до ст.22 ГПК України, оскільки вказані дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач в судове засідання 12.09.2013р. не з'явився. Разом з тим, подав до суду відзив на позов № б/н від 12.09.2013 року, яким суму основного боргу визнав та просив по сумі пені та іншим штрафним санкціям застосувати строк позовної давності.

12.09.2013р. відповідач подав до суду заяву № 19 від 16.03.2012р. про перенесення розгляду справи у зв'язку з відрядженням.

Дослідивши дану заяву, судом встановлено, що відповідачем до заяви не додано доказів в підтвердження перебування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у відрядженні та не додано доказів, які б перешкоджали йому забезпечити в судове засідання явку будь-якого іншого представника. Адже, відповідно до ст.28 ГПК України сторони у справі не обмежені у виборі особи та наданні такій особі повноважень на представництво їх інтересів в господарському суді. Ухвалою суду від 29.08.2013р. судом було визнано обов'язковою явку в судове засідання позивача, відповідача або їх представників.

Враховуючи приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку в засідання суду уповноваженого представника, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи. При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (за договором - постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором - покупець) укладено договір № 1458/В, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. предметом договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних та/або товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною договору.

Згідно ст. 2.1. договору постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями. Кількість товару в кожній партії визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (п. 2.2 договору).

В п.п. 4.3, 4.4 договору сторони погодили, що покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару протягом 40 календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами. При заборгованості за товар по декількох накладних отримані кошти будуть зараховані як погашення заборгованості за раніше отриманий товар, незалежно від призначення оплати, вказаного в платіжному дорученні.

Відповідно до п. 6.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору протягом вересня 2011 року - липня 2012 року позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 19721,39 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 13 - 66). Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 9451,96 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с. 67 - 83).

Відповідач остаточний розрахунок за отриманий товар не провів.

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 10269,43 грн. (19721,39 грн. - 9451,96 грн.).

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів проведення з позивачем розрахунків за отриманий товар у сумі 10269,43 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 10269,43 грн. заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 2687,76 грн. - 30 % річних, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.5. договору за порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, в договорі сторони погодили інший розмір річних, а саме 30%, таким чином зазначена вимога є обґрунтованою та правомірною, оскільки відповідає умовам договору та чинному законодавству.

З аналізу ч.1 ст.530, ст. ЦК України та ч.1 ст. 692, вбачається, що відповідач вважається таким, що порушив строк виконання грошового зобов'язання по оплаті товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30 % річних судом виявлено помилки в розрахунку, які полягають у тому, що позивач при обрахунку виходив з того, що в році 365 днів, тоді як в 2012 році було 366 днів. Окрім того, в розрахунку помилково зазначено, що 22.05.2012 року відповідачем отримано товар на 501,86 грн., тоді як позивачем було поставлено товар на 501,80 грн.

Провівши перерахунок 30 % річних за періоди визначені позивачем (початкова дата нарахування визначена позивачем у розрахунку є виключною прерогативою останнього) окремо по кожній поставці сума річних склала 2683,93 грн., згідно нижче наведеного розрахунку:

За прострочення оплати товару поставленого 03.04.2012 року, на загальну суму 1916,66 грн., 30% річних за період з 04.06.2012 року по 27.05.2013 року складає 563,06 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 03.04.2012 року, в сумі 164,40 грн., 30% річних за період з 06.06.2012 року по 27.05.2013 року складає 48,03 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 11.04.2012 року, на загальну суму 191,20 грн., 30% річних за період з 12.06.2012 року по 27.05.2013 року складає 54,92 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 24.04.2012 року, на загальну суму 1310,03 грн., 30% річних за період з 25.06.2012 року по 27.05.2013 року складає 362,30 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 08.05.2012 року, на загальну суму 1247,52 грн., 30% річних за період з 09.07.2012 року по 27.05.2013 року складає 330,70 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 15.05.2012 року, на загальну суму 786,21 грн., 30% річних за період з 16.07.2012 року по 27.05.2013 року складає 203,90 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 22.05.2012 року, на загальну суму 501,80 грн., 30% річних за період з 23.07.2012 року по 27.05.2013 року складає 127,26 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 12.06.2012 року, на загальну суму 1589,6 грн., 30% річних за період з 13.08.2012 року по 27.05.2013 року складає 375,77 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 19.06.2012 року, на загальну суму 1230,26 грн., 30% річних за період з 20.08.2012 року по 27.05.2013 року складає 283,77 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 26.06.2012 року, на загальну суму 608,80 грн., 30% річних за період з 27.08.2012 року по 27.05.2013 року складає 136,93 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 17.07.2012 року, на загальну суму 953,60 грн., 30% річних за період з 18.09.2012 року по 27.05.2013 року складає 197,29 грн.

Враховуючи вищевикладене. позов в частині стягнення 30% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 2683,93 грн. , а в стягненні 3,83 грн. - 30 % річних суд відмовляє, як заявлених безпідставно.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 778,47 грн. пені, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд бере до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення пені.

Частина 1 ст. 223 Господарського кодексу України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з абз. 2 п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо договором визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають, позовна давність обчислюється окремо щодо кожного з таких строків.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, окремо по кожній поставці товару.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Згідно з п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлений законом або угодою сторін. Шестимісячний строк визначений положенням ч.6 ст. 232 ГПК України визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено закон або договором).

Як вбачається із матеріалів справи, в п. 5.6. договору, сторони погодили, що в разі якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців також покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником.

Таким чином, сторонами в договорі визначено інший період нарахування пені - «за кожен день прострочки» і він не повинен обмежуватись шестимісячним терміном.

За таких обставин, кожного дня протягом всього періоду прострочення поставки товару позивач має право на відшкодування такої неустойки і не позбавлений права звертатись з вимогами до боржника щодо стягнення пені, як окремо за кожен день прострочення так і за весь останній рік, що передує такому зверненню.

Відповідно до ст. 3 закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений за прострочку платежу грошових зобов'язань обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, тобто своїх зобов'язань за договором не виконав і відповідно договір продовжує діяти та позивач має право нараховувати пеню згідно визначених договором умов та вимог чинного законодавства.

Разом з тим, враховуючи те, що договором визначені різні строки виконання окремих зобов'язань по поставці товару, позовну давність по пені за неналежне виконання зобов'язань слід вираховувати окремо по кожній поставці товару.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 02.07.2013 року (що стверджується відбитком поштового штемпеля на конверті), останній має право на стягнення пені починаючи з 02.07.2012 року, а перебіг позовної давності по нарахуванню пені за прострочення заборгованості в попередні періоди вже сплив.

Провівши перерахунок пені окремо по кожній поставці з урахуванням кінцевої дати нарахування визначеної позивачем у розрахунку (оскільки вона є виключною прерогативою останнього) сума пені склала 748,63 грн., згідно нижче наведеного розрахунку:

За прострочення оплати товару поставленого 03.04.2012 року, на загальну суму 1686,00 грн. (оскільки ця сума визначена позивачем в розрахунку), сума пені за період з 02.07.2012 року по 04.12.2012 року складає 107,10 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 03.04.2012 року, на суму 164,40 грн. , сума пені за період з 02.07.2012 року по 06.12.2012 року складає 10,58 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 11.04.2012 року, на загальну суму 191,21 грн., сума пені за період з 02.07.2012 року по 12.12.2012 року складає 12,77 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 24.04.2012 року, на загальну суму 1310,03 грн., сума пені за період з 25.06.2012 року по 25.12.2012 року складає 94,49 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 08.05.2012 року, на загальну суму 1247,52 грн., сума пені за період з 09.07.2012 року по 09.01.2013 року (зазначений період визначений позивачем в розрахунку і є його прерогативою) складає 94,60 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 15.05.2012 року, на загальну суму 786,21 грн., сума пені за період з 16.07.2012 року по 16.01.2013 року (зазначений період визначений позивачем в розрахунку і є його прерогативою) складає 59,62 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 22.05.2012 року, на загальну суму 501,80 грн., сума пені за період з 23.07.2012 року по 27.01.2013 року (зазначений період визначений позивачем в розрахунку і є його прерогативою) складає 38,06 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 12.06.2012 року, на загальну суму 1589,60 грн., сума пені за період з 13.08.2012 року по 13.02.2013 року (зазначений період визначений позивачем в розрахунку і є його прерогативою) складає 120,60 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 19.06.2012 року, на загальну суму 1230,96 грн., сума пені за період з 20.08.2012 року по 20.02.2013 року (зазначений період визначений позивачем в розрахунку і є його прерогативою) складає 93,40 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 26.06.2012 року, на загальну суму 608,80 грн., сума пені за період з 27.08.2012 року по 27.02.2013 року (зазначений період визначений позивачем в розрахунку і є його прерогативою) складає 46,20 грн.

За прострочення оплати товару поставленого 17.07.2012 року, на загальну суму 953,60 грн., сума пені за період з 18.09.2012 року по 18.03.2013 року (зазначений період визначений позивачем в розрахунку і є його прерогативою) складає 71,21 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 748,63 грн., а в стягненні 29,84 грн. пені суд відмовляє, як заявлених безпідставно.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, річних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з відшкодуванням судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

12.09.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, іден. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1 , 23224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ - УКРАЇНА", код ЄДРПОУ 37068787 (просп. Кірова, 107-Г, м.Дніпропетровськ, 49000) 10269,43 грн. - основного боргу, 2683,93 грн. - 30 % річних, 748,63 грн. - пені, 1716,28 грн. - відшкодування витрат на судовий збір.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 3,83 грн. 30% річних та 29,84 грн. пені відмовити.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 13 вересня 2013 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (просп. Кірова, 107-Г, м. Дніпропетровськ, 49000)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1 , 23224)