Ухвала суду № 33449035, 10.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1949/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз ВВ» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2013 №0000882205 та №0000872205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС на підставі наказу від 20.02.2013 року №97, згідно з п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Союз ВВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Асті-Ко» за період червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року, лютий, березень, квітень 2012 року, за результатами якої складено акт від 28.02.2013 року № 62/22-00/33317294.

За результатами проведеної перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VІ, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34155 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 1066 грн., за липень 2011 року на суму 2020 грн., за серпень 2011 року на суму 11543 грн., за вересень 2011 року на суму 3887 грн., за жовтень 2011 року на суму 6613 грн., за лютий 2012 року на суму 2183 грн., за березень 2012 року на суму 5610 грн., за квітень 2012 року на суму 1233 грн.;

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати в сумі 38376 грн., в тому числі за 2011 рік - 28898 грн. та за 2012 рік - 9478 грн.

Вказаний висновок податковим органом зроблено у зв'язку з тим, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС отримала акти перевірок ДПІ у Печерському районі міста Києва від 27.12.2012 року № 5758/22-9/373175/18 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період з 01.04.2012 року по 30.11.2012» та від 30.01.2013 року №412/22-9/37317518 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період з 01.08.2011 року по 30.11.2011 року».

Так, відповідно до протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_3 - директора ТОВ «Асті-Ко», останній повідомив, що в літку 2012 року дане підприємство зареєстрував за грошову винагороду, але місцезнаходження печатки та реєстраційних документів йому не відоме, до здійснення фінансово-господарської діяльності не має жодного відношення.

Також, податковий орган у вказаних актах перевірок ДПІ у Печерському районі міста Києва зазначив, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Отже, враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що операції ТОВ «Асті-Ко» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з цим ТОВ «Асті-Ко» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірок не встановлено факт отримання товарів (послуг) ТОВ «Асті-Ко» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000882205 від 04.04.2013 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 50701 грн., з яких: 34155 грн. - за основним платежем; 16546 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000872205 від 04.04.2013 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 49590 грн., з яких: 38376 грн. - за основним платежем; 11214 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданих документів ТОВ «Союз ВВ» на період проведення перевірки займалось лісопильними та стругальним виробництвом,просочуванням деревини, виготовленням інших готових металевих виробів, монтажем та встановленням збірних конструкцій, столярними та теслярними роботами, посередництвом в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами.

Позивачем у ТОВ «Асті-Ко» в період з 2011 року по 2012 року було придбано товар - будівельні матеріали з дерева.

В силу статті 149 ПК України - податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні ПК України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 статті 185 ПК України - об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.4 статті 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 ПК України - податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом встановлено, що ТОВ «Асті-Ко» є юридичною особою. Як зазначається в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асті-Ко», у період, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість останній був зареєстрований платником ПДВ.

Як встановлено судом, факти придбання матеріалів, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали (роботи) позивачем не отримувались від контрагента.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентом, є безпідставним.

Враховуючи зазначене, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, а тому, відповідно, протиправними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на основі такого акту перевірки.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.