Постанова № 33448992, 10.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4452/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна», Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000083930 від 15.03.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Хумана піпл ту піпл Україна» звернулось з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.03.2013 року №0000083930.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2013 року адміністративний позов задоволено частково:

«Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000083930 на суму 7 565 грн.

В іншій частині позову відмовлено.»

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено перевірку магазину за адресою: м. Київ, проспект П. Григоренка, 22/20, який належить позивачеві за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки від 20.02.2013 року №0006/28/10/39/32309853.

Актом перевірки встановлено наступні порушення:

- ненадання документів, на підставі яких здійснено оприбуткування товару на загальну суму 87 287 грн.;

- не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО за 21.07.2011 року, 22.07.2011 року, 25.07.2011 року, 26.07.2011 року, 27.07.2011 року, 28.07.2011 року, 29.07.2011 року, 11.09.2011 року, 16.10.2011 року, 20.11.2011 року, 25.12.2011 року, 29.01.2012 року, 04.03.2011 року, 08.04.2012 року, 13.05.2012 року, 17.06.2012 року, 22.07.2012 року, 26.08.2012 року, 30.09.2012 року, 04.11.2012 року, 09.12.2012 року, 13.01.2013 року;

- не забезпечення проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості.

На підставі встановлених відповідачем порушень, 13.05.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000083930, яким за порушення п. 9, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 182 139 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо ненадання документів, на підставі яких здійснено оприбуткування товару на загальну суму 87 287 грн.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказано, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів юридичною особою ведеться у порядку визначеному відповідним національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку. Вказаний Закон визначає обов'язок дотримання порядку ведення обліку встановлений для юридичної особи, а не господарської одиниці - магазину.

Згідно абз.6 Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 16277 від 29.12.2009 року до документів, на підставі яких здійснюється оприбутковування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є основою для внесення записів в облікові бухгалтерські регістри.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковими реквізитами таких документів є:

назва документу (форми);

дата і місце складання;

назва підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, після прибуття товару на митницю, та здійснення розмитнення, оприбуткування товару здійснювалось на склад підприємства, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Г, на підставі вантажно-митної декларацій №100260000/2013/097850 від 06.02.2013 року та інвойсу № HUM 118-13 від 29.01.2013 року, що повністю відповідає вимозі п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с.80а, 81).

Після оприбуткування товару на склад, товар доставлявся до магазинів підприємства на підставі накладних на внутрішнє переміщення, де безпосередньо здійснювалась його реалізація.

Підприємством належним чином здійснювався облік та оприбуткування товару, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи первинних документів: накладними на внутрішнє переміщення товару № 12 від 05.02.2013 року, № 13 від 12.02.2013 року, №14 від 13.02.2013 року, вантажно-митної декларацій №100260000/2013/097850 від 06.02.2013 року та інвойсу № HUM 118-13 від 29.01.2013 року (а.с.80а, 81, 82, 83).

Вищевказані первинні документи були складені із дотриманням норм законодавства, та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач зазначив, що під час проведення перевірки, на вимогу посадових осіб податкового органу, працівниками магазину були надані накладні на внутрішнє переміщення товару, однак, незважаючи на факт надання таких документів, співробітники податкового органу неправомірно зазначили в акті про відсутність вказаних документів.

Колегією суддів встановлено, що перевірка проводилась в магазині, в якому здійснювалась реалізація товару суб'єкта господарювання. Проте, магазин, як господарська одиниця, не є юридичною особою.

Відповідно до п. 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) здійснюється у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, позивач надав документи які свідчать про те, що облік товарів суб'єктом підприємницької діяльності, а не господарською одиницею - магазином, вівся відповідно до встановленого законодавством порядку.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку для суб'єктів господарювання зберігати документи бухгалтерського обліку за місцем реалізації та/або зберігання товару.

Відповідно до п.5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

Твердження податкового органу, що в магазині не було документів, на підставі яких здійснювалось оприбуткування товару, жодним чином не підтверджує висновків про те, що такі матеріальні цінності є не облікованими, оскільки в силу ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід врахувати, що зазначена позиція повністю узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України стосовно аналогічної категорії спорів, викладеної в ухвалі по справі № 2а-6054/10/1370 від 20.09.2012 року (реєстраційний номер ЄДРСР 26313540).

Судом першої інстанції не було досліджено, що ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає штрафні санкції для суб'єкта підприємницької діяльності за таке порушення як - реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Тобто, якщо суб'єкт підприємницької діяльності реалізує товар, що не був облікований ним взагалі (ні за місцем реалізації, ні за місцем знаходження юридичної особи).

Позивачем такий факт спростований - товар був облікований, а тому доводи викладені в постанові суду першої інстанції в частині ненадання документів, на підставі яких здійснено оприбуткування товару на загальну суму 87 287 грн. є безпідставними.

Щодо не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО за 21.07.2011 року, 22.07.2011 року, 25.07.2011 року, 26.07.2011 року, 27.07.2011 року, 28.07.2011 року, 29.07.2011 року, 11.09.2011 року, 16.10.2011 року, 20.11.2011 року, 25.12.2011 року, 29.01.2012 року, 04.03.2011 року, 08.04.2012 року, 13.05.2012 року, 17.06.2012 року, 22.07.2012 року, 26.08.2012 року, 30.09.2012 року, 04.11.2012 року, 09.12.2012 року, 13.01.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу директора підприємства №32 від 15.07.2011 року, датою відкриття магазину, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. П. Григоренка 22/20, є 30.07.2011 року, а тому 21.07.2011 року, 22.07.2011 року, 25.07.2011 року, 26.07.2011 року, 27.07.2011 року, 28.07.2011 року, 29.07.2011 року, магазин не працював для відвідувачів. Відповідно до табеля роботи магазину, працівники виходили на роботу з метою підготовки магазину для відкриття.

Згідно наказів директора підприємства №04-1 від 06.01.2011 року, №01-1 від 04.01.2012 року та від 11.01.2013 року №01-1 магазин в дні, які перевірялись 11.09.2011 року, 16.10.2011 року, 20.11.2011 року, 25.12.2011 року, 29.01.2012 року, 04.03.2012 року, 08.04.2012 року, 13.05.2012 року, 17.06.2012 року, 22.07.2012 року, 26.08.2012 року, 30.09.2012 року, 04.11.2012 року, 09.12.2012 року, 13.01.2013 року не працював, у зв'язку із встановленим вихідним днем і торгівля в магазині у зазначені періоди через РРО не здійснювалась.

З наведеного вбачається, що підприємством не здійснювалась підприємницька діяльність у вихідні дні, а тому і не зобов'язане було роздруковувати щоденні фіскальні звітні чеки, як це передбачене п.9 ч.1 ст.3 Закону.

У своєму листі ДПА України від 07.11.2002 року № 7501/6/23-2119 з цього приводу надала додаткові роз'яснення про можливість не роздруковувати щоденні фіскальні звітні чеки лише у дні, коли підприємство не здійснює підприємницьку діяльність.

Враховуючи наявність наказів по підприємству позивач правомірно у вихідні дні не друкував звітні чеки, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність порушення з боку позивача в частині не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО за 21.07.2011 року, 22.07.2011 року, 25.07.2011 року, 26.07.2011 року, 27.07.2011 року, 28.07.2011 року, 29.07.2011 року, 11.09.2011 року, 16.10.2011 року, 20.11.2011 року, 25.12.2011 року, 29.01.2012 року, 04.03.2011 року, 08.04.2012 року, 13.05.2012 року, 17.06.2012 року, 22.07.2012 року, 26.08.2012 року, 30.09.2012 року, 04.11.2012 року, 09.12.2012 року, 13.01.2013 року - є обґрунтованим та правильним.

Щодо не забезпечення проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості, слід зазначити наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що при покупці однієї пари брюк джинсів по ціні реалізації 15 грн. за штуку суб'єктом господарювання роздрукований розрахунковий документ без використання режиму попереднього програмування найменування та обліку кількості товару, а саме в чеку замість найменування «брюки джинси» запрограмоване «одяг Б/В» (бувшого вжитку).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на лист ДПА України від 21.01.2003 року №478/6/23-2119 в якому зазначається, що однорідні товари різних найменувань за однією ціною можуть програмуватися в одній товарній позиції (під одним кодом). Назва товарів може бути узагальненою і повинна відображати споживчі ознаки групи товарів та відрізнятися від інших запрограмованих найменувань.

Згідно п. 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 105/5296 фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій, при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Пунктом 3.2 цього Положення встановлено, що касовий чек повинен містити, зокрема, такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»; перед номером друкуються великі літери «ПН»; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери «ІД»; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери «ПДВ»; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»; напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та логотип виробника.

Згідно акту перевірки, було придбано джинси у кількості одна штука та пакет у кількості одна штука. Вказане підтверджує, що кількість придбаного товару дорівнює одиниці його виміру. Тобто, у випадку придбання однорідного товару у кількості понад одну штуку, в касовому чеці має бути зазначено кількість проданого товару. У випадку придбання двох пар джинсів, в чеці має бути зазначена кількість проданого товару, оскільки тільки в даному випадку, кількість придбаного товару не буде дорівнювати одиниці його виміру.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що касовий чек, доданий до акта перевірки, жодним чином не доводить факт порушення позивачем п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - є обґрунтованим, оскільки в ньому наявні всі необхідні для касового чека реквізити.

Аналіз вищенаведених норм доводить неправомірність дій Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників при прийняті податкового повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000083930, яке прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що порушення норм матеріального права судом першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна» - задовольнити.

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Дочірнього підприємства «Хумана піпл ту піпл Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000083930 від 15.03.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 15.03.2013 року №0000083930.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.