Рішення № 33443946, 11.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р.Справа № 922/2888/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Союз", м. Дергачі, Харківської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Тютюнник О.А. (дов. б/н від 13.03.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Союз" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача 8747,18 грн. основного боргу, пені в сумі 247,03 грн., 100% річних в сумі 1700,45 грн., посилаючись на укладення між сторонами договору поставки №38/16/2012, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 12 133,48 грн. по видатковим накладним №Ц0000922 від 21.02.2013 року на суму 3886,20 грн., №Ц0001033 від 23.02.2013 року на суму 4005,30 грн., №Ц0001034 від 23.02.2013 року на суму 2155,70 грн., №Ц0000657 від 16.03.2013 року на суму 927,38 грн., №Ц0000658 від 16.03.2013 року на суму 1158,90 грн., який був прийнятий відповідачем, проте, останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив не в повному обсязі, несплаченою залишилася заборгованість на суму 8 747,18 грн., в зв'язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 12.07.2013 року порушено провадження у справі №922/2888/13, розгляд справи призначено на 24.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 24.07.2013 року задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, розгляд справи відкладено до 28.08.2013 року.

Представник позивача через канцелярію господарського суду за вх. № 28674 від 06.08.2013р. надав уточнення до позовної заяви, в яких просить суд стягнути з відповідача заборгованості за поставлений товар за договором поставки №38/16/2012 від 10.01.2012 у сумі - 8747,18 грн. основного боргу, 348,77 грн. пені та 3% річних в сумі 70,71грн.

Розглянувши вищевказані уточнення позивача до позовної заяви, господарський суд кваліфікував їх як подання заяви про зменшення позовних вимог в частині заявлених до стягнення річних та збільшення позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені та прийняв їх до розгляду як такі, що не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству.

Ухвалою господарського суду від 28.08.2013 року, в зв*язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та наданням сторонами доказів по справі, розгляд справи відкладено до 11.09.2013 року.

Представник позивача 11.09.2013 року через канцелярію господарського суду надав заяву (вх.№33141) про відмову від позовних вимог в частині нарахування пені та 3% річних, іншу частину позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 8747,18 грн. підтримує та просить суд задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.2013 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

10 січня 2012 року між ТОВ "ТК Союз" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №38/16/2012.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з умовами п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах визначених в цьому договорі.

Пунктом 2.2. договору сторонами визначено, що ціна на товар вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно п. п. 5.6, 5.7. договору - товар передається постачальником представнику покупця на підставі довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, оформленої відповідно до вимог діючого законодавства України. Покупець несе відповідальність за достовірність даних вказаних в довіреності (в т.ч. довіреності на кільцеву доставку - генеральної довіреності). У випадку якщо особа, вказана в довіреності, втратила право на отримання товару, покупець зобов'язаний внести відповідні зміни у вказану довіреність.

Поставка вважається завершеною з моменту передачі товару і супровідної документації покупцю в пункті поставки. Товар поставляється покупцю з усіма необхідними документами оформленими належним чином, а саме: товарна або товаро - транспортна накладна, податкова накладна. В момент прийомки покупець на супровідних документах здійснює відповідну помітку прийомки товару (підпис матеріально - відповідальної особи, печатка або штамп покупця).

Згідно п. 6.2.1. договору оплата товару здійснюється не пізніше тридцяти банківських днів, з моменту поставки.

В п. 8.1. договору сторони встановили строк дії договору, відповідно до умов якого договір вступає в силу від дня підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. Якщо одна із сторін до спливу цього договору не забажає його розірвати, цей договір вважається пролонгованим на один календарний рік.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними при укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві товар на загальну суму 12 133,48 грн. по видатковим накладним №Ц0000922 від 21.02.2013 року на суму 3886,20 грн., №Ц0001033 від 23.02.2013 року на суму 4005,30 грн., №Ц0001034 від 23.02.2013 року на суму 2155,70 грн., №Ц0000657 від 16.03.2013 року на суму 927,38 грн., №Ц0000658 від 16.03.2013 року на суму 1158,90 грн. підписаних сторонами та скріплених печатками, який був прийнятий відповідачем, проте, останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив частково на суму 3386,30 грн., згідно банківських виписок 15.04.2013 року на суму 1000,00 грн., від 23.04.2013 року на суму 1000,00 грн., від 30.05.2013 року на суму 1000,00 грн., від 19.06.2013 року на суму 386,30 грн., несплаченою залишилася заборгованість на суму 8 747,18 грн., у зв'язку із чим позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою. В процесі розгляду справи позивачем залучено до матеріалів справи підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 17.07.2013 року на вищевказану суму заборгованості у розмірі 8747,18 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач заборгованості у розмірі 8 747,18 грн. за договором поставки не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 8 747,18 грн.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 8747,18 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пені в сумі 348,77 грн. та 3% річних в сумі 70,71 грн.

Під час розгляду справи по суті, позивач відмовився від позовних вимог в частині нарахованої позивачем до стягнення пені в сумі 348,77 грн. та 3% річних в сумі 70,71 грн., про що надав відповідне клопотання (вх. №33141 від 02.09.2013 року).

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Розглянувши вищевказану заяву позивача про відмову від заявлених позовних вимог по пені та 3% річних, судом встановлено, що її підписано представником позивача Тютюнник О.А., що діє на підставі довіреності б/н від 13.03.2013 року виданим генеральним директором ТОВ "ТД Союз" Р.Л.Старченко.

Перевіривши повноваження представника позивача на вчинення відповідної процесуальної дії щодо відмови від позову, враховуючи, що відмова від позову є одностороннім волевиявленням, не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству України.

Суд звертає увагу позивача на те, що наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Враховуючи вищевикладені обставини, заява позивача в частині відмови від стягнення з відповідача пені в сумі 348,77 грн. та 3% річних в сумі 70,71 грн., підлягає задоволенню, а провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, п. 4 ч.1 ст. 80 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61064, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у ПАТ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Союз" (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, провулок Залізничний, 18, код 36419123, р/р 26003000084224 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) - 8 747,18 грн. основного боргу, витрати по сплаті судових витрат в сумі 1 407,20 грн.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.09.2013 р.

Суддя Попович І.М.