Рішення № 33443937, 09.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р.Справа № 922/2934/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" в особі Структурної одиниці ПАТ "Донбасенерго" Донецький проектно-розвідувальний та науково - дослідний інститут "Теплоелектропроект", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Втеріс", м.Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Нессен І.О. (дов. № 19-136 від 30.05.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" в особі Структурної одиниці ПАТ "Донбасенерго" Донецький проектно-розвідувальний та науково - дослідний інститут "Теплоелектропроект", м. Донецьк звернувся до господарського суду із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Втеріс", в якій просить суд стягнути з відповідача 53 141,20 грн. основного боргу, пеню в сумі 9 087,15 грн., штраф в сумі 3 719,88 грн., 3% річних в сумі 2 437,22 грн., інфляційні нарахування в сумі 106,28 грн., посилаючись на укладення між сторонами договору на виконання проектних та вишукувальних робіт №0-337 від 19.10.2011року, відповідно до умов якого позивач виконав проектно - вишукувальні роботи: "ПАТ "Дніпроенерго" ПСП Запорізька ТЕС "Технічне переоснащення енергоблоку ст.№1. Модернізація пилосистеми". Тристадійне проектування. Стадія "Робоча документація" на загальну суму 118 141,20 грн., що підтверджує актом здачі - приймання виконаних робіт №151 від 30.11.2011 року підписаними уповноваженими представниками позивача та відповідача. Про те, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт в термін передбачений п.2.2. договору не здійснив у повному обсязі, в зв'язку з чим, вказані обставини стали підставою для нарахування до стягнення штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, 3% річних та звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 16.07.2013 року порушено провадження у справі №922/2934/13, розгляд справи призначено на 27.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2013 року розгляд справи відкладено до 09.09.2013 року, з метою виконання позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження по справі №922/2934/13 щодо надання документів в повному обсязі.

Представник позивача за вх.№32501 від 06.09.2013 року надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 53 141,20 грн., пеню в сумі 9 724,84грн., штраф в сумі 3 719,88 грн., 3% річних в сумі 2 432,85грн., індекс інфляції в сумі 106,28 грн.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтею 22 цього Кодексу не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Розглянувши вищевказані уточнення суми позовних вимог позивача, господарський суд кваліфікує їх як подання заяви про збільшення позовних вимог в частині заявленої до стягнення з відповідача пені та зменшення позовних вимог в частині заявленої до стягнення з відповідача 3 % річних та приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

В судовому засіданні 09.09.2013 року підтримує збільшені позовні вимоги, через канцелярію господарського суду за вх. № 32511 від 06.09.2013р. в обгрунтування правових підстав щодо застосування ним до спірних правовідносин норм п.2 ст.231 ГК України при нарахуванні пені та штрафу за договором №0-337 від 19.10.2011 року надав статут ПАТ "Донбасенерго" та інформаційну довідку Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" №36195 від 22.08.2013 року, згідно якої станом на 19.08.2013 року відповідно до даних зведеного облікового реєстру власників цінних паперів ПАТ "Донбасенерго" основним власником була держава Україна, Фонд Державного Майна України (відсоток у статутному капіталі 60,7732).

Представник відповідача в судове засідання 09.09.2013 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучене до матеріалів справи (арк. спр. 86).

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

19.10.2011року між публічним акціонерним товариством "Донбасенерго" в особі Структурної одиниці ПАТ "Донбасенерго" Донецький проектно-розвідувальний та науково - дослідний інститут "Теплоелектропроект" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Втеріс" (замовник) укладено договір на виконання проектних та вишукувальних робіт №0-337.

Згідно з умовами п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання проектно-вишукувальних робіт: "ПАТ Дніпроенерго" ПСП Запорізька ТЕС "Технічне переоснащення енергоблока ст. №1. Модернізація пилосистеми". Тристадійсне проектування. Стадія "Робоча документація".

Розділом другим договору сторонами визначена вартість робіт і порядок розрахунків, зокрема, п.п. 2.1.,.2.2. договору, передбачено наступне:

- за виконані і прийняті згідно цього договору проектно-вишукувальні роботи замовник перераховує виконавцю відповідно до зведеного кошторису (Додаткок №1) 118 141,20 грн., в тому числі ПДВ -20 % 19690,20 ГРН.,

Оплата за договором здійснюється наступним чином:

- предоплата 35 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 5833,33 грн. Кінцева сума - на протязі десяти календарних днів за закінчену роботу на підставі акту здачі - прийомки виконаних робіт, оформленого в установленому порядку. Виконавець надає замовнику податкову накладну на протязі трьох днів після підписання замовником акту здачі - прийомки виконаних робіт.

Відповідно до п.п.3.1.,3.2.,.3.3. договору, передача замовнику виконаних проектно- вишукувальних робіт здійснюється супровідними документами виконавця (на підставі накладної і акту здачі - прийомки). Замовник на протязі двадцяти днів від дня отримання документації і акту здачі - прийомки, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здачі або вмотивовану відмову від прийомки. Якщо замовником у вказаний строк не направлено виконавцю підписаний акт здачі - прийомки продукції або вмотивовану відмову, робота вважається прийнятою замовником.

Пунктом 6.1. визначено строк договору та встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами договірних відносин.

В силу приписів ст. 324 ГК України, за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт, підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Аналогічна норма права викладена у статті 887 ЦК України відповідно до якої за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

В пункті першому ч. 1 ст. 889 ЦК України встановлено, що замовник, зокрема зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору позивачем виконано роботи на загальну суму 118 141,20 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт № 151 від 30.11.2011. Вказаний акт належним чином підписаний повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень і заперечень та скріплений печатками підприємств (а. с. 21).

Відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи, здійснивши передоплату у розмірі 35 000 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.10.2011 року з призначенням платежу: «передоплата за рах. №629 від 24.10.2011 року» (а. с. 96 ) та частково оплативши виконані роботи за договором на суму 30 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 16.02.2012 року з призначенням платежу: «сплата за проект за рах. №629 від 24.10.2011 року» (а. с. 95). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату звернення останнього до суду з позовом складає 53 141,20грн.

Як наголошує позивач у позовній заяві, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт в термін передбачений п.2.2. договору не здійснив у повному обсязі, в зв'язку з чим, вказані обставини стали підставою для нарахування до стягнення штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, 3% річних та звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору підряду - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач заборгованості в розмірі 53 141,20 грн. за договором підряду не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 53 141,20 грн. підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

На підставі п.5.1. договору, при невиконанні або неналежному виконанні зобов*язань обумовлених даним договором, сторона яка припустила невиконання або неналежне виконання обов*язків, несе майнову відповідальність згідно чинного законодавства.

Позивачем на підставі норм п. 2 ст. 231 ГК України, заявлено до стягнення пені в розмірі 0,1 % в сумі 9 724,84 грн. нарахованих за період з 12.12.2011 року по 12.06.2012 року та 7 % штрафу в сумі 3 719,88 грн. нарахованих за період з 12.12.2011 року по 20.06.2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Як свідчать матеріали справи, а саме статут ПАТ "Донбасенерго" та інформаційна довідка Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" №36195 від 22.08.2013 року, станом на день звернення позивача до суду з відповідним позовом, останній являвся суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора, в зв*язку з чим, суд проаналізувавши норми діючого господарського законодавства, зокрема, норми ст.231 ГК України та беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, суд перевіривши відповідні розрахунки приходить до висновку про правомірність заявлених до стягнення 9 724,84 грн. пені, нарахованих за період з 12.12.2011 року по 12.06.2012 та 7 % штрафу в сумі 3 719,88 грн., нарахованих за період за період з 12.12.2011 року по 20.06.2013 року, а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині позову.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 432,85 грн. та інфляційних в сумі 106,28 грн. нараховані за період з 12.12.2011 року по 20.06.2013 року .

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, необхідно зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних та інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

Господарський суд перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою ІПС "Законодавство" на суму 106,00 грн., вважає, що вищевказані нарахування підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, господарський суд проаналізувавши розрахунок 3% річних на заявлену суму 2 432,85 грн., зауважує, що позивачем невірно здійснено розрахунок відповідних нарахувань, в зв'язку з чим, суд самостійно за допомогою ІПС "Законодавство" перевірив та перерахував нараховані позивачем 3% річних, відповідно до чого стягненню підлягають 3% річних на суму 2 424,11 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на суму 8,74 грн. в задоволенні позову суд відмовляє, як безпідставно заявлених.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір у даній справі покладається на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Втеріс" (61105, Харківська область, м. Харків, Фрунзенський район, вул. Киргизька, буд.19, к.503, код 34333673, р/р 26009382070010 у ПАТ АКБ "Базис" м. Харків, МФО 351760) на користь Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" (83048, м. Донецьк, пр.Тітова, буд. 8-Б, код 23343582) в особі Структурної одиниці ПАТ "Донбасенерго" Донецький проектно-розвідувальний та науково-дослідний інститут "Теплоелектропроект" (83048, м. Донецьк, пр. Тітова, 8-Б, код 05289258, р/р 260053011417 у філії ДОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 335106) - 53 141,20 грн. основного боргу, пеню в сумі 9 724,84 грн., штраф в сумі 3 719,88 грн., 3% річних в сумі 2 424,11 грн., інфляційні нарахування в сумі 106,28 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,28 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.09.2013 р.

Суддя Попович І.М.