Ухвала суду № 33441791, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8265/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представників позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Процюка О.О., Бражник Ж.С. Біленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 № 0005892301/297 та рішення про результати розгляду повторної скарги № 7140/6/10-245 від 23.04.2012, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, Державної податкової служби в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2012 № 0005892301/297 та рішення про результати розгляду повторної скарги № 7140/6/10-245 від 23.04.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 жовтня 2012 року позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, Державної податкової служби від 27.03.2012 № 0005892301/297.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Під час апеляційного розгляду справи, представником відповідача заявлені клопотання про заміну сторони Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області та здійснити заміну відповідача в особі Державної податкової служби України на Міністерство доходів і зборів України.

У відповідності до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Так, Указом Президента України від 24.12.2012 № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 18.03.2013 № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України», Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби, що реорганізуються.

Разом з тим, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 утворено територіальні органи Міністерства доходів і зборів в тому числі і Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області та здійснити заміну відповідача в особі Державної податкової служби України на Міністерство доходів і зборів України.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає за можливе переглянути постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 жовтня 2012 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 № 0005892301/297, оскільки ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» апеляційна скарга щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення про результати розгляду повторної скарги № 7140/6/10-245 від 23.04.2012, не подавалася.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» створене на підставі рішення засновників від 01.06.1993 та було зареєстроване розпорядженням виконкому Кременчуцької міської ради 10 червня 1993 року № 901/9 під назвою Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Р.Дж.Рейнолдс Тобакко-Кременчук». ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» є правонаступником ЗАТ з ІІ «Р.Дж.Рейнолдс Тобакко-Кременчук», перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 17.06.1993 за № 17.

В період з 12.12.2011 по 13.12.2011 Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» з питань взаємовідносин з ПП «Епіцентр» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України в частині заниження ПДВ на загальну суму 97 019,00 грн. за вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 8438/23-308/14372142 від 13.12.2011.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, 19 грудня 2011 року позивачем було подано до Кременчуцької ОДПІ заперечення на Акт перевірки.

29.12 2011 позивачем отримана відповідь на заперечення до акту перевірки, за змістом якої податковий орган вказав на те, що порушення, викладені в акті перевірки встановлені відповідно до чинного законодавства, акт відповідає затвердженим нормам відповідно до наказу ДПАУ від 11.09.2008 № 584 та наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984.

29 грудня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0011662301/3679, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 145 528,50 грн., з яких 97 019,00 грн. основного платежу та 48 509,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами оскарження вказаного повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням Державної податкової служби у Полтавській області № 624/10/10-215 від 15.03.2012 було скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 № 0011662301/3679 в частині визначення штрафної санкції - 24 254,75 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження, Кременчуцькою ОДПІ було прийнято повідомлення-рішення форми «Р» від 27 березня 2012 року № 0005892301/297, яким позивачу було нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 121 273,75 грн., з яких 97 019,00 грн. - основного платежу та 24 254,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

2 квітня 2012 року позивачем було подано повторну скаргу № 12-07-438 від 29.03.2012 до Державної податкової служби України на рішення ДПС у Полтавській області № 624/10/10-215 від 15 березня 2012 року та податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29 грудня 2011 року № 0011662301/3679.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 23.04.2012 № 7140/6/10-245 Державна податкова служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29.12.2011 № 0011662301/3679 з урахуванням рішення ДПС у Полтавській області від 15.03.2012 № 624/10/10-215, прийнятого за розглядом скарги, а скаргу - без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз.1, 2, 4 п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» (Комітент) та ПП «Епіцентр» (Комісіонер) 22 грудня 2010 року було укладено Договір комісії № 04-11, за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов'язання вчинити за винагороду від свого імені та за рахунок Комітента правочини, спрямовані на придбання для власних цілей Комітента природного газу.

За умовами даного Договору, Комісіонер передає Комітенту у 2011 році газ для його власних потреб у обсязі 1 997 000 куб.м. Фактична кількість газу, що постачається у звітному періоді, зазначається у актах приймання-передавання газу за кожен місяць та визначається за показниками контрольно-вимірювальних приладів, що встановлені у Комітента і відповідають встановленим правилам і стандартам. За виконання Комісіонером своїх зобов'язань згідно даного Договору Комітент сплачує Комісіонеру винагороду у сумі 150,00 грн. (без урахування ПДВ) за кожні 1 000 куб.м. поставленого газу. Винагорода Комісіонеру виплачується шляхом перерахування на його рахунок грошових коштів Комітентом. Комітент здійснює розрахунки за газ: попередню оплату у розмірі 100% - не пізніше 25 числа місяця попереднього перед місяцем газоспоживання. Остаточний розрахунок за спожитий газ та оплата винагороди - до 10 числа місяця, наступного за місцем споживання, на підставі виставленого Комісіонером рахунку, оформленого згідно вимог Комітента, та підписаного обома сторонами Акту приймання-передавання газу та податкової накладної.

8 вересня 2011 року ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» на підставі рахунку-фактури ПП «Епіцентр» № 4.10 від 26.08.2011 було сплачено на користь останнього грошові кошти у розмірі 582 114,60 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 97 019 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 3011005301 від 08.09.2011.

28 жовтня 2011 року згідно з актом приймання-передавання об'ємів природного газу ПП «Епіцентр» було передано, а позивачем - прийнято природний газ за жовтень 2011 року у кількості 148,305 тис.м.куб.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Епіцентр» було виписано на користь позивача податкову накладну № 11 від 08.09.2011 на суму 582 114,60 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 97 019 грн. (том І, а.с.123), яка складена в момент виникнення податкових зобов'язань продавця -дати зарахування коштів на його банківський рахунок.

Вказана сума податку на додану вартість ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» включило до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, що підтверджується наданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за відповідний податковий період (том І, а. с. 212 - 214).

За твердженням податкового органу, у ПП «Епіцентр» відсутні необхідні умови для здійснення діяльності з постачання природного газу, а саме: найманого персоналу, виробничих потужностей, матеріальної бази, транспортних засобів. Отже, ПП «Епіцентр» надавались податкові накладні, акти приймання-передавання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відповідно до пп. 201.1, 201.4, 201.7, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В свою чергу, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де зокрема передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Як вбачається з наданих позивачем бухгалтерських документів, природний газ використовується ним при виробництві тютюнових виробів, зокрема, споживається у роботі сушильної установки EVA 700 Dryer для досягнення необхідного рівня вологості тютюну та жилки тютюнової розширеної (а.с.184).

Згідно довідки про обсяги виробництва готової продукції у вересні, жовтні та листопаді 2011 року № 12-07-919 від 18.07.2012 протягом вересня-листопада 2011 року позивачем було виготовлено тютюнові вироби у загальній кількості 6 394,46 млн. цигарок (а.с.183).

В свою чергу, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 5 червня 2012 року № 13968579, до основних видів діяльності ПП «Епіцентр» належать: «діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту» (код 46.19); «неспеціалізована оптова торгівля» (код 46.90), «торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи» (код 35.23).

Згідно ліцензії № 527229 від 29 квітня 2010 року, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ), ПП «Епіцентр» надано право на здійснення діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, строк дії ліцензії з 15.05.2010 по 14.05.2015 (а.с.97).

З метою транспортування природного газу, придбаного у ПП «Епіцентр», до газорозподільного підприємства, позивачем укладено із Дочірньою компанією «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» договір від 01.12.2009 № 094167/10 (том І, а.с.100-114).

ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» було здійснено перевірку якості природного газу, що постачався, за результатами якої був складений паспорт фізико-хімічних показників якості природного газу № 68/11 від 18.10.2011 ( том І, а.с.115).

Надалі, природний газ транспортувався газорозподільним підприємством - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кременчукгаз», відповідно до договору № 189-11-21-25-ТГ/2011 від 31.12.2010, до вхідної засувної арматури на об'єктах споживання природного газу позивача (том І, а.с.116-121).

Факт транспортування природного газу у жовтні 2011 року від ПП «Епіцентр» до позивача підтверджується актом приймання-передавання фактично транспортованих газорозподільним підприємством обсягів газу від 28.10.2010 № 4220 (том І, а.с.122).

Згідно бухгалтерської довідки від 28.09.2012 понесені ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» витрати на оплату газу у розмірі 533 844,61 грн., придбаного у ПП «Епіцентр» згідно договору комісії № 04-11 від 22.12.2010 та поставленого у жовтні 2011 році, були включені до складу собівартості виготовленої позивачем у жовтні 2011 року продукції.

Таким чином, з огляду на характер придбаного у ПП «Епіцентр» товару - природного газу, а також надані позивачем документи стосовно фактичного транспортування та споживання такого газу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ПП «Епіцентр» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а придбаний у ПП «Епіцентр» використовувався ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Епіцентр», колегія суддів погоджується з висновком суду, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача з ПП «Епіцентр» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що надавалися позивачу були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Таким чином, позивачем не порушено положення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України в частині заниження ПДВ на загальну суму 97 019,00 грн. за вересень 2011 року, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2012 № 0005892301/297.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 жовтня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 09.09.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.