Ухвала суду № 33437906, 04.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3847/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Федорової Г.Г.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2013 року № 00002017.2, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 18.03.2013 року №00002017.2

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно включила до складу податкового кредиту податок на додану вартість за рахунок виписаних податкових накладних ПП «Нафта-Лідер», оскільки позивачем до перевірки та в судове засідання не надано товаро - транспортні накладні, які б засвідчували транспортування товару, придбаного в контрагента.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність досліджених судом під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій з поставки, а навпаки підтверджують їх виконання.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2013 р. № 9/17.2-0984200984 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено, що згідно з актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Нафта-Лідер» від 04.05.2012 р. № 384/224/36363262 не підтверджено наявність поставок товарів до підприємств-покупців, які були придбані підприємством у період січня 2012 р., що у свою чергу, згідно із зазначеним актом та на думку ДПІ, свідчить про нікчемність правочинів між ПП «Нафта-Лідер» та підприємствами-постачальниками. Перевіркою встановлено нереальність проведення операцій між ПП «Нафта-Лідер» та контрагентами-покупцями, однак, встановлено наявність та здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

На підставі Акту перевірки від 11.03.2013 р. № 9/17.2-0984200984 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення - рішення від 18 березня 2013 року №00002014.2, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в розмірі 37848,00 грн. за основним платежем та 9462,05 за штрафними санкціями.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачкою (покупець) та ПП «Нафта-Лідер» укладено договір купівлі-продажу № 1-0301 від 03.01.2012 р.

Пунктом 1 договору предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах постачальника. Асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки сторони домовились визначати у видатково-прибуткових накладних, які сторони визначили невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2 постачальник поставляє товар за адресою -м. Київ, б-р Лесі Українки,10 корпус А,кв. 36 (адреса реєстрації позивачка як суб'єкта підприємницької діяльності). Обумовлено договором, що доставка здійснюється підприємствами - перевізниками та/або кур'єрською доставкою.

На виконання вказаного договору купівлі-продажу № 1-0301 від 03.01.2012 р сторонами у січня 2012 року було підписано видаткові накладні, згідно яких позивачу було видано податкові накладні (які зареєстровані в ЄРПН) на ту саму суму та з тією ж номенклатурою поставки. Також позивачем надані відповідні рахунки фактури.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. З спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент спірних правовідносин ( січень 2012 року) ПП «Нафта-Лідер» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом розпочалася 30.08.2012 року ( Т-1 а.с.78 ).

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, реальність виконання договору купівлі-продажу № 1-0301 від 03.01.2012 р. підтверджується первинними документами, які оформлені згідно з вимогами, передбаченими нормативно-правовими актами та містять усі необхідні реквізити, передбачені законодавством для первинного документу.

Крім того, в подальшому дана продукція була реалізована позивачем до контрагентів-покупців ТОВ Адап-Палитра», ТОВ «Українська тентова компанія», ТОВ «Селекта», ТОВ «ПОС-ПРО» та інших, що підтверджується укладеними з ними договорами та первинними документами, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, податковими накладними, які були складені на їх виконання.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду не приймає до уваги твердження апелянта, що відсутність у позивача товаро-транспортних накладних є підставою для висновку про безтоварність даних операцій, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, умовами договору між позивачкою та контрагентом, а також відповідно до умов договорів, укладених позивачкою щодо подальшої реалізації продукції, отримання позивачкою продукції та її передача покупцям здійснюється в одному місці - за місцезнаходженням позивачки, без її участі в транспортних відносинах та оформляється видатковою накладною. Тобто, з урахуванням умов договору між позивачем за його контрагентом та специфіки спірних операцій, позивачка не приймає участі у транспортних відносинах відносно доставки їй продукції, а приймання продукції здійснюється за видатковою накладною, що відповідно до умов договору не передбачає наявності у неї товарно-транспортних накладних, а отже їх відсутність не може свідчити про безтоварність операцій між позивачкою та її контрагентом.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача, як на підставу

нікчемності правочину позивача з контрагентом, на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Нафта-Лідер» від 04.05.2012 р. № 384/224/36363262, оскільки навіть відсутність контрагента за місцезнаходженням поза межами періоду поставки, сама по собі не є свідченням відсутності контрагента за місцезнаходженням в період виконання спірних операцій та про нездійснення спірних операцій, а також ця обставина не може бути підставою для нікчемності укладених позивачем з його контрагентами договорів.

Крім того, юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Колегія суддів зазначає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку ПП «Нафта-Лідер» встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, проведення оплати за них, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 18.03.2013 року № 00002017.2, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 41,160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 06 вересня 2013 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: О.А. Губська

Г.Г. Федорова

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.

Федорова Г. Г.