Постанова № 33441604, 14.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2013 року Справа № 812/5429/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Борзаниці С.В.

при секретарі Величко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євродор» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2013 №0000272220, №0000282220, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євродор» (далі за текстом - Позивач) до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі за текстом - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2013 №0000272220, №0000282220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. 01.06.2013 на адресу Позивача надійшли повідомлення-рішення Відповідача від 01.06.2013 року за номерами 0000272220, 0000282220. Дані повідомлення-рішення були винесені на підставі АКТу №327/22-200/04-36256287 від 16.05.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БК Євродор» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.01.2010 по 31.01.2013» (далі за текстом - Акт перевірки). В Акті перевірки був зроблений висновок щодо нереальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Лігран», про що зазначено в акті перевірки вказаного підприємства №7250/224/34656476 від 28.12.2012. Як наслідок, Відповідачем зроблений висновок щодо нереальності взаємовідносин Позивача з ТОВ «Лігран» внаслідок відсутності у товарно-транспортних накладних даних про модель автомобілів, що здійснювали перевезення вантажу та складання товарно-транспортних накладних не вдень складання податкових накладних. Однак Позивач не згоден з вказаними висновками, оскільки реальність угод із зазначеними контрагентами підтверджується податковими накладними, накладними, договорами, рахунками, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами про прийняття товарів, які були додані до позовної заяви. Матеріали перевірки ТОВ «Лігран» оскаржуються в судовому порядку та на момент винесення спірних повідомлень-рішень є неузгодженими. Відсутність деяких відомостей в товарно-транспортних накладних не свідчить про відсутність господарських операцій, оскільки відповідачем при перевірці не вживалося інших заходів для з'ясування їх наявності та використання. Самі товарно-транспортні накладні складалися за обсягом виконаних перевезень, а не відносно окремого заїзду. За таких обставин позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.06.2013 №0000272220, №0000282220.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити їх.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 25.04.2013 по 07.05.2013 посадовими особами Відповідача відповідно до наказу від 24.04.2013 №476 згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.01.2010 по 31.01.2013.

За результатами перевірки складено акт №327/22-200/04-36256287 від 16.05.2013 року (Том №1, а.с.57- 95), у якому зроблено висновок про :

1) порушення п. 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, Позивачем завищено валові витрати у сумі 1 054 827 грн., у тому числі за півріччя 2012 року у сумі 1054827 грн., за три квартали 2012 року у сумі 1054827 грн., за 2012 рік у сумі 1054827 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 221514 грн., в тому числі за півріччя 2012 року у сумі 221514 грн.

2) порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 210965 грн., в тому числі за червень 2012 року на суму 146570 грн., за грудень 2012 року на суму 64395 грн.

Вказані висновки в акті зроблені на підставі перевірених відображених показників та висновку Відповідача про відсутність Позивачем придбання транспортних послуг від ТОВ «Лігран». Висновки відносно ТОВ «Лігран» Відповідачем зроблені на підставі матеріалів документальної перевірки ТОВ «Лігран» за № 7250/224/34656476 від 28.12.2012, якою встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій, враховуючи наступні обставини:

- відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства ТОВ «Лігран» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

На підставі Акту перевірки винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 01.06.2013, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 221514 грн., та нарахована штрафна санкція в сумі 110757 грн.; податок на додану вартість в загальному розмірі 210965 грн., та нарахована штрафна санкція в сумі 105482,50 грн.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Лігран», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до статті 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

Відповідно до статті 8 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В судовому засіданні встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Лігран» був укладений договір № 29/04 про надання транспортних послуг від 29.04.2012 (Т 1, а.с.104-105), згідно якого Замовник - ТОВ «БК Євродор» доручає, а Виконавець - ТОВ «Лігран» приймає на себе зобов'язання - своїми зусиллями, наявним у нього автотранспортом надати послуги по перевезенню вантажів Замовника територією України на умовах, передбачених цим договором. Замовник своєчасно забезпечує заправку техніки Виконавця.

Також між Позивачем та ТОВ «Лігран» були укладені договори № 18/05 від 18.05.2012 (Т 2, а.с.192) та № 01/06 від 01.06.2012 (Т 2, а.с.194) купівлі-продажу, згідно яких Продавець - ТОВ «БК Євродор» зобов'язується поставити та передати у власність Покупця - ТОВ «Лігран» товар. Одночасно з передачею товару Продавець зобов'язується передати покупцю такі документи: сертифікати відповідності встановленого зразка або їх копії; накладні на відпуск товару, податкові накладні. Кількість товару вказана у видаткових накладних. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами у порядку, що визначається чинним законодавством.

На підтвердження виконання зазначених договорів представником позивача були надані документи в підтвердження відповідності якості товару, були надані паспорти якості та відповідності встановленим вимогам, були надані товарно-транспорті накладні, акти виконаних робіт. Також в повному обсязі були надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7- щодо зважування товару, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які пояснили, що в 2012 році працювали у Позивача на посадах виконроба та майстра відповідно. Свідки підтвердили, що дійсно проводилися роботи з ремонту автодороги та укладки асфальтобетону. Були призначені відповідальні особи, які приймали відповідну продукцію, при прийманні проводилася перевірка кількості та якості товару, що відображалося в службових документах. При прийманні асфальтобетону в один день в деяких випадках складалися товарно-транспортні накладні не за кожним рейсом автомобіля, а після узгодження повторного прибуття в цей день цього автомобіля складалася товарно-транспортна накладна на загальну масу привезеного товару. Однак при цьому кожний факт привезення товару фіксувався в Журналі прийому асфальтобетонної суміші. При цьому використовувалася достатня кількість техніки та працівників, які забезпечували реалізацію поставленого товару та виконання робіт.

З інформації, наданої на запит суду державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, вбачається, що ТОВ «Лігран» у 2 кварталі декларувало взаємовідносини з Позивачем та в штаті мало вісім працівників, що спростовує висновок Відповідача щодо відсутності трудових ресурсів у ТОВ «Лігран» на час взаємовідносин з Позивачем та неможливості здійснення господарської діяльності.

Щодо висновку Відповідача про відсутність Позивачем придбання транспортних послуг від ТОВ «Лігран» на підставі матеріалів документальної перевірки ТОВ «Лігран» за № 7250/224/34656476 від 28.12.2012, якою встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій, враховуючи наступні обставини: відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства ТОВ «Лігран» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем в якості підтвердження висновків про фактичне нездійснення господарських операцій за договорами позивача із вказаним підприємством зазначений акт перевірки цього підприємства, в якому зроблені висновки щодо відсутності реальної можливості поставок ТМЦ внаслідок відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства ТОВ «Лігран» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Посилання відповідача в акті перевірки на такі обставини є незмістовним з наступних підстав.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст. 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи зі змісту акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентом. Тобто, відповідач ставить під сумнів самі договори, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить до аналізу певних взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції внаслідок їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Роблячи висновки про відсутність господарських операцій, економічну необґрунтованість, податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність, що суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, повинно приводити до прийняття податкового-повідомлення рішення. Податковий орган, приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд визнає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим, як припущеннями Відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

У випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, цим контрагентом та іншими суб'єктами господарювання або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів із застосуванням відповідних правових наслідків положень ст.ст. 207, 208 та 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Крім того, акти перевірок відповідно до положень ст. 86 Податкового кодексу України є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, в якому зазначається розраховане грошове зобов'язання. В свою чергу, податкове повідомлення-рішення може бути оскаржене платником податку, після чого стає документом, який є обов'язковим до виконання для такого платника. Тобто, акт перевірки не є тим документом, який створює обов'язкові наслідки для платника податків. Однак Відповідачем під час перевірки не з'ясовувалися питання щодо прийняття повідомлень-рішень на підставі зазначеного акту перевірки державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та можливого їх оскарження. Внаслідок чого акт перевірки як не кінцева стадія виявлення певних порушень з боку платників податків та розрахунку грошового зобов'язання без відомостей про прийняте на його підставі повідомлення-рішення не можуть бути визнані належними доказами щодо збільшення позивачем витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, що призвело до їх завищення.

Крім того, використаний акт перевірки за № 7250/224/34656476 від 28.12.2012 містив викладені обставини та висновки по взаємовідносинам ТОВ «Лігран» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року. Тобто, в цьому акті перевірки досліджувалися господарські операції ТОВ «Лігран» за період з січня 2011 року по листопад 2011 року. При цьому господарські операції ТОВ «Лігран» з Позивачем під час проведення перевірки державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зовсім не досліджувалися. Самі спірні господарські операції між Позивачем та ТОВ «Лігран» мали місце в період з квітня по грудень 2012 року, тобто через шість місяців від граничного періоду перевірки ТОВ «Лігран». У зв'язку з чим акт перевірки за № 7250/224/34656476 від 28.12.2012 зовсім не охоплював період часу, в якому були відображені взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Лігран», а самі взаємовідносини мали місце значно пізніше. Зазначений період часу: з листопада 2011 року до квітня 2012 року не досліджувався ані Відповідачем, ані державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Внаслідок чого акт перевірки за № 7250/224/34656476 від 28.12.2012 не може бути застосований як підтвердження відсутності взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «Лігран», оскільки зовсім не містить аналізу їх господарських взаємовідносин та не охоплює період часу, коли ці взаємовідносини були відображені в податковій звітності.

Враховуючи вище викладені обставини, акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Лігран» за № 7250/224/34656476 від 28.12.2012 по справі визнається неналежним доказом.

Натомість, Позивачем надані належні докази в підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ «Лігран», судом було перевірено можливість здійснення спірних господарських операцій та встановлено відповідність задекларованих показників фактичним обставинам. В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач на виконання вимог ст. ст. 626-629 ЦК України та відповідних пунктів укладених договорів надання транспортних послуг та купівлі-продажу належним чином оформлював результати господарської діяльності.

Зазначені обставини, встановлені в ході судового засідання, вказують на обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євродор» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2013 №0000272220, №0000282220.

У зв'язку з чим в судовому засіданні достовірно встановлено відсутність у відповідача передбачених чинним законодавством підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Євродор" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2013 №0000272220, №0000282220 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби №0000272220 від 01.06.2013, яким товариству з обмеженою відповідальністю "БК Євродор" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 210965,00 грн., за штрафними санкціями на суму 105482,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби №0000282220 від 01.06.2013, яким товариству з обмеженою відповідальністю "БК Євродор" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 221514,00 грн., за штрафними санкціями на суму 110757,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Євродор" судові витрати в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 19 серпня 2013 року.

Суддя С.В. Борзаниця