Ухвала суду № 33432082, 10.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/70652/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Паращука В.І.

відповідача: Кравченко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року

у справі № 2а/0570/7905/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Агро»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славтрейд Агро» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Славтрейд Агро») звернулось з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року у справі № 2а/0570/7905/2012 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Славтрейд Агро» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

В судовому засіданні, відповідач заявив усне клопотання про заміну Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на її правонаступника - Слов'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Славтрейд Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 24.05.2012 року № 1580/15-2/36569312.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 143.1, 143.2 ст. 143, п.п. 145.1.2, 145.1.6 п. 145.1 ст. 145, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4, п. 6 п.п. 2, 4 розділу ХХ Податкового кодексу України та пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000131540, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 352 525,00 грн.;

- № 0000141540, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 552 687,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 286 661,25;

- № 0000181542, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 196 649,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 223 608,75 грн.;

- № 0000191542, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54 015,00,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 150.1. ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Славтрейд Агро» (Покупець) укладено наступні договори: з ПП «Метекс» (Постачальник) договір поставки товарів б/н від 01.09.2010 року, з ПП «Торгівельний дім «Сояна-С» (Постачальник) договір поставки товарів № 01024 від 01.02.2011 року, з ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження» (Постачальник) договір поставки товарів № 1 від 26.04.2011 року, з ТОВ «ЧЄНГУН» (Постачальник) договір поставки товарів № 01/07/11 від 01.07.2011 року, з ТОВ «Інвестиційно-консалтингова компанія Мустанг» (Постачальник) договір поставки товарів № 25/07/11 від 25.07.2011 року, з ТОВ «Сембі-Сервіс» (Постачальник) договір поставки товарів № 1.10 від 01.10.2011 року.

Відповідно до умов вищевказаних договорів Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця сою товарну, а Покупець - прийняти та оплатити вказаний товар. Загальна вартість товару визначається як вартість товару, постачання якого здійснюється у відповідності з накладними, що до них додаються.

Фактичне виконання сторонами умов вказаних договорів підтверджується матеріалами справи, зокрема - видатковими накладними, рахунками-фактур, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, 05.05.2011 року між ТОВ «Славтрейд Агро» (Покупець) та ФОП ОСОБА_4 (Постачальник) було укладено договір поставки товарів № 11-р, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця макуху соєву, а Покупець - прийняти та оплатити вказаний товар. Вартість товару погоджується сторонами та вказується у рахунках на оплату та видаткових накладних.

Фактичне виконання умов договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо. Оплата коштів за поставлений товар підтверджується платіжними дорученнями.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПП «Метекс» ПП «Торгівельний дім «Сояна-С», ТОВ «Міжнародний інститут проблем води та енергозбереження», ТОВ «ЧЄНГУН», ТОВ «Інвестиційно-консалтингова компанія Мустанг», ТОВ «Сембі-Сервіс» та ФОП ОСОБА_4 на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Слов'янську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби на Слов'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов Т.М. Шипуліна