Ухвала суду № 33432048, 11.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К/800/27648/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Кошіля В.В., Моторного О.А.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників відповідача-1 Чернової О.А., Чирикіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2013 року

у справі № 805/2199/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» (далі - позивач, ПАТ «АЗМК»)

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Ясинуватська ОДПІ)

та Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУДКС України у Донецькій області)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «АЗМК» звернулось у лютому 2013 до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просило визнати протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та повернути надмірно перераховану суму з податку на прибуток у сумі 5 000 000,00 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2013 року, позов задоволено: визнана протиправною бездіяльність Ясинуватської ОДПІ, яка полягає у невиконанні податковим органом обов'язку щодо підготовки у встановлений законодавством строк висновку про повернення ПАТ «АЗМК» надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства та подання зазначеного висновку для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України - Головному управлінню Державної казначейської служби України у Донецькій області. Повернуто ПАТ «АЗМК» з Державного бюджету України надміру сплачене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 5 000 000,00 гривень. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «АЗМК» судові витрати з судового збору у розмірі 2328,41 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідач-2 заяви про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу до суду не надав.

З наданих відповідачем-1 документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання відповідача-1 про заміну його правонаступником Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрований у встановленому законом порядку та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 00130636 з 22.06.1994 року, перебуває на податковому обліку у Ясинуватській ОДПІ, зареєстрований платником податку на прибуток.

01.02.2013 року між позивачем та Ясинуватською ОДПІ було проведену звірення розрахунків з бюджетом, про що складено акт звірки. Даним актом встановлено, що станом на 01.01.2013 року у позивача значиться від'ємне сальдо з податку на прибуток в сумі 6 478 202,36 гривень. Позивач зазначив, що сума 415 602,36 гривень виникла в результаті переплати податку на прибуток у 2012 році.

Встановлено, що у червні 2012 року позивач отримав суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6 062 600,00 гривень за лютий, березень, квітень 2012 року, яка була зарахована в рахунок переплати з податку на прибуток за другий квартал 2012 року за листом позивача № 460 від 15.06.2012 року. Тобто, вказаний лист позивача податківці вважають гарантійним листом, який визначає сплату податкових зобов'язань з певного податку за певний період.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «АЗМК» не має податкового боргу, що не заперечується сторонами та підтверджується зворотнім боком облікової картки позивача з податку на прибуток за 2012 та 2013 роки. Протягом 2012 року та станом на січень 2013 року у позивача обліковується переплата з податку на прибуток у розмірі 6 515 869,96 гривень, яка утворилася у 2012 році.

ПАТ «АЗМК» двічі звертався до відповідача-1 щодо вирішення питання про повернення суми переплати з податку на прибуток. Так, 27.12.2012 року позивач звернувся до Ясинуватської ОДПІ з заявою про повернення надмірно сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 515 869,96 гривень, суми, який утворився на кінець 2012 року з урахуванням платежів від 26.06.2012 року - 6 062 600,00 гривень та переплати податку на прибуток у 2012 році в розмірі 453 269,96 гривень. Відповідач-1 листом від 08.01.2013 року відмовив у поверненні надмірно сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 515 869,96 гривень, вважаючи суму, перераховану позивачем в рахунок сплати податку на прибуток майбутнього звітного періоду, та яка в особовому рахунку позивача обліковується відповідачем 1 як авансовий внесок в рахунок платежів з податку на прибуток підприємств.

16.01.2013 року позивач знову звернувся до відповідача-1 з листом № 560 про зарахування у якості авансового внеску з податку на прибуток в сумі 157 676,00 гривень за січень 2013 року за рахунок переплати. Однак, Ясинуватська ОДПІ листом від 16.01.2013 року відмовила позивачу у зарахуванні вищевказаної суми в рахунок авансового внеску з податку на прибуток за січень 2013 року за рахунок переплати, посилаючись на Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженої наказом ДПС України від 21.12.2012 року № 1171, відповідно до якої, при розрахунку узгодженої суми грошових зобов'язань в цілях оплати авансових внесків з податку на прибуток надміру сплачені суми цього податку не враховуються.

Між тим, як встановлено судами, відповідно до наданих позивачем декларацій з податку на прибуток підприємства, останнім, протягом 2012 року задекларовано: за І квартал - 351 203 грн. (уточнено - 208 966 грн.); за ІІ квартал - 1 096 781 грн.; за ІІІ квартал - 606 963 грн.; за VІ квартал - 519 516 грн. За цими даними зі сплати підприємством податку на прибуток за 2012 рік не можна зробити висновок про обов'язковість внесення авансового внеску з податку на прибуток за січень 2013 року в розмірі суми переплати, наявної в особовому рахунку позивача, а саме: 6 515 869,96 гривень, оскільки авансовий внесок повинен складати 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Крім того, у зв'язку з відмовою податкового органу перерахувати авансові внески з податку на прибуток за рахунок сум переплати з названого податку, позивачем самостійно за власні кошті сплачені авансові внески з податку на прибуток у розмірі 157 676,00 гривень за січень 2013 року та в аналогічному розмірі за лютий 2013 року, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій платіжними дорученнями від 18.01.2013 року № 3997 та від 19.02.2013 року № 4174.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбаченні статтею 43 ПК України.

Пунктом 43.1 статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Аналізуючи зміст вказаної норми, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що переплата сум податкових зобов'язань платника податку в особовому рахунку означає помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язань такого платника.

При цьому, у листі від 08.01.2013 року Ясинуватська ОДПІ посилається на пункт 57.1 статті 57 ПК України.

Згідно з вказаною нормою ПК України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів державної податкової служби за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Пункт 57.1 статті 57 ПК України доповнено наведеними абзацами згідно з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 року № 5083-VI. Згідно Прикінцевих положень Закону України № 5083-VI зміни до пункту 57.1 статті 57 ПК України набирають чинності з 01.01.2013 року, а отже, не стосуються переплати, яка виникла у червні 2012 року, та яку платник податку просив повернути ще в 2012 році.

З зазначених підстав, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на наказ ДПС України від 21.12.2012 року № 1171, яким затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, в якій, зокрема, роз'яснено, що податкові декларації за звітний рік подаються у терміни, передбачені для подання річної звітності - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що вказаний наказ не зареєстрований Міністерством юстиції України, а отже, не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та не підлягає застосуванню при розгляді даної справи відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21.12.2010 року № 974/1597/499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1386/18681, затверджений Порядок взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, який регламентує взаємовідносини органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до вимог абз. 1 пункту 7 Порядку орган державної податкової служби на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Згідно із зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний місцевий фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач-1 безпідставно відмовив ПАТ «АЗМК», як у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, так і у зарахуванні в рахунок авансових внесків з податку на прибуток.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, оскільки відповідач у відповідності до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірності бездіяльності щодо повернення позивачу надмірно перерахованої суми з податку на прибуток у сумі 5 000 000,00 гривень.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Замінити Ясинуватську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби її правонаступником Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2013 року у справі № 805/2199/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: В.В. Кошіль

О.А. Моторний