Ухвала суду № 33432040, 11.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К/800/30278/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Кошіля В.В., Моторного О.А.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Сурника С.М.,

представників відповідача-1 Чернової О.А., Чирикіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року

у справі № 805/1980/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» (далі - позивач, ПАТ «АЗМК»)

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Ясинуватська ОДПІ),

до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУДКС України у Донецькій області),

до Управління Державної казначейської служби України у м. Ясинуватій Донецької області (далі - відповідач-3, УДКС України у м. Ясинуватій Донецької області)

та Управління Державної казначейської служби України у м. Авдіївці Донецької області (далі - відповідач-4, УДКС України у м. Авдіївці Донецької області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «АЗМК» звернулось у лютому 2013 до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ясинуватської ОДПІ від 07.02.2013 року № 0000011501, стягнути з Державного бюджету на користь ПАТ «АЗМК» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за вересень 2012 року в загальному розмірі 1 536 397,00 грн. шляхом перерахування на рахунок позивача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ясинуватської ОДПІ від 07.02.2013 року № 0000011501, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «АЗМК» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 536 397,00 гривень шляхом перерахування на рахунок ПАТ «АЗМК», стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «АЗМК» 2362,82 гривні судових витрат.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-4 подав до суду заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідач-2 та відповідач-3 заяви про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу до суду не надали.

З наданих відповідачем-1 документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання відповідача-1 про заміну його правонаступником Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «АЗМК» зареєстроване у якості юридичної особи, є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у Ясинуватській ОДПІ.

Позивачем заявлено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2012 року в розмірі 1 536 397,00 грн.

Позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість вх. № 9056970611 від 19.09.2012 року за серпень 2012 року з наступними показниками: - рядок 12.1 «обсяг придбання, податок на додану вартість сплачений митним органам» обсяг придбання (без податку на додану вартість) - 2 410 526,00 грн., податковий кредит - 482 105,00 грн. з імпортованих товарів для використання у межах господарської діяльності платника податків; - рядок 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» - 1 668 536,00 грн.; - рядок 20.2 «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту» - 1 668 536,00 грн.

До вказаної податкової декларації позивачем були надані: додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)», додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)», додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)», додаток 4 «Заява про повернення бюджетного відшкодування (Д4)», додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» та додаток 6 «Довідка (Д6)» та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний (податковий) період серпень 2012 року.

ПАТ «АЗМК» подана до Авдіївського відділення Ясинуватської ОДПІ податкова декларація з податку на додану вартість вх. № 9064950508 від 22.10.2012 року за вересень 2012 року з наступними показниками: - рядок 18 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» - 132 139,00 грн.; - рядок 21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» - 1 668 536,00 грн. (у тому числі рядок 21.1 «значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду» - 1 668 536,00 грн.); - рядок 22 (Д2) «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» - 1 536 397,00 грн.; - рядок 23 (Д3) «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» - 1 536 397,00 грн. (у тому числі рядок 23.1 (Д4) «на рахунок платника у банку» - 1 668 536,00 грн.).

До вказаної податкової декларації позивачем були надані: додаток 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)», додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» із значенням графи 3 (всього) та графи 4 (всього) - 1 536 397,00 грн., додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)» із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню 1 536 397,00 грн., додаток 4 «Заява про повернення бюджетного відшкодування (Д4)» на суму 1 536 397,00 грн., додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» та додаток 6 «Довідка (Д6)», додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (Д8)» та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний (податковий) період вересень 2012 року.

З 09.11.2012 року до 08.12.2012 року податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, щодо правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на рахунок платника у банку за вересень 2012 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 10.12.2012 року № 910/15-211-1/00130636. Згідно висновку вказаного акта, перевіряючими встановлено завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2012 року на 1 536 397,00 грн. та заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1 536 397,00 грн.

Не погоджуючись з висновком вказаного акта, позивач подав до відповідача-1 заперечення вих. № 550 від 12.12.2012 року.

Позивачем поданий до Авдіївського відділення Ясинуватської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок вх. № 9081962859 від 27.12.2012 року за звітний (податковий) період грудень 2012 року, звітний (податковий) період, за який виправляються помилки вересень 2012 року з наступними показниками: - рядок 23.1 (Д3, Д4) «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» показник, який уточнюється 1 536 397,00 грн., уточнений показник - зазначений прочерк, різниця «- 1 536 397,00 грн.»; - рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» показник, який уточнюється - зазначений прочерк, уточнений показник 1 536 397,00 грн., різниця « 1 536 397,00 грн.».

До вказаного уточнюючого розрахунку надані: уточнюючий додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» із значенням графи 3 (всього): 1 536 397,00 грн., графи 4 (всього) - зазначений прочерк, графи 5 (всього): 1 536 397,00 грн.; уточнюючий додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)» із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню - зазначений прочерк.

ПАТ «АЗМК» поданий до Авдіївського відділення Ясинуватської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок вх. № 9000008452 від 03.01.2013 року за звітний (податковий) період січень 2013 року, звітний (податковий) період, за який виправляються помилки вересень 2012 року з наступними показниками: - рядок 23.1 (Д3, Д4) «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» показник, який уточнюється - зазначений прочерк, уточнений показник 1 536 397,00 грн., різниця « 1 536 397,00 грн.»; - рядок 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» показник, який уточнюється 1 536 397,00 грн., уточнений показник - зазначений прочерк, різниця «-1 536 397,00 грн.».

До вказаного уточнюючого розрахунку надані: уточнюючий додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)» із значенням графи 3 (всього) та графи 4 (всього) - 1 536 397,00 грн.; уточнюючий додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)» із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню 1 536 397,00 грн.; уточнюючий додаток 4 «Заява про повернення бюджетного відшкодування (Д4)» на суму 1 536 397,00 грн.

У зв'язку з цим податковим органом з 08.01.2013 року по 21.01.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на рахунок платника у банку за вересень 2012 року.

За результатами цієї перевірки відповідачем-1 складено акт перевірки від 21.01.2013 року № 21/15-211-1/00130636. Відповідно до висновку вказаного акта (в спірній частині), на порушення абзацу третього п. 198.3 ст. 198 та пп. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 року на 1 536 397,00 грн. та встановлено порушення пп. 4.6.5, пп. 4.6.6 п. 4.6 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228, позивачем занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - рядок 24 декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 1 054 292,00 грн.

Не погоджуючись із висновками вказаного акта, позивач звернувся до відповідача-1 із запереченнями вих. № 569 від 28.01.2013 року.

За наслідками розгляду вказаних заперечень відповідач-1 надав відповідь № 1306/10/22-013-4 від 05.02.2013 року, якими висновки акта перевірки (в спірній частині) залишені без змін.

На підставі висновків акту перевірки від 21.01.2013 року № 21/15-211-1/00130636 та відповідно до п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58., пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 ПК України податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000011501, яким за порушення п. 198.3 ст. 198 та пп. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 536 397,00 грн. за декларацією № 9000008452 від 03.01.2013 року та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 768 198,50 грн.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 ПК України. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно з п. 189.4 ст. 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п.а)-і).

Пунктами 200.1-200.3 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 206.1 ст. 206 ПК України, під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Судами попередніх інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» укладено договір на поставку продукції № 14/12 від 27.03.2012 року та договір на поставку продукції № 20/12 від 15.05.2012 року, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 13.08.2012 року. За господарськими операціями з вказаним контрагентом заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість за вересень 2012 року - 83 333,33 грн.

Судами попередніх інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «АЛВІ» укладено договір купівлі-продажу № 04/9 від 27.04.2011 року, договір поставки № 3/12 від 03.01.2012 року, з урахуванням специфікацій №1-№15. За господарськими операціями з вказаним контрагентом заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість за вересень 2012 року - 422 014,09 грн.

Судами попередніх інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Донецький завод високовольтних опор» укладено договір № 110 від 27.04.2010 року, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.08.2010 року, додаткової угоди № 2 від 04.02.2011 року, додаткової угоди № 3 від 15.04.2011 року, додаткової угоди № 2 від 04.05.2011 року. За господарськими операціями з вказаним контрагентом заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість за вересень 2012 року - 68 806,42 грн.

Судами попередніх інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокенергоконструкція» укладено договір № 08-11 від 04.01.2011 року, з урахуванням специфікацій №1-№9. За господарськими операціями з вказаним контрагентом заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість за вересень 2012 року - 15 570,19 грн.

Судами попередніх інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Результат» укладено договір підряду № 0907/12 від 09.07.2012 року, з урахуванням специфікації № 1 та додаткової угоди № 1 від 26.11.2012 року. За господарськими операціями з вказаним контрагентом заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість за вересень 2012 року - 136 365,68 грн.

Судами попередніх інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» укладено договір поставки № ДФП-207/01/11 від 04.01.2011 року. За господарськими операціями з вказаним контрагентом заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість за вересень 2012 року - 328 202,11 грн.

На виконання вказаних договорів зазначені контрагенти у перевіряємому періоді поставили позивачу товар (послуги), видали податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару (послуг).

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та Bisol S.p.A. (Італія) укладено контракт від 25.03.2011 року № 1103UA про поставку обладнання (агрегат для гарячого цинкування, що складається з окремих елементів), з урахуванням додатку № 1-специфікацій А, додатку № 1-специфікації Б, додатку № 2, додатку № 3. За господарськими операціями з вказаним контрагентом заявлена до відшкодування з бюджету сума податку на додану вартість за вересень 2012 рокур.

Факт ввезення обладнання за вказаним контрактом у серпні 2012 року та підтвердження використання вказаного обладнання у власній господарській діяльності позивачем підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій вантажними митними деклараціями, технічними умовами установки гарячого цинкування (технічні характеристики), планом зазначення обладнання (схема розміщення обладнання), дозволом на виконання будівельних робіт від 05.09.2012 року № ДЦ11512157232, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області замовнику - ПАТ «АЗМК» щодо будівництва цеха гарячого цинкування на території позивача.

Судами попередніх інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Донецький завод високовольтних опор» (у наступному Приватним акціонерним товариством «Донецький завод високовольтних опор») укладено договір № 110 від 27.04.2010 року щодо надання послуг з антикорозійного покриття металоконструкцій опор. 04.01.2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Дизайн» укладено договір № 04/01 щодо виконання робіт по цинкуванню та виготовленню металопродукції.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за вищезазначеними договорами підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими договорами, додатковими угодами та складеними на їх виконання первинними документами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за господарськими операціями з імпорту обладнання від постачальника Bisol S.p.A. суми податку на додану вартість були сплачені позивачем на день подання відповідних вантажних митних декларацій до митного органу. Тобто, з матеріалів справи вбачається, що наявні договори та контракти та складені на їх виконання первинні документи, податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що позивачем надано достатньо матеріалів в підтвердження реальності здійсненних господарських операції з контрагентами та достовірність заявлених сум ПДВ до відшкодування з бюджету.

Крім того, судами зазначено, що в акті перевірки податковий орган не спростовував правомірність формування позивачем податкового кредиту за вказаними господарськими операціями у загальному розмірі 1 668 536,00 грн., у тому числі тієї частини податкового кредиту, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування (1 536 397,00 грн.).

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем пп. 4.6.5, пп. 4.6.6 п. 4.6 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а саме, що за даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума податку на додану вартість складає 0 грн., то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які виходили з наступного.

Пунктом 2 «Порядку ведення митними органами оперативного обліку коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митних органів як передоплата (доплата), і сум митних та інших платежів, які сплачуються платниками податків під час митного оформлення товарів» затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 615, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за № 1096/14363, передбачено, що у платіжних дорученнях на сплату митних та інших платежів за вантажною митною декларацією (далі - ВМД), уніфікованою митною квитанцією МД-1 (далі - МД-1), у графі «Призначення платежів» має бути зазначено «Передоплата (доплата) за митне оформлення».

З урахуванням зазначених норм та приписів п. 187.8 ст. 187 та п. 206.1 ст. 206 ПК України, судами попередніх інстанцій встановлено, що за господарськими операціями з імпорту обладнання від постачальника Bisol S.p.A. суми податку на додану вартість були сплачені позивачем на день подання відповідних вантажних митних декларацій до митного органу.

Законодавцем прямо визначено, що право на нарахування платником податків податкового кредиту не залежить від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

На підстав наведеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірного віднесення позивачем нарахованих (сплачених) сум податку до податкового кредиту за серпень 2012 року за встановленим п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит за серпень 2012 року був зарахований до складу податкового кредиту за вересень 2012 року. Доказів порушення позивачем правил визначення податкового кредиту за серпень 2012 року (по рядку 19 декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду») до суду не надано.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати неправомірним віднесення позивачем до податкового кредиту за серпень 2012 року 1 668 536,00 грн., у тому числі тієї частини податкового кредиту, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування (1 536 397,00 грн.) за вересень 2012 року.

Крім того, судами встановлено, що отримане від Bisol S.p.A. обладнання, а також отримані пов'язані з цим послуги (роботи), придбано з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, сума податку на додану вартість за господарськими операціями з Bisol S.p.A. у загальному розмірі 482 105,00 грн. була сплачена на день подання відповідних вантажних митних декларацій.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій безпідставності висновку податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 482 105,00 грн. за господарськими операціями з Bisol S.p.A.

Щодо посилання відповідача про відсутність первинних документів, які підтверджують оплату товарів/послуг на суму податку на додану вартість у розмірі 1 054 292,00 грн. (придбання товарно-матеріальних цінностей на території України у серпні 2012 року), то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які виходили з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за контрагентами: Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ», Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна», Закрите акціонерне товариство «Донецький завод високовольтних опор» (у наступному Приватне акціонерне товариство «Донецький завод високовольтних опор»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Результат» - у платіжних дорученнях взагалі не зазначено, що сплачується кредиторська заборгованість, а у платіжному дорученні за контрагентом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Востокенергоконструкція» та за окремими платіжними дорученнями за контрагентом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «АЛВІ» дійсно зазначено, що сплачується кредиторська заборгованість. Проте, у вказаних платіжних дорученнях відсутні відомості, що сплачується кредиторська заборгованість станом на 01.08.2012 року.

Судами встановлено, що в акті перевірки відповідачем не зазначено обґрунтування, відомостей, тощо відносно підстав, які слугували висновку перевіряючих щодо сплати за всіма вказаними платіжними дорученнями кредиторської заборгованості саме станом на 01.08.2012 року та щодо певних господарських операцій за якими була сплачена заборгованість вказаними платіжними дорученнями.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокенергоконструкція» сума у розмірі 190 000,00 грн. була сплачена платіжним дорученням № 2976 від 22.08.2012 року, в той час як видаткова накладна № РН-0000058 та податкова накладна № 1 датовані 07.08.2012 року, тобто, поставка товару передувала оплаті. За контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «АЛВІ» також поставка товару частково передувала оплаті.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань податкового органу на відсутність підтвердження фактичної сплати податку на додану вартість через сплату наданими платіжними дорученнями кредиторської заборгованості станом на 01.08.2012 року та безпідставність висновку відповідача-1 щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 054 292,00 грн. за господарськими операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей на території України у серпні 2012 року.

Крім того, судами встановлено, що податковим органом фактично не повно досліджувалися первинні документи фінансово-господарської діяльності контрагентів по взаємовідносинам з позивачем.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі необґрунтованих та безпідставних висновків акту перевірки від 21.01.2013 року № 21/15-211-1/00130636 щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 1 536 397,00 грн. за вересень 2012 року та безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2013 року № 0000011501 та стягнення з Державного бюджету на користь ПАТ «АЗМК» судових витрати у сумі 2362,82 гривні, було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2013 року № 0000011501 та стягнення з Державного бюджету на користь ПАТ «АЗМК» судових витрати у сумі 2362,82 гривні.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 536 397,00 гривень, то колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем до закінчення касаційного розгляду до Вищого адміністративного суду України подана заява про відмову від адміністративного позову в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «АЗМК» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 536 397,00 гривень шляхом перерахування на рахунок ПАТ «АЗМК».

Відповідно до ст. 219 Кодексу адміністративного судончиства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статтей 112 і 113 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом, провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно з ч. 1 ст. 228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України розглянувши заяву позивача про часткову відмову від адміністративного позову, керуючись приписами ст. 157 та ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне задовольнити зазначену заяву та прийняти відмову від позову.

У зв'язку з чим, відповідно до вимог зазначених процесуальних норм, суд касаційної інстанції дійшов висновків про наявність підстав для скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року у справі № 805/1980/13-а в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «АЗМК» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 536 397,00 гривень шляхом перерахування на рахунок ПАТ «АЗМК» та закриття провадження у справі в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 157, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Замінити Ясинуватську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби її правонаступником Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Заяву публічного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій» про часткову відмову від адміністративного позову у справі № 805/1980/13-а - задовольнити.

Прийняти часткову відмову від адміністративного позову у справі № 805/1980/13-а публічного акціонерного товариства «Авдіївський завод металевих конструкцій».

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року у справі № 805/1980/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «АЗМК» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 536 397,00 гривень шляхом перерахування на рахунок ПАТ «АЗМК» та провадження у справі в цій частині закрити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року у справі № 805/1980/13-а в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2013 року № 0000011501 та стягнення з Державного бюджету на користь ПАТ «АЗМК» судових витрати у сумі 2362,82 гривні - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: В.В. Кошіль

О.А. Моторний