Ухвала суду № 33431926, 10.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року м. Київ К/9991/53341/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Муравйов О.В. Шипуліна Т.М.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 р.

у справі № 2а/1770/3689/2011

за позовом Кооперативного підприємства «Гощанське виробничо-заготівельно-торгове підприємство»

до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Кооперативне підприємство «Гощанське виробничо-заготівельно-торгове підприємство» (далі - позивач, КП «Гощанське ВЗТП») звернулось до суду з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - відповідач, Гощанська МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Гощанської МДПІ №0000112342 від 15.03.2011 р., №0000102342 від 15.03.2011 р., №0000522342 від 08.06. 2011 р.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Гощанська МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу КП «Гощанське ВЗТП», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Гощанською МДПІ проведено виїзну планову перевірку КП «Гощанське ВЗТП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт №19/2342/31650801 від 24.02.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем, а саме: підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 333102,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 286804,00 грн., за 1 квартал 2010 року на 163,00 грн., за перше півріччя 2010 року на 37539,00 грн., за 9 місяців 2010 року на 46298,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 2637,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 року на 199,00 грн., листопад 2009 року на 195,00 грн., лютий 2010 року на 209,00 грн., березень 2010 року на 221,00 грн., вересень 2010 року - на 1813,00 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: від 15.03.2011 р. № 0000112343 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на 416 377,50 грн., у тому числі за основним платежем на 333 102,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 83 275,50 грн.; від 15.03.2011 р. № 0000102343 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3296,25 грн., у тому числі за основним платежем на 2637,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 659,25 грн.

Також 08.06.2011 р. Гощанська МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000522342 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на 410994,00 грн., у тому числі за основним платежем на 328795,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 82199,00 грн., з урахуванням частково скасованих сум донарахованого податку при адміністративному оскарженні.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Корпоративні права - право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (пункт 1.8 статті 1 наведеного вище Закону), а пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою (підпункт 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 цього Закону).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Гощанським РСТ (засновником) була внесена пряма інвестиція до статутного фонду КП «Гощанське ВЗТП», який став власником корпоративних прав відповідно до свого вкладу (внеску) в розмірі 783598,14 грн. або 98,14 % від загального статутного фонду (капіталу).

Отже, у позивача не відбулось заниження валових доходів на суму вартості отриманих основних засобів.

Крім того, позивачем були обгрунтовано включені до складу валових доходів кошти у розмірі 1880,25 грн., що надійшли від РФТЗДВ «Страхова компанія УКООПГАРАНТ» як страхове відшкодування крадіжки ( відображено позивачем у рядку 01.1 декларації з податку на прибуток за третій квартал 2009 року), а також кошти в сумі 738,90 грн. за жовтень 2009 року та 119,70 грн. за лютий 2010 року (включені позивачем до графи 01.1 декларації за 4 квартал 2009 року та за 1 квартал 2010 року відповідно), оскільки це кошти на погашення недостачі матеріально-відповідальними особами (банківські виписки по рахунку позивача).

За нормами пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, необхідною умовою для формування валових витрат є фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснювались внески до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, був укладений договір на транспортні перевезення з Приватним малим підприємством фірма «Грані».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність нарахування позивачем сум страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування у відповідних податкових періодах (і спростування завищення валових витрат на суму страхових внесків у розмірі 1711,00 грн.), реальне надання позивачу послуг з перевезення для здійснення ним господарської діяльності, виїзної торгівлі на ринках, а також про придбання холодильної вітрини для використання в господарській діяльності.

Щодо висновків акта перевірки про невключення до складу валових витрат витрат платника в сумі 50 % вартості пального, використаного на легкові автомобілі, то суди дійшли правильного висновку, що сума цих витрат відображена у графі 04.13 декларації за зменшенням на цю суму витрат, що підтверджується розрахунком витрат пального по легкових автомобілях за період з 01.10.2009 року по 01.10.2010 року, розшифровкою валових витрат по рядку 04.13 «Інші витрати» декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 року, 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року, деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року. Всього по декларації з податку на прибуток (додаток К 1/1 декларації) невідображені запаси, які використані не у господарській діяльності та не включені до складу валових витрат (по акту) в сумі 69743,00 грн., в тому числі за 2009 рік - 12542,00 грн., 1 квартал 2010 року - 17517,00 грн., за півріччя 2010 року - 50644,00 грн., за 9 місяців 2010 року - 69743,00 грн. Фактично рахується по бухгалтерському обліку запасів: всіх витрат за 2009 рік - 12260,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 17517,00 грн., за півріччя 2010 року - 48834,00 грн., за 9 місяців - 64092,00 грн., 50 % пального на легковий автомобіль списувались і не включалися у витрати графи 04.13 декларації з податку на прибуток, такі витрати, що йшли на поліпшення основних засобів, не включались у валові витрати.

Також за фактичними даними бухгалтерського обліку платника податків приріст (+), убуток (-) балансової вартості запасів склав за 4 квартал 2009 року +50749,00 грн., за 1 квартал 2010 року -16616,00 грн., за перше півріччя 2010 року +11385,00 грн., за 9 місяців 2010 року +32187,00 грн., тоді як за даними перевірки такі показники визначені так: за четвертий квартал 2009 року +51031,00 грн., за 1 квартал 2010 року -16105,00 грн., за перше півріччя 2010 року +12940,00 грн., за 9 місяців 2010 року +37583,00 грн., а, отже, валові витрати задекларовані позивачем менші тих, що відображені у бухгалтерському обліку КП «Гощанське ВЗТП», а тому платником податків не допущено завищення валових витрат за періоди, що підлягали перевірці.

Щодо порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 ж статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Отже, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків, та належним чином оформлена податкова накладна, що засвідчує факт реального вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по операціях з придбання послуг перевезення у ПМП фірма «Грані» та придбання ремонтних робіт у ПП «Фірми Діоліт» на загальну суму 2637,00 грн., у тому числі у жовтні 2009 року на суму 199,00 грн., листопаді 2009 року на 195,00 грн., лютому 2010 року на 209,00 грн., березні 2010 року на 221,00 грн., вересні 2010 року на 1813,00 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 р. та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді О.В. Муравйов

Т.М. Шипуліна