Ухвала суду № 33429489, 05.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. справа № 2а-7634/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - Дерець Т.В. (за дов. від 04.06.2013 року),

третьої особи: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року

у справі № 2а-7634/10/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД»

до Дніпропетровської митниці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Дніпропетровської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, в якому, з урахуванням уточнень та доповнень до позовних вимог, просить визнати нечинним податкове повідомлення форми «Р» відповідача від 09 червня 2010 року № 50 в частині визначення зобов'язання щодо оплати до бюджету ввізного мита в сумі 59169,23 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2958,46 грн. Визнати нечинною першу податкову вимогу від 06 липня 2010 року № 1/19 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача в частині визначення податкового боргу в сумі 59169,23 грн. основного платежу та 2958,46 грн. штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці від 09 червня 2010 року № 50 в частині визначення зобов'язання щодо оплати до бюджету ввізного мита в сумі 59169,23 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2958,46 грн. визнано протиправною та скасовано першу податкову вимогу від 06 липня 2010 року № 1/19 спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську в частині визначення податкового боргу в сумі 59169,23 грн. основного платежу та 2958,46 грн. штрафних санкцій (а.с. 134-136).

Дніпропетровська митниця, не погодившись з постановою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Дніпропетровська митниця зазначає, що позивачем допущено методологічну помилку, яка полягає у неправильному визначенні бази оподаткування внаслідок невірної класифікації товару, що призвело до сплати обов'язкових платежів у неповному обсязі.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво Дніпропетровської митниці - Дніпропетровською митницею Міндоходів.

Представник Дніпропетровської митниці Міндоходів вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД», спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

В письмових запереченнях представник товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» просить залишити апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» зареєстроване 12 січня 1995 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та з 14 липня 2000 року знаходиться на обліку у державній податковій інспекції в м. Дніпропетровську як платник податку на додану вартість (а.с.13,14).

25 травня 2010 року Дніпропетровською митницею на підставі наказу від 17 травня 2010 року №369 проведена камеральна перевірка стану дотримання вимог митного законодавства України товариством з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» при митному оформленні товару за вантажними митними деклараціями, оформленими за період з 01 січня 2009 року по 06 травня 2010 року.

Перевіркою встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» заявляло до митного оформлення товар, який класифікований за товарною підкатегорією 3004 901 100 згідно УКТЗЕД, із застосуванням, при митному оформленні, 0% ставки ввізного мита зі звільненням від оподаткування податком на додану вартість. Звільнення від сплати податку на додану вартість застосовувалось відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо операцій з ввезенням на митну територію України зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів. Проте, на думку службових осіб Дніпропетровської митниці, товар має код згідно УКТЗЕД не 3004 901 100, а код 2106 909 200.

В ході перевірки правильності класифікації згідно з УКТЗЕД препарату «Йодомарин» у вантажній митній декларації, встановлено, що відповідно до інструкції застосування препарату та інформації, що міститься у графі 31 вантажної митної декларації, цей препарат у одиниці лікарської форми містить йод (актину речовину) у кількості 100 та 200 мкг, що не перевищує щонайменш у три рази рекомендовану середньодобову норму вживання (150мкг), тому повинен класифікуватись в товарній підкатегорії 2106 909 200 згідно з УКТЗЕД, із застосуванням ставки ввізного мита 8% зі звільненням від оподаткування податком на додану вартість. Підставою для звільнення від сплати податку на додану вартість є наявність лікарського засобу та підтвердження виробника лікарських засобів згідно реєстраційного посвідчення.

Таким чином, на думку митного органу, позивачем допущено методологічну помилку, яка полягає у неправильному визначенні бази оподаткування внаслідок невірної класифікації товару, що призвело до сплати обов'язкових платежів у неповному обсязі. Відшкодуванню до бюджету підлягає сума ввізного мита у розмірі 59169,23 грн.

За результатами перевірки службовими особами Дніпропетровської митниці складено акт камеральної перевірки стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 25 травня 2010 року №К21/10/110000011/21947206 (а.с.9-10).

На підставі Акту №К21/10/110000011/21947206 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №50 від 09 червня 2010 pоку, яким визначено товариству з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» до сплати податкове зобов'язання в сумі 62127,69 грн., в тому числі 59169,23 грн. за основним платежем та 2958,46 грн. за штрафними санкціями (а.с.12).

Також, 12 липня 2010 року позивач отримав від спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську першу податкову вимогу №1/19 від 06 липня 2010 року, яка прийнята на підставі подання Дніпропетровської митниці від 29 червня 2010 року №1 про здійснення заходів з погашення податкового боргу через несплату узгоджених податкових зобов'язань в сумі 62127,69 грн.

Статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» законодавцем не зазначено, ким може бути допущена методологічна помилка, яка призвела до заниження суми податкового зобов'язання - платником податку або контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону «Про порядок погашень зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» митні органи стосовно податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного та вивізного мита відносяться до контролюючих.

Згідно пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам. Пунктом 10.1 вказаного Закону встановлено, що митний орган при справлянні податку є відповідальним за нарахування та перерахування податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, оспорюване податкове повідомлення, прийняте митницею з посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суперечить закону. Дія наведеної норми не поширюється на відповідача. Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Оспорюване податкове повідомлення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій товариством з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» декларації.

Оскільки, відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України погоджувалися з відомостями щодо коду товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дія якого не поширюється на митні органи.

З матеріалів справи вбачається, що Дніпропетровська митниця діяла по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю «Вента. ЛТД» не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги слід зазначити наступне.

За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

При цьому, суд виходить з того, що вимоги про визнання незаконним (недійсним, нечинним) рішення податкового органу, є тотожніми вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення податкового органу, враховуючи приписи статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, яка, зокрема, визначає можливість суду у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень тощо.

Суд першої інстанції у розгляді цієї справи дійшов обґрунтованих висновків, що, враховуючи протиправність дій та рішення Дніпропетровської митниці, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів не надано, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим