Постанова № 33426233, 06.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 05» вересня 2013 р. Справа № 922/1302/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Артюха Ю.В. (довіреність №21 від 30.12.2011р.)

1-го відповідача - Зубрича Д.О. (довіреність №06/17 від 06.01.2013р.)

2-го відповідача - Мельника В.В. (довіреність № 14-327 від 16.03.2012р.)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (вх. № 1844 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013р. по справі № 922/1302/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки Харківської області

до 1) Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків

2) Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

про виконання договірних зобов'язань, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013року Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки Харківської області звернулось до господарського суду з позовом про спонукання Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків та Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до виконання обов'язку, передбаченого п. 3.4 договору №14/2262/11 від 30.09.2011р., шляхом зобов'язання повернути по одному примірнику надісланих ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 13.11.2012р., 11.12.2012р. та 14.01.2013р. оригіналів актів приймання - передачі природного газу за договором №14/2262/11 від 30.09.2011р. за період з жовтня 2012р. по грудень 2012р., підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою, судові витрати просить покласти на відповідачів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2013р. в позовних вимогах до відповідача - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовлено частково, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виконати зобов'язання, передбачені пунктом 3.4 договору №14/2262/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська обл., Дергачівський район, с. Подвірки. Код ЄДРПОУ 05471230) судовий збір в сумі 1147,00 грн. В позовних вимогах до відповідача ПАТ "Харківміськгаз" відмовлено повністю.

2-й Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки Харківської області.

Апелянт вказує, що його відмова від підписання актів приймання - передачі по спірному договору за період з жовтня по грудень 2012 року обґрунтована тим, що позивач поставляє газ різним категоріям споживачів, при складенні актів останній не дотримується умов договору, методики щодо розподілу газу по категоріям із застосуванням вимог КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", затверджених Держжитлокомунгоспом України від 14.12.1993 року. Також, акти приймання - передачі газу в редакції позивача по спірному договору складені без дотримання наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288 "Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів", зареєстрованих в Мін'юсті 11.08.2010 року за № 671/17966.

Апелянт вважає, що вимога позивача про спонукання до виконання умов договору шляхом повернення по одному примірнику надісланих ПАТ "НАК "Нафтогаз України" оригіналів актів приймання - передачі природного газу, підписаних повноважним представником та скріплених печаткою, не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав та, на думку апелянта, є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013р. апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було прийнято до провадження та її розгляд призначено на 11.07.2013р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.09.2013р.

Позивач - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№5780 від 11.07.2013р.), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013р. у справі №922/1302/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на те, що апелянт помилково тлумачить зміст предмету позовної заяви №01-08/488 від 26.03.2013 р. як такий, що містить вимогу про зобов'язання відповідачів підписати акти приймання-передачі природного газу. Позивач вказує, що на підставі п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" просило суд спонукати відповідачів до виконання обов'язку, передбаченого п. 3.4. договору №14/2262/11 від 30.09.2011р., шляхом зобов'язання повернути по одному примірнику надісланих ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 13.11.2012р., 11.12.2012р. та 14.01.2013р. оригіналів актів приймання-передачі природного газу за договором №14/2262/11 від 30.09.2011р. за період з жовтня по грудень 2012 р., підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою. Безпосереднім змістом такого договірного обов'язку, на думку позивача, є повернення ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" відповідачами примірників оригіналів актів приймання-передачі.

Стосовно обраного способу захисту позивач зазначає, що згідно п.5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" є правомірними та такими, що узгоджуються з п.5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та призводять до відновлення порушеного права (шляхом примусового виконання обов'язку в натурі), наприклад, вимоги орендаря про зобов'язання орендодавця здійснити документальне оформлення (підписати акти) приймання - передачі майна з оренди. Отже, на думку позивача, питання, пов'язані з документальним оформленням виконання зобов'язання, зокрема, якщо таке оформлення передбачено та належним чином врегульовано договором сторін, можуть бути предметом позовних вимог.

Перший відповідач - ПАТ "Харківміськгаз" відзив на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (покупець) укладено договір № 14/2262/11 купівлі-продажу природного газу (а.с. 12-17).

У відповідності до п. 1.1 зазначеного договору продавець (2-й відповідач) зобов'язався передати у власність покупця (позивача) у IV кварталі 2011р. та у 2012р. природний газ ()за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Під словом «населення» слід розуміти громадян, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам.

Кількість та якість газу, який продавець зобов'язався передати покупцеві, визначені сторонами у розділі 2 договору.

Пунктом 3.3 договору № 14/2262/11 від 2011р. передбачено, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла / вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 вказаного договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець (позивач по справі) зобов'язується надати продавцеві (2-му відповідачу по справі) підписані та скріплені печатками продавця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства (1-го відповідача по справі) три примірника акта приймання - передачі газу, в якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна і вартість. Продавець, не пізніше 8-го числа, зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктами 4.1., 4.2, 4.3 цього договору встановлено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається або за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010р. №288 «Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб`єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів», або згідно лічильників покупця.

Ціна газу передбачена розділом 5 договору № 14/2262/11 від 30.09.2011р. згідно п. 5.2 якого, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1309,20 грн. з урахуванням ПДВ.

Порядок та умови розрахунків визначені розділом 6 договору згідно п. 6.1 якого, оплата за газ здійснюється покупцем (позивачем по справі) виключно грошовими коштами шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 (п`ять) днів до початку здійснення поставки. Решта 70 % вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

13.11.2012р., 11.12.2012р. та 14.01.2013р. ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (покупець) супровідними листами №01-11/2085 (від 13.11.2012р.), 01-16/2212 (від 07.12.2012р.) направило на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) акти приймання-передачі газу за період з жовтня по грудень 2012 року (а.с. 22-32).

У зв'язку з тим, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не підписав вищезазначені акти приймання-передачі газу та не повернув оригінали актів, ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 28.03.2013р. звернулось до господарського суду Харківської області з даним позовом, який в подальшому було уточнено заявою від 20.05.2013р. вх. № 17940, в якому просила спонукати ПАТ "Харківміськгаз", ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до виконання обов`язку, передбаченого п.3.4. договору №14/2262/11 від 30.09.2011р., шляхом зобов`язання повернути по одному примірнику надісланих ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 13.11.2012р., 11.12.2012р. та 14.012013р. оригіналів актів приймання-передачі природного газу за договором №14/2262/11 від 30.09.2011р. за період з жовтня по грудень 2012 року, підписаних уповноважених представником та скріплених печаткою.

Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що вважає позовні вимоги до 2-го відповідача обґрунтованими та доведеними в частині зобов'язання 2-го відповідача виконати передбачені пунктом 3.4 умови договору №14/2262/11 від 30.09.2011р., оскільки вказаний пункт містить альтернативу - або повернути позивачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Відмовляючи в позові до 1-го відповідача, господарський суд зазначив, що акти приймання-передачі природного газу за жовтень-грудень 2012 р. були підписані 1-м відповідачем ще до подачі позову; по-друге, ПАТ «Харківміськгаз» не є стороною договору.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду Харківської області з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином, порушення, невизнання або оскарження суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу.

Такими способами захисту цивільних прав та інтересів судом є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічний перелік встановлює стаття 20 Господарського кодексу України, окрім того, додатково передбачається застосування штрафних санкцій, оперативно - господарських санкцій, адміністративно - господарських санкцій, а також установлення, зміни і, припинення господарських правовідносин.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав як спонукання до виконання договірних зобов'язань.

В постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі №6-20цс11 зазначено, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (прийнятої 4 листопада 1950 року у Римі, та ратифікованої Україною на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.97), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Тобто, з огляду на викладене, саме порушене право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна особа повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів зазначає, що позивач не навів суду обґрунтованих доводів та не надав доказів, які б свідчили, що відсутність підписаних актів приймання-передачі газу будь-яким чином порушують його право чи інтерес, в тому числі договірне право на отримання природного газу. Матеріали справи про наявність порушеного права чи інтересу позивача також не свідчать.

Посилання позивача на неможливість ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також на неможливість визначення обсягу поставленого газу за відсутності підписаних актів приймання - передачі газу є безпідставним, оскільки згідно розділу 4 та п. 3.3 договору № 14/2262/11 від 30.09.2011р. передбачено, кількість газу, яка подається покупцеві та обсяг споживання газу у відповідному місяці визначаються на підставі комерційного вузла/вузлів чи показників лічильників саме покупця - позивача по справі. А в розділі 6 договору щодо порядку та умов проведення розрахунків не містяться посилання на акти приймання-передачі природного газу, як на підставу проведення розрахунків.

Слід також зазначити, що у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.06.2009р. у справі за позовом ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» до ВАТ «Харківгаз» про зобов'язання підписати акти, зазначено, що предметом позову може бути матеріально - правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання - передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Колегія суддів зазначає, акт приймання - передачі природного газу є фактом, що підтверджує надання послуги з постачання газу на умовах договору; підтверджує факт здійснення господарської операції; не може вважатися єдиним належним доказом постачання газу; неналежне виконання умов договору щодо складання та оформлення акту або відсутність такого акту не є перешкодою для захисту сторонами порушеного суб'єктивного матеріального права.

Задоволення, заявленої позивачем вимоги про спонукання відповідачів виконати умови договору шляхом зобов'язання повернути підписані та скріплені печаткою акти приймання - передачі природного газу за договором купівлі - продажу природного газу (які за своєю природою є лише товарно - супровідними документами) не призводе до захисту права чи інтересу позивача, тим більш, що наявність саме свого порушеного права позивачем не доведена.

Крім того, позивачем також не доведено належним чином виконання ним свого обов'язку щодо надіслання актів 2-му відповідачу. До позовної заяви позивачем додані поштові документи кур`єрської доставки та «Укрпошта» (а.с. 80-82 т.1), лише один з яких свідчить про надіслання 2-му відповідачу супровідним листом від 07.12.2012р. №01-16/2212 актів про приймання передачу-природного газу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги заявлені до 2-го відповідача є безпідставними, необґрунтованими, які суперечать встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав та інтересів, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до 1-го відповідача, господарський суд вказав, що акти приймання-передачі природного газу 1-м відповідачем підписані, а тому відсутні підстави для задоволення позову, заявленого до 1-го відповідача.

Отже, враховуючи, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх суперечності встановленим діючим законодавством способам захисту прав та інтересів, позов в цій частині до 1-го відповідача також не підлягає задоволенню саме з наведених підстав.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, через що, рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013р. по справі №922/1302/13 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову в позові, у відповідності до ст.ст.44, 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову не підлягають відшкодуванню позивачеві, а витрати 2-го відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст.ст. 44, 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2013 р. у справі №922/1302/13 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20011120) 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три грн. 50 коп.) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 6.09.2013р.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.