Постанова № 33426231, 04.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа № 922/2099/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Діжа Є.В., Малькевич Р.І.

відповідача - Пивоварова Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2535 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.13 р. у справі № 922/2099/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарб", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція", м. Харків

про стягнення 183057,23 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегафарб", звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" 183057,23 грн. з яких: 164949,00 грн. основного боргу, 16494,90 грн. неустойки, 1613,33 грн. 3 % річних та судові витрати.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару за укладеним між сторонами договором поставки № 1402МФ000000001 від 14.02.2011 р.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до господарського суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 178057,23 грн. з яких: 159949,00 грн. основного боргу, 16494,90 грн. неустойки, 1613,33 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2013 р. прийнята заява про зменшення розміру позовних вимог, припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2013 р. по справі № 922/2099/13 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" 159949,00 грн. основного боргу, суму неустойки в розмірі 16494,90 грн., 3% річних в розмірі 1613,33 грн. та судовий збір в розмірі 3661,14 грн.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, тому позовні вимоги визнані правомірними та обґрунтованими, підлягаючими задоволенню та ін.

Відповідач із вказаним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення неустойки у розмірі 16944,90 грн., прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення неустойки - відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на неповне з'ясування судом обставин, які мають істотне значення для справи.

Зокрема, на думку відповідача, господарський суд порушив принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та допустив невідповідність своїх висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що листом № 645/01 від 18.12.2012 р. ТОВ "Металіст-Будметалконструкція" запропонував ТОВ "Мегафарб" інші умови оплати, а саме протягом місяця з моменту поставки, яка останнім прийнята, таким чином, сторонами погоджено інший порядок оплати поставлено товару ніж зазначений п. 4.2. договору. У зв'язку з чим положення п. 6.4. договору за порушення строку оплати товару, гарантованого покупцем листом № 645/01 від 18.12.2012 р. не підлягають на його думку застосуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін. Обґрунтовуючи тим, що між сторонами не було укладено жодної додаткової угоди щодо зміни умов оплати за поставлений товар саме по договору № 1402МФ000000001 від 14.02.2011 р., вважає, що гарантійний лист № 645/01 від 18.12.2012 р. не може вважатись як доказ зміни умов оплати, оскільки підписаний лише з боку відповідача, а отже має односторонній характер, не має також жодного посилання на укладений між сторонами договір та ін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Представник позивача, з посиланням на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 14.02.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" (покупець) укладено договір поставки № 1402МФ000000001.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник передає у зумовлені договором строки покупцю у власність лакофарбову продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього грошову суму на умовах визначених договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 1.2. договору, покупець зобов'язується: прийняти та своєчасно здійснити оплату придбаного товару.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна товару встановлюється постачальником та оформлюється у вигляді специфікацій, які надаються покупцю в друкованому вигляді та електронній версії на вибір покупця. Ціна в специфікаціях вказується у національній валюті гривні. Оплата товару здійснюється в гривнях відповідно до цін, вказаних в рахунках-фактурах, видаткових накладних та підтвердженому замовленні. Покупець оплачує придбаний товар з урахуванням цін, знижок, відстрочок та інших умов, передбачених цим договором та його додатками.

Відповідно до п. 2.2. договору, загальна сума договору складається з сум окремих поставок, що здійснюються відповідно до окремих замовлень. Остаточний асортимент і кількість товару, узгоджених до постачання партій, визначається шляхом виставляння постачальником рахунків-фактур. На основі кожного замовлення покупцю надаються рахунки-фактури та видаткові накладні, які є підтверджувальними документами для відвантаження та оплати товару.

Відповідно до п. 4.2. договору, форма оплати - 100 % оплати протягом трьох банківських днів з моменту поставки.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що свої зобов'язання за договором поставки № 1402МФ000000001 від 14.02.2011 р. виконав в повному обсязі, що підтверджується копією видаткової накладної № 1812СМ0003 від 18.12.2012 р. на суму 164949,00 грн. (т. 1 а. с. 25), яка підписана представниками сторін та скріплена печаткою позивача.

Факт отримання товару відповідачем не заперечується та підтверджується довіреністю на отримання товару № 769 від 18.12.2012 р. на ім'я Заратуйко Світлани Миколаївни (т. 1 а. с. 26).

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач гарантійним листом № 645/01 від 18.12.2012 р. зобов'язався здійснити оплату до 18.01.2013 року.

В подальшому позивач направив на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості № 165МФ від 13 травня 2013 р., проте вимога щодо погашення заборгованості відповідачем не виконана, борг залишився не сплаченим.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі та стягнення з відповідача 183057,23 грн. з яких: 164949,00 грн. основного боргу, 16494,90 грн. неустойки, 1613,33 грн. 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідача умов укладеного договору поставки № 1402МФ000000001 від 14.02.2011 р.

В процесі розгляду справи позивачем надано копію виписки ПАТ «Банк Кредит Дніпро» з рахунку ТОВ "Мегафарб", що підтверджує оплату відповідача на суму 5000,00 грн. (т. а. с. 39), внаслідок чого у відповідача перед позивачем існує заборгованість на загальну суму 159949,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, крім іншого виходив з того, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, тому позовні вимоги визнані правомірними та обґрунтованими, підлягаючими задоволенню та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Як зазначено вище, між сторонами за договором поставки № 1402МФ000000001 від 14.02.2011 р. існували правовідносини з купівлі-продажу (поставки) товару.

Факт отримання певної кількості товару, підтверджується видатковою накладною № 1812СМ0003 від 18.12.2012 р. на суму 164949,00 грн. (т. 1 а. с. 25).

Отже, факт виконання позивачем поставки товару та наявності заборгованості на загальну суму 164949,00 грн. підтверджується залученим до матеріалів справи первинним документом, а саме, видатковою накладною та за якою відбувалася поставка товару, на яких містяться підпис про отримання товару відповідачем.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи відповідач гарантійним листом № 645/01 від 18.12.2012 р. зобов'язався здійснити оплату до 18.01.2013 року.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було надіслано претензію № 165МФ від 13.05.2013 р. з вимогою погасити заборгованість на суму 164949,00 грн. (т.1 а. с 24).

Відповідач сплатив поставлений товар по договору поставки № 1402МФ000000001 від 14.02.2011 р. частково на суму 5000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківською виписки від 20.05.2013 р. по рахунку позивача № 2600930332901 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (т. 1 а. с. 39), у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем існує заборгованість по оплаті поставленого товару на суму 159949,00 грн.

Зазначені обставини відповідачем, всупереч вимог ст. 33 ГПК України, жодним чином не спростовані, належні та допустимі докази сплати заборгованості в розумінні ст. 34 ГПК України не надані.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведені вище обставини та норми, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар на загальну суму 164949,00 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки № 1402МФ000000001 від 14.02.2011 р., лише частково оплатив отриману за цим договором продукцію, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість на суму 159949,00 грн., а тому позовні вимоги про її стягнення підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.4. договору передбачено, що у випадку прострочення покупцем сплати боргу за поставлений товар в терміни, передбачені п. 4.2. договору, більш ніж шістдесят календарних днів, покупець сплачує неустойку у розмірі 10% від вартості неоплаченої частини поставленого товару згідно з умовами даного договору.

Пунктом 4.2. договору сторони визначили, що форма оплати - 100 % оплати протягом трьох банківських днів з моменту поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в сумі 16494,90 грн., 3 % річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в сумі 1613,33 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 3661,14 грн. судового збору.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 16.07.13 р. у справі № 922/2099/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 16.07.13 р. у справі № 922/2099/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 03.09.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Істоміна О.А.