Постанова № 33426216, 06.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 920/821/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лихопьок Д.П. (дов. б/н від 15.04.2013)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Науково-виробниче АТ "ВНДІкомпресормаш", м. Суми (вх. № 2344 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 01.07.13 р. у справі № 920/821/13

за позовом ОВ "Торгівельно-промислове підприємство "Спектр", м. Дніпропетровськ

до ПАТ "Науково-виробниче АТ "ВНДІкомпресормаш", м. Суми

про стягнення 83 149,44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.07.2013 р. у справі № 920/821/13 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче товариство "ВНДІкомпресормаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство "Спектр" 76457,75 грн. боргу за поставлений на умовах договору № 55 від 23.07.2012 товар , 5576,41 грн. пені, 1115,28 грн. - 3% річних, а також 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору, 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 01.07.2013 р. у справі № 920/821/13 скасувати в частині стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн. Стягнути з ТОВ "Спектр" на користь АТ "Науково-виробниче товариство "ВНДІкомпресормаш" витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн. при цьому відповідач зазначає, що інтереси позивача представляє не адвокат, а фізична особа, що не є підставою для відшкодування витрат на послуги адвоката в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», крім того вважає необґрунтованою суму витрат на послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

02.09.2013 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката у зв'язку з поданням відповідачем апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

Відповідач в призначене судове засідання 03 вересня 2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки, сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 23.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальності "Торгівельно-промислове підприємство "Спектр" (позивач) та Публічно акціонерним товариством "Науково-виробниче товариство "ВНДІкомпресормаш" (відповідач) був укладений договір постачання № 55, за умовами якого позивач (відповідно до п. 1.1. договору та специфікацій № 1, 2) поставив відповідачу развальцовочну електричну машину РЄМ-2 з комплектацією, загальною вартістю 162 915,10 грн.

Пунктом 2.2. вищезазначеного договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (позивача) в наступному порядку:

- аванс у розмірі 50% вартості партії товару покупець сплачує на підставі рахунку постачальника, виставленого на всю партію товару (п. 2.2.1.);

- остаточний розрахунок за поставлену відповідно партію товару покупець (відповідач) здійснює на протязі двадцяти днів з дати приймання пусконалагоджувальних робіт і підписання двостороннього акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.2.2.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 31.07.2012 року здійснив передоплату за партію товару у розмірі 81 457,35 грн.

Згідно з п. 3.1. договору постачання № 55 від 23.07.2012р., поставка партії товару здійснюється протягом 45 календарних днів від дня отримання передоплати (п. 2.2.1).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товарно-супровідних документах, наданих постачальником, про приймання товару в погодженому сторонами пункті поставки. Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця у вище обговореному пункті поставки.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 07.09.2012 року здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними № РН-0001137; №РН-0001138.

Також, матеріали справи свідчать про те, що 17.10.2012 року позивачем та відповідачем були проведені пусконалагоджувані роботи, випробування з виготовленням тестової деталі, та навчання персоналу відповідача, за результатами яких, представниками сторін були складені акти здачі-приймання виконаних робіт та здачі-приймання обладнання в експлуатацію.

Відповідно п. 2.2.2. зазначеного договору постачання, сторони узгодили, що остаточний розрахунок за поставлену відповідно партію товару покупець ( відповідач) здійснює на протязі двадцяти днів з дати приймання пусконалагоджувальних робіт і підписання двостороннього акту здачі-приймання виконаних робіт, тобто відповідач за отриманий від позивача товар повинен був розрахуватися до 06.11.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлений товар, а лише частково сплатив його вартість, тому відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач письмово звертався до відповідача з вимогою погасити решту заборгованість за поставлені товари у розмірі 76457,75 грн. В свою чергу, відповідач листом № 04/09-000212 від 18.01.2013 року, адресованим на адресу позивача, визнав свої зобов'язання згідно з вищезазначеним договором та гарантував погашення заборгованості протягом І кварталу 2013 року. В підтвердження своїх намірів, відповідачем 13.02.2013 року на рахунок позивача перераховано 5 000,00 грн.

Крім того, листом № 04/09-004572 від 26.03.2013 року, відповідач гарантував позивачу погашення заборгованості в сумі 76 457,75 грн. відповідно до доданого графіку.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем не провів, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 76 457,75 грн. за отриманий ним товар.

Також відповідно до поданого позивачем розрахунку останній просив суд стягнути з відповідача 5576,41 грн. пені за договором № 55 від 23.07.2012р. відповідно до п. 7.7 договору, яким передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Враховуючи, що нарахування пені ґрунтується на умовах договору та здійснено у відповідності з вимогами чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5576,41 грн. визнані судом першої інстанції правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1115,28 грн. - 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов'язань

Крім того, позивачем заявлено до стягнення втрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000 грн.

Задовольняючи вимоги в зазначеній частині суд першої інстанції виходив з того, що вказані витрати є документально обґрунтованими, оскільки підтверджуються угодою між ТОВ "ТПП "Спектр" та Адвокатським бюро "Лихопьок Д.П." про надання правової допомоги № 33/13 від 15.04.2013р., калькуляцією винагороди Бюро згідно тарифами щодо надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 33/13 від 15.04.2013р., актом про надання послуг правової допомоги від 05.06.2012р., випискою з ЄДРЮОФОП на Адвокатське бюро "Лихопьок", наказом № 03 від 08.05.2013р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач в апеляційній скарзі рішення господарського суду по суті позовних вимог не оскаржує, однак вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн., посилаючись при цьому на те, що інтереси позивача представляє не адвокат, а фізична особа, що, на його думку, не є підставою для відшкодування витрат на послуги адвоката в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», крім того вважає необґрунтованою суму витрат на послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн.

З приводу наведених відповідачем тверджень, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України. судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що Адвокатське бюро «Лихопьок Д.П.» створено та здійснює свою діяльність відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, ...

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ «ТПП «Спектр» та Адвокатським бюро «Лихопьок Д.П.» в особі директора Лихопьока Д.П., що діє на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14.09.2000 року, був укладений договір про надання правової допомоги № 33/13 від 15.04.2013 року.

Таким чином, посилання відповідача на те, що інтереси позивача в суді представляв не адвокат, а фізична особа є безпідставними.

Колегія суддів також зазначає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

В матеріалах справи міститься калькуляцією винагороди Бюро згідно з тарифами щодо надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 33/13 від 15.04.2013р.

Факт надання адвокатських послуг Адвокатським бюро «Лихопьок Д.П.» підтверджується актом про надання послуг правової допомоги від 05.06.2012р., з якого вбачається, що послуги надавались позивачу в зв'язку з подачею до господарського суду першої інстанції позовної заяви та розрахунку заборгованості ПАТ "Науково-виробниче АТ "ВНДІкомпресормаш", м. Суми .

Також, з матеріалів справи вбачається. що відповідно до платіжного доручення № 260 від 18.04.2013 ТОВ «ТПП «Спектр» за надання правової допомоги сплатило Адвокатському бюро «Лихопьок Д.П.» 5 000,00 грн.

До того ж, апеляційним судом встановлено співрозмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 5000,00 грн. задоволеним позовним вимогам, а також обсягам виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 33/13 від 15.04.2013 року.

Таким чином, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн., є судовими витратами, які понесені ТОВ «ТПП «Спектр» у зв'язку із необхідністю судового захисту порушеного права, та які правомірно відшкодовані місцевим господарським судом за рахунок відповідача.

Що стосується заяви позивача про відшкодування судових витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції, колегія суддів відмовляє у її задоволенні, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 01.07.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Науково-виробниче АТ "ВНДІкомпресормаш", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 01 липня 2013 року по справі № 920/821/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 06.09.2013

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.