Постанова № 33426147, 09.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа № 920/331/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М. суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Русь" м. Середина-Буда (вх. №2339С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 28.03.2013 року по справі № 920/331/13-г

за позовом Дослідної станції луб'яних культур Інституту сільського господарства північного Сходу Національної академії аграрних наук, м. Глухів Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Русь", м. Середина-Буда Сумської області

про стягнення 248 353,32 грн.-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.03.13 р. по справі № 920/331/13-г ( суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО РУСЬ" на користь Дослідної станції луб'яних культур Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук" 248 000 грн. 00 коп. основного боргу, 353 грн. 32 коп. пені, 2 483 грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО РУСЬ" в доход Державного бюджету 2 483 грн. 53 коп. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 28.03.13 р. по справі № 920/331/13-г та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю, стягнути судові витрати з Дослідницької станції луб'яних культур Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Русь". В обгрунтування викладених вимог відповідач зазначає, що під час передання товару від позивача він не отримав сертифікати якості на товар, про що неодноразово зверталося увагу продавця, у зв'язку з чим, як стверджує відповідач, поля були засіяні неякісним насінням та в зв'язку з цим понесені величезні матеріальні збитки. Крім того, відповідач також зазначає, що ТОВ «Агро Русь» скористалося правом наданим ч. 2 ст. 678 ЦК України і відмовилось від договору купівлі-продажу № 177 від 07.09.2012 без стягнення збитків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 04.09.2013.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. Позивач зазначає, що відповідачу копії сертифікатів якості були надані одночасно із отримання посівного матеріалу.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Русь" в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Позивач також своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 07.09.2012 між Дослідною станцією луб'яних культур Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної Академії наук України (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Русь") (покупець) був укладений договір № 177, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар на умовах укладеного договору.

21.09.2012 між сторонами у справі була укладена додаткова угода № 1 до договору № 177, відповідно до умов якої продавець взяв на себе зобов'язання після підписання угоди передати у власність покупця насіння озимого жита сорту "Інтенсивне 99" (еліта) в кількості 40 000 кг, насіння озимої пшениці сорту "Поліська 90" (еліта) в кількості 20 000 кг, насіння озимої пшениці сорту "Столична" (еліта) в кількості 20 000 кг, а покупець зобов'язався оплатити цей товар до 20.10.2012.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було поставлено відповідачеві товар, обумовлений договором № 177 від 07.09.2012 та додатковою угодою № 1 до нього, що підтверджується видатковими накладними № 88 від 07.09.2012, № 94 від 14.09.2012, № 96 від 21.09.2012, № 97 від 26.09.2012, а також довіреностями № 71 від 07.09.2012, № 81 від 21.09.2012, № 85 від 26.09.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей.

З урахуванням обумовленого між сторонами строку оплати за товар, відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за насіння озимої пшениці до 20.10.2012.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання щодо строків оплати товару належним чином не виконав, за поставлений товар не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 248 000,00 грн. та змусило позивача звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 248 000,00 грн. за отриманий ним товар.

Крім того, позивачем на підставі п. 7.3 договору нарахована відповідачу пеня за період з 20.10.2012 по 31.01.2013 за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 353,32 грн., при цьому визнавши простроченим період з 21.10.2012 по 30.01.2013.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № 177 від 21.09.2012 та додатковою угодою до нього.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 248000,00 грн. грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № 88 від 07.09.2012, № 94 від 14.09.2012, № 96 від 21.09.2012, № 97 від 26.09.2012, підписаними сторонами без зауважень.

Відповідач в апеляційній скарзі факт отримання товару не заперечує, але посилається на те, що під час передання товару від позивача він не отримав сертифікати якості на товар, про що неодноразово зверталося увагу продавця, у зв'язку з чим, як стверджує відповідач, поля були засіяні неякісним насінням та в зв'язку з цим понесені величезні матеріальні збитки.

З приводу наведених відповідачем доводів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4.1 договору товар переходить у власність покупця після його відвантаження і підписання документів про здачу та прийняття.

В даному випадку видаткові накладні, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому, матеріали справи не містять доказів направлення позивачу відмови від поставленого позивачем товару, і таких доказів відповідачем до господарського суду не надано.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що він у відповідності до ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України відмовився від договору, оскільки вказані твердження є необґрунтованими, до того ж, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від договору не допускається. Умовами договору також не передбачено право відповідача відмовитись від виконання договору.

Згідно п. 5.1 договору якість поставленої продукції повинна відповідати галузевим стандартам, технічним умовам та іншій нормативно-технічній документації, затвердженим у встановленому порядку.

Слід зазначити, що позивачем до матеріалів справи надані копії сертифікатів поставленого відповідачу товару, які свідчать про дотримання позивачем вказаних умов договору.

В свою чергу умови договору не визначають обов'язковість наявності документів якості товару та будь-якої іншої технічної документації при визначенні строку оплати за отриманий товар, та такий строк не ставиться в залежність від їх наявності або відсутності.

Умовами додаткової угоди 1 від 21.09.2012 до договору чітко визначено, що розрахунок за товар здійснюється до 20.10.2012.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі документів: договору, додатків до нього, видаткових накладних, платіжних документів достеменно встановлено та відповідачем будь-якими доказами не спростовано, що заборгованість відповідача за поставлену позивачем продукцію становить 248000,00 грн. грн., що є у відповідності з умовами договору та ст. 692 Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача пені на підставі п. 7.3 договору. Таким чином, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 353,32 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 28.03.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Русь" м. Середина-Буда залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 28.03.2013 року по справі № 920/331/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складно та підписано 09.09.2013

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.