Постанова № 33419823, 04.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року Справа № 903/379/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеришин Т.С.

від відповідача: Нерубайлов В.Д.

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: Моніч Т.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 1: Приватного підприємства "Айслаг" на рішення господарського суду Волинської області від 03 червня 2013 року в справі № 903/379/13 (суддя Слупко Валентина Леонтіївна)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ВВ Агро"

до відповідача 1: Приватного підприємства "Айслаг"

відповідача 2: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Волинь"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Відділ державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції

про визнання права власності на майно та зняття з майна арешту

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ Агро" (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Волинської області з позовом (том 1, а.с. 2-3) до приватного підприємства «Айслаг» (надалі - Відповідач 1) та сільськогосподарського виробничого кооперативу «Волинь» (надалі - Відповідач 2) про визнання права власності на майно: трактор ХТЗ-17221, державний номерний знак 05393 ВК; автомобіль ГАЗ-САЗ 3502, державний номерний знак 9188 ВНЛ; автомобіль ГАЗ 52, державний номерний знак 3920 ВНО; автомобіль ГАЗ 53, державний номерний знак 5386 ВНО; автомобіль ЗИЛ 431412, державний номерний знак 4468 ВНН; автомобіль ГАЗ 53Б, державний номерний знак 8209 ВНО; автомобіль КАМАЗ 5320, державний номерний знак 4494 ВНЛ; автомобіль КАМАЗ 55102, державний номерний знак 4469 ВНН; автомобіль ГАЗ-САЗ 3502, державний номерний знак 6188 ВНЛ; автомобіль ГАЗ-САЗ 3507, державний номерний знак 7164 ВНМ; автомобіль ГАЗ 53 А, державний номерний знак 4357 ВНЛ; автомобіль УАЗ 452, державний номерний знак 0276 ВНО; автомобіль ГАЗ 66, державний номерний знак 7364 ВНМ; причіп ГКБ 8350, державний номерний знак 02389 ВО; причіп ГКБ 8350, державний номерний знак 1593 ВН; причіп СЗАП 8551, державний номерний знак 5322 ВН. Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Відділ державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області

Другою вимогою Позивач просить зняти арешт з наступного майна: трактор ХТЗ-17221, державний номерний знак 05393 ВК; автомобіль ГАЗ-САЗ 3502, державний номерний знак 9188 ВНЛ; автомобіль ГАЗ 52, державний номерний знак 3920 ВНО; автомобіль ГАЗ 53, державний номерний знак 5386 ВНО; автомобіль ЗИЛ 431412, державний номерний знак 4468 ВНН; автомобіль ГАЗ 53Б, державний номерний знак 8209 ВНО; автомобіль КАМАЗ 5320, державний номерний знак 4494 ВНЛ; автомобіль КАМАЗ 55102, державний номерний знак 4469 ВНН; автомобіль ГАЗ-САЗ 3502, державний номерний знак 6188 ВНЛ; автомобіль ГАЗ-САЗ 3507, державний номерний знак 7164 ВНМ; автомобіль ГАЗ 53 А, державний номерний знак 4357 ВНЛ; автомобіль УАЗ 452, державний номерний знак 0276 ВНО; автомобіль ГАЗ 66, державний номерний знак 7364 ВНМ; причіп ГКБ 8350, державний номерний знак 02389 ВО; причіп ГКБ 8350, державний номерний знак 1593 ВН; причіп СЗАП 8551, державний номерний знак 5322 ВН.

Рішенням господарського суду Волинської області від 3 червня 2013 року (том 3, а.с. 57-59), з підстав зазначених в даному рішенні, позов задоволено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою (том 3, а.с. 71-73) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 3 червня 2013 року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Крім того, Відповідач 1, як на підставу скасування рішення суду, посилається на те, що відповідно до повідомлення Інспекції Держтехнагляду по Турійському районі за Відповідачем 2 зареєстровано колісний трактор ХТЗ-17221, 2005 року випуску, тобто суд визнав встановленим факт включення до переліку майна пайового фонду Відповідача 2 у 2004 році транспортного засобу, який на той час ще навіть не був виготовлений.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 5 липня 2013 року, апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 7 серпня 2013 року об 14 годині 50 хвилин (том 3, а.с. 70).

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 5 липня 2013 року Позивачем та Відповідачем 2 було подано відзив на апеляційну скаргу (том 3, а.с. 90, 97-107).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2013 року (з підстав зазначених в даній ухвалі) було відкладено розгляд справи на 4 вересня 2013 року на 15 год. 50 хв. та з підстав, зазначених у цій ухвалі, було залучено до справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Відділ державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області (надалі - Третя особа).

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2013 року Третьою особою були подані письмові пояснення (том 3, а.с. 126-129).

Представник Відповідача 2 в судове засідання від 4 вересня 2013 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач 2 належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том 3, а.с. 122). Причини неявки свого повноважного представника Відповідач 2 суду не повідомив.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача 2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 4 вересня 2013 року представник Відповідача 1 підтримав доводи висвітлені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні від 4 вересня 2013 року представник Позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважають доводи Позивача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

В судовому засіданні від 4 вересня 2013 року представник Третьої особи підтримав доводи висвітлені в апеляційній скарзі, та у письмовому поясненні Третьої особи.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача 1 та Третьої особи, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. При цьому, суд виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що згідно статуту Відповідача 2 (зареєстрованого Турійською РДА 7 квітня 2000 року за реєстраційним номером 0030046; том 3, а.с. 33-41) кооператив створено в процесі реорганізації і є правонаступником КСП "Волинь". Пунктом 2.2 Статуту передбачено, що в якості юридичної особи Відповідач 2 має майно відокремлене від майна членів кооперативу та має право від свого імені набувати майнові та немайнові права та нести обов'язки.

Відповідно до пунктів 4.4 - 4.5, 4.7 Статуту, особи які вступають до членів кооперативу повинні зробити вступний внесок в грошовій формі (50 грн.) та здійснити внесок паю шляхом передачі кооперативу майна та/або грошей, майнових прав, земельної ділянки; допускається асоційоване членство кооперативу, що означає право брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу, отримувати частку доходу на свій пай та відповідну частку доходу при ліквідації кооперативу.

З поданих апеляційному суду матеріалів справи (а саме: копії установчого договору про створення та діяльність Відповідача 2 (том 3, а.с. 25-32), статуту, копії свідоцтва на право власності на майнові паї колишніх членів КСП "Волинь" (копії яких містяться при оригіналах договорів купівлі - продажу майнових паїв, укладених Позивачем з конкретними особами - колишніми членами КСП "Волинь")) вбачається, що створенню Відповідача 2 передувало розпаювання майна колишнього КСП "Волинь".

Із доданих Позивачем до матеріалів справи договорів купівлі - продажу майнових паїв (том 3, а.с. 2-247) із їх колишніми власниками та відомістю про оплату вартості майнових паїв (том 3, а.с. 249-280) вбачається, що Позивач в квітні 2012 року уклав договори купівлі-продажу належних колишнім членам Відповідача 2 майнових паїв, право на які продавцями було підтверджено майновими сертифікатами, зазначеними в договорах.

Згідно протоколу загальних зборів учасників Відповідача 2 № 4/1 від 14 червня 2012 року (том 1, а.с. 37-48) було виділено майно в натурі для передачі його у власність Позивачу на суму 3985000 грн. відповідно до викуплених майнових сертифікатів.

За заявою Позивача Дулібівська сільська рада Турійського району 10 жовтня 2012 року видала Позивачу нове майнове свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ВЛ №279443 (том 1, а.с. 24), відповідно до якого Позивач має право на пайовий фонд майна Відповідача 2, загальна вартість майна пайового фонду підприємства становить 4 млн.грн., частка Позивача визначена в розмірі 3985000 грн., або 99,6 відсотків.

Дослідивши матеріали справи колегія суду зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання права власності на рухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту статті 662 Цивільного кодексу вбачається, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства; договір купівлі-продажу є оплатним, двостороннім, зобов'язуючим та консенсуальним, основною і визначальною його ознакою є перехід майна у власність покупця.

Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Зі змісту статті 34 Закону України «Про дорожній рух»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати належні їм транспортні засоби після придбання.

Крім того, колегія суду звертає увагу на той факт, що спірні транспортні засоби не були зняті Відповідачем 2 з реєстрації в органах Державтоінспекції ні до укладення Договорів купівлі-продажу (в квітні 2012 року), ні після їх укладення. В той же час, суд констатує той факт, що перед відчуженням, передачею, транспортні засоби, що перебували в експлуатації, повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, про що робиться відмітка у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, як це передбачено частиною 3 пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ).

Суд наголошує на тому, що згідно з порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371) транспортні засоби реєструються в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі підрозділи Державтоінспекції).

Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу. Відповідно до пункту 15 зазначених Правил, на зареєстровані транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію.

Відповідно Закону України "Про дорожній рух" та зазначеного вище Порядку державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, державна реєстрація транспортних засобів передбачає перевірку правомірності набуття особою, яка заявляє про таку реєстрацію, за наявності відповідних документів.

Однак, як встановлено Рівненським апеляційним господарським судом, у матеріалах справи відсутні докази того, що Позивач звертався до реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції з заявою про реєстрацію автомобілів, які стосуються предмету спору, і документами, які б підтверджували правомірність придбання (отримання) ним цих транспортних засобів та, що є відмова у такій реєстрації.

Поряд з тим, колегія суду звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявні довідки з Інспекції державного технічного нагляду за технічним станом машин і обладнання Волинської обласної державної адміністрації від 22 січня 2013 року за № 15/4 та Ковельського МРЕВ від 2 січня 2013 року за № 5/12 (том 1, а.с. 94-96) , у яких зазначено про реєстрацію вказаних транспортних засобів саме за Відповідачем 2.

Враховуючи усе вищеописане, колегія суду критично відноситься до доводів Позивача про те, що державна реєстрація транспортних засобів не підтверджує наявність у особи права власності на транспортні засоби.

Водночас, як встановлено колегією суду, спірні транспортні засоби не реєструвалися (перереєстровувалися) за Позивачем, а обліковуються саме за Відповідачем 2.

З огляду на вищевказане, та з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що Позивачем належним чином не було доведено правомірність набуття права власності на спірні транспортні засоби, враховуючи, що вказані транспортні засоби у встановленому законом порядку не були зареєстровані за Позивачем.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України: докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи усе вищеописане, у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо визнання права власності на дані транспортні засоби та зняття з них арешту, що розглянуті в оскаржуваному судовому рішенні, є недоведеними та не підтвердженими належними і допустимими доказами (в зв'язку з відсутністю доказів, котрі взазували б про державну реєстрацію даних транспортних засобів або про відмову органів державтоінспекції у здійсненні такої реєстрації), спростовуються усім вищеописаним та наявними у справі доказами, а тому не підлягають до задоволення.

Враховуючи вищевказане, колегія суду погоджується з доводами апеляційної скарги та відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на вищезазначене майно.

Також, колегія суддів вважає, що позовна вимога про звільнення спірних транспортних засобів з-під арешту є похідною від позовної вимоги про визнання права власності на майно, на яке було накладено арешт, а відтак (з огляду на вищеописану відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності) також не підлягає до задоволення.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та як наслідок невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Дане, в свою чергу, в силу дії пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даного судового рішення.

З урахуванням усього вищевказаного, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Відповідача 1, скасовує судове рішення суду першої інстанції та приймає нове рішення, яким у позові відмовляє повністю.

Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Позивача.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Айслаг" - задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 03 червня 2013 року в справі №903/379/13 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Агро" (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 9а, код 35918573) на користь Приватного підприємства "Айслаг" (43021, м. Луцьк, Волинської обл., вул. Стрілецька, 4, код 13369787) - 4 689 грн. 90 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Зобов'язати місцевий господарський суд видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

8. Справу № 903/379/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.