Постанова № 33419741, 10.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 911/1774/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Яковлєва М.Л.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: П'ятоволенко І.І. (дов №146 від 13.02.2013р.)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2013 року

у справі № 911/1774/13 (суддя: Горбасенко П.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Дочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

про стягнення 12 384 301,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про стягнення з відповідача на користь позивача 12 384 301,70 грн. заборгованості, з яких: 9 154 430,89грн. основного боргу за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р. послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р., 1 041 046,25грн. пені, 1 962 176,43грн. штрафу, 19 054,48грн. інфляційних втрат та 207 593,65грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області №911/1774/13 від 31.05.2013р. позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства „Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" на користь Публічного акціонерного товариства „УКРТРАНСГАЗ" 9154 430,89 грн. основного боргу за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р. послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р., 520 523,13 грн. пені, 19 054,48 грн. інфляційних втрат, 207 593,65 грн. 3 % річних та 57 916,11 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2013р. у справі №911/1774/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково - в розмірі основного боргу 396802,95 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність виняткових випадків, які б надавали право суду першої інстанції зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50 %.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2013р. у справі №911/1774/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №911/177413 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіної Л.О., Яковлєв М.Л.

Представник позивача в засідання Київського апеляційного господарського суду 10.09.2013р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням та відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2013р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 10.09.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалам справи, 27.09.2011р. між Дочірньою компанією „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „УКРТРАНСГАЗ" (Газотранспортне підприємство) та Дочірнім підприємством „Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21, за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГТС), а замовник - внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Згідно п. 1.2. договору плановий обсяг транспортування природного газу замовника з 01 жовтня 2011р. по 31 грудня 2012р. складає 229930 тис. куб. м.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.4. договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Розрахунки за транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях відповідача не зазначений номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги по транспортуванню газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах ( п.п. 5.1., 5.4., 5.5. договору).

Згідно п. 11.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011р. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи (актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (а.с. 37-48), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору) та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем, на виконання п. 1.1. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р., за період з січня 2012р. по грудень 2012р. надано відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 30157799,98 грн.,

Відповідач в свою чергу в порушення п. 5.5. договору розрахувався частково, сплативши позивачеві 21003369,09грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р. послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р., на момент судового розгляду справи, склав 9 154430,89грн. (30157 799,98грн. - 21003369,09 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 1 ст.193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3. договору сторонами погоджено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи несвоєчасні розрахунки споживачів з відповідачем за природний газ відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується балансом на 01.01.2013р., балансом на 31.03.2013р. та станом розрахунків споживачів за спожитий природний газ станом на 01.05.2013р., у зв'язки з чим відповідачем допущено несвоєчасну оплату переданого позивачем природного газу.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що матеріали справи не містять належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність виняткових випадків, які б надавали право суду першої інстанції зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50 %.

Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, з метою виконання судового рішення, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені на 50 % до 520 523,13грн. пені. (1041046,25 грн. - 50%).

Аналогічна позиція міститься у п. 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" № 01-06/767/2013 від 19.12.2012р. та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. № 5023/3165/12.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 1962176,43грн. штрафу, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі № 23/225 та постановах Вищого господарського суду України від 30.01.2013р. у справі № 5011-75/9659-2012, від 06.02.2013р. у справі № 5011-19/10975-2012, від 22.04.2013р. у справі № 28/5005/3240/2012.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми інфляційних та 3% річних приймає як належний розрахунок позивача, що інфляційні підлягають стягненню в сумі 19054,48 грн., а 3 % річних в сумі 207593,63грн.,

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2013р. у справі №911/1774/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2013р. у справі №911/1774/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1774/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Яковлєв М.Л.