Постанова № 33419404, 10.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 911/1440/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Кондес Л.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Латій Б.В.

представників сторін: від відповідача - Загура В.П.

розглянувши Фізичної особи - підприємця Гнатюк Тетяни Василівни

апеляційну скаргу

на рішення

господарського суду Київської області

від 13.06.13 року.

у справі № 911/1440/13 (суддя: Лилака Т.Д.)

за позовом Дочірнього підприємства "Стар"

до Фізичної особи - підприємця Гнатюк Тетяни Василівни

про стягення 39 789, 69 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 13.06.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гнатюк Тетяни Василівни (77443, Київська область, с. Перемога, вул. Грушевського, 25, ідентифікаційний номер 2334909886) на користь Дочірнього підприємства "СТАР" (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, пл. Миру, 10-12, код 03344645) 28000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1785 (одну тисячу сімсот вісімдесят п'ять) грн. 54 коп. 3% річних, 2018 (дві тисячі вісімнадцять) грн. 00 коп. інфляційної складової боргу, 6486 (шість тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 15 коп. пені, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 31.12.2010 року між Дочірнім підприємством "Стар" (позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Гнатюк Тетяною Василівною (відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 02/11.

Відповідно до п. 1 договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування, для розміщення офісу, приміщення за адресою: м. Київ, пров. Тараса Шевченка, буд. 7/1, загальною площею 207,6 кв. м. Строк, на який приміщення передалось в оренду, передбачений у п. 3.1. ст. 4 Договору, встановлено в 1 (один) рік, до 31.12.2011 року.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди розмір місячної орендної плати (разом з ПДВ) за цим договором встановлюється в розмірі 15500,00 грн. До розміру орендної плати включено вартість комунальних платежів за об'єкт, а саме: водопостачання, теплопостачання, послуги по прибиранню прибудинкової території.

Пунктом 4.3. договору оренди передбачено, що орендар сплачує орендну плату та інші орендні платежі орендодавцю помісячно, строк оплати якої до 10 числа кожного поточного місяця за місяць за який сплачується орендна плата.

Як свідчать виписки з банківського рахунку позивача, додані до позовної заяви, відповідач розраховувався з позивачем по орендній платі за договором оренди за період з січня 2011 року по грудень 2011 року на суму 158000,00 грн., в той час, як сплаті підлягало за відповідний період оренди 186000,00 грн.

Таким чином, згідно наданого позивачем розрахунку позову, заборгованість відповідача станом на момент розгляду спору складає 28000,00 грн.

31.12.2012 року позивач направляв на адресу відповідача претензію № 282/01-3 від 31.12.2012 року про виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідач не надав суду доказів сплати орендних платежів, вищенаведені обставини не заперечив та не спростував.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Статтею 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з нормою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п. 8.1 договору оренди при несвоєчасній сплаті орендної плати та орендного платежу до 15 (п'ятнадцяти) календарних днів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення сплати орендного платежу.

У зв'язку з простроченням відповідачем термінів сплати орендних платежів, позивачем річних (по кожному платежу окремо в залежності від суми та періоду прострочення) заявлено вимогу про стягнення 3% в розмірі 1785,54 грн. , 2018,00 грн. інфляційної складової боргу та 6486,15 грн. пені.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У договорі оренди зазначено всі істотні умови. Відповідачем не заявлено про необхідність застосування судом першої інстанції позовної давності.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних, інфляційних та пені було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 13.06.2013 року у справі № 911/1440/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 911/1440/13 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Кондес Л.О.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 11.09.2013 року.