Постанова № 33419398, 10.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 910/8377/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Кондес Л.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Польовик С.В.

представників сторін: від відповідача - Щиголь М.В.

розглянувши Державного підприємства "Укрекоресурси"

апеляційну скаргу

на рішення

господарського суду м. Києва

від 21.06.2013 року.

у справі № 910/8377/13 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Агропартнер"

до Державного підприємства "Укрекоресурси"

про стягнення 17 201, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Укрекоресурси" (02090, м. Київ, вул. Лобачевського 23-В, код ЄДРПОУ 20077743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (14000, м.Чернігів, проспект Перемоги 93, код ЄДРПОУ 31818929) 17171 (сімнадцять тисяч сто сімдесят одну) грн. - боргу, 1711 (одну тисячу сімсот одинадцять) грн. 90 коп. - судового збору.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Державне підприємство "Укрекоресурси" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між позивачем та Чернігівським обласним управлінням Державного підприємства "Укрекоресурси" було укладено договір № 29-300-ІМ від 01.03.2011р. про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари та пакувальних матеріалів імпортованої продукції (далі - договір), відповідно до якого філія відповідача зобов'язалась надавати послуги позивачу з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів (п.2.1.1 договору).

Оскільки Чернігівське обласне управлінням Державного підприємства "Укрекоресурси" є філією та не має статусу юридичної особи, позивач подав позов до юридичної особи зазначеної філії - Державного підприємства "Укрекоресурси".

Позовні вимоги позивача були мотивовані тим, що кошти у розмірі 28000 грн. були перераховані помилково, проте в подальшому позивач відкорегував свої позовні вимоги згідно додаткових доказів та усних пояснень та в підтвердження своїх позовних вимог посилався на наступне.

Пунктом 2.3.2 договору, сторони домовились, що фактом підтвердження обсягу наданих послуг є акт, який після прийняття послуг позивач має підписати та протягом 10 робочих днів відправити відповідачу.

Вартість послуг встановлена п.2.3.3 договору.

Дія договору встановлена до 31.12.2011р., а у разі відсутності письмових заяв сторін про розірвання договору за два місяців до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих же підставах (п.п. 11.1, 11.2 договору).

16.10.2012р. позивач звернувся до відповідача з листом № 1964/10, в якому повідомив відповідача про припинення дії договору з 01.01.2013р., факт отримання вказаного листа відповідача підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу від 22.10.2012р. Таким чином дія договору припинилась 01.01.2013р.

Під час дії договору позивач згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач перерахував на рахунок відповідача 30065,00 грн., проте згідно актів про надання послуг, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідач надав позивачу послуг на загальну суму 12894,00 грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за оплачені, але не надані послуги складає 17171,00 грн.

В позовній заяві позивач посилався на те, що борг відповідача перед позивачем становить 17201,00 грн., проте в подальшому по актах про надання послуг вбачається, що послуг не надано на суму 17171,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом № 248/02 від 12.02.2013р., в якому просив повернути надлишково сплачені послуги, проте відповідач кошти не повернув.

Внаслідок того, що відповідач не сплатив наявну заборгованість в досудовому порядку, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 17201,00 грн. боргу та судові витрати.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 901 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі і передбачені ст. 625 ЦК України.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись відсутністю доказів про ненадання послуг, а також не отримання претензії позивача.

Проте, дані запереченнями відповідача є необгрунтованими, оскільки як вже було вказано раніше позивач надав всі платіжні документи, за якими здійснювався перерахунок коштів відповідачу, а також акти наданих послуг.

Щодо неотримання претензії, то в матеріалах справи наявні докази того, що позивач направляв відповідачу лист з вимогою повернути надлишково сплачені кошти, крім того направлення претензії згідно норм чинного законодавства України є правом позивача, а не його обов'язком.

Крім того, відповідачем в підтвердження своїх заперечень, не було надано жодних доказів.

В позовній заяві позивач посилався на те, що борг відповідача перед позивачем становить 17201,00 грн., проте в подальшому по актах про надання послуг суд першої інстанції вірно встановив, що послуг не було надано з боку відповідача на суму 17171,00 грн., внаслідок чого, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог частково у розмірі 17171,00 грн.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2013 року у справі № 910/8377/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/8377/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Кондес Л.О.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 11.09.2013 року.