Постанова № 33412468, 05.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа№ 910/5267/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 06.06.2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Вілік Буд» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року

у справі № 910/5267/13 (суддя - Марченко О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест - Буд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілік Буд»

про стягнення 15 930, 59 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

20.03.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест - Буд» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вілік Буд» про стягнення 15 930, 59 грн. , що становить 12 060,00 грн. заборгованості по оплаті вартості виконаних робіт, 1 106 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 214,11 грн. - 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України та 2 550 грн. відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року по справі № 910/5267/13 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Вілік Буд» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест - Буд» 12 060, 24 грн. основного боргу, 914, 40 грн. пені, 214, 11 грн. 3 % річних та 1 435, 19 грн. в повернення судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Вілік Буд», 06.06.2013 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, досліджено докази, оскільки відповідач не був присутній у судовому засіданні та не міг надати суду належні докази у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Вілік Буд» прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 05.09.2013 року.

Представники сторін в судове засідання 05.09.2013 року не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

05.03.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест - Буд» (субпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вілік Буд» (підрядник) було укладено Договір № 05-03/12-01 від 05.03.2012 року (а. с. 13 - 19).

Згідно п. 1.1 Договору субпідрядник зобов'язується належним чином та якісно, керуючись будівельними нормами, на свій ризик, власними силами виконати і здати (за актами приймання виконаних підрядних робіт, які підписуються сторонами) підряднику комплекс робіт з будівництва об'єкта, що знаходиться за адресою: вул. Малогвардійська, 32 у Солом'янському районі м. Києва»

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість робіт визначається сумою вартостей робіт згідно підписаних сторонами додатків.

Позивач стверджує, що ним виконано роботи на суму 132 060, 24 грн., однак замовник оплатив вартість робіт частково і його заборгованість становить 12 060,24 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ч. 1 ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. 193 ГК України, ст. ст. 509, 526 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В підтвердження виконання робіт на суму 132 060, 24 грн. позивачем долучено до матеріалів справи актами приймання - передачі виконаних робіт: за березень 2012 року № 1 від 30.03.2012 року на суму 52 500, 96 грн. (а. с. 24 - 26); за червень 2012 року № 2 від 19.06.2013 року на суму 78 059, 04 грн. (а. с. 28 - 35); та за червень 2012 року № 3 від 20.06.2013 року на суму 1 500, 24 грн. (а. с. 37 - 39). Акти виконання робіт підписано сторонами без заперечень чи застережень, підписи повноважних представників сторін засвідчено печатками юридичних осіб сторін за договором.

Відповідач частково сплатив вартість виконаних робіт, у сумі 120 000, 00 грн., не заперечував заборгованість перед позивачем у розмірі 12 060, 24 грн., про що між сторонами було підписано акт звірення взаємних розрахунків за період з 01.07.2012 року по 23.01.2013 рік між ТОВ «Київ Інвест - Буд» та ТОВ «Вілік Буд», що свідчить про визнання відповідачем свого боргу (а. с. 40).

14.09.2012 року ТОВ «Київ Інвест - Буд» на адресу ТОВ «Вілік Буд» направив претензію № 748 про сплату заборгованості (а.с. 42), проте відповідач станом та час подачі позовної заяви відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не повно досліджено всі обставини справи, не витребувано від сторін та не досліджено оригіналів поданих доказів, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Згідно вимог ст.ст. 32-34, 36 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні данні на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін. Письмові докази подаються сторонами в оригіналі або належним чином засвідчені копії. В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії доказів у справі, дійсність яких не заперечено відповідачем у справі. З огляду на приписи ст.ст. 38, 65 ГПК України суд за наявності сумнівів витребовує оригінали доказів у справі, витребовування яких є правом, а не обов'язком суду.

З матеріалів справи вбачається, що місцевий господарський суд ухвалою про порушення провадження у справі від 21.03.2013 року зобов'язував сторони надати в судове засідання оригінали документів, на які вони посилаються в обґрунтування вимог та заперечень. З протоколів судових засідань від 15.04.2013 року, від 20.05.2013 року вбачається, що позивачем виконано вимоги ухвали про порушення провадження у справі та подано додаткові докази у справі, однак відповідач в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки в матеріалах справи наявне повідомлення поштової установи про вручення відповідачеві ухвали суду про порушення провадження у справі.

Будь-яких заяв чи клопотань про наявність додаткових доказів від відповідача на час прийняття рішення не надходило, що спростовує твердження апелянта про порушення його процесуального права на участь в судовому засіданні чи подання доказів у справі.

Скаржник стверджує, що ним частково сплачено заборгованість в сумі 3 000, 00 грн., отже стягнуті судом сума заборгованості, пені та 3% річних необґрунтовано завищені. Дане твердження апелянта не підтверджено будь-якими належними чи допустимими доказами, оскільки таких доказів не долучено до апеляційної скарги і в судове засідання апелянт не з'явився, хоча про час розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином (повідомлення поштової установи про вручення ухвали суду наявне в матеріалах справи).

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 12 060,24 грн. доведено матеріалами справи.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 106,24 грн. нарахованих, згідно розрахунку за 216 днів

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Пунктом 9.6 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків оплати у вигляді сплати пені.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції правомірним є нарахування пені за період з 29.06.2012 року по 29.12.2012 рік в сумі 914,40 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в даній частині позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 214, 11 грн., нарахованих за період з 29.06.2012 року по 20.03.2013 року.

Колегія погоджується також з висновком місцевого господарського суду про відмову у стягненні з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 2 550, 00 грн., оскільки в силу вимог ст. 28 ГПК України адвокат Селих Ольга Іванівна, яка одночасно є засновником і гендиректором ТОВ «Київ Інвест-Буд», відтак уповноважена представляти інтереси даної юридичної особи в силу закону незалежно від укладення будь-яких угод, відтак суд правомірно визнав вимоги позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката безпідставними.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року по справі № 910/5267/13 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Вілік Буд» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року по справі № 910/5267/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року у справі № 910/5267/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/5267/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.