Ухвала суду № 33411470, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1370/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Шостака О.О.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби форми «Р» від 26 жовтня 2012 року №0001131702 та №0001141702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2013 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову документальну виїзну перевірку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 18 жовтня 2012 року №6822/17-2-НОМЕР_1.

В ході проведеної перевірки встановлено: непідтвердження позивачем валових витрат за 2011 р., 1 квартал 2012 р. та неправомірно сформовані витрати за 1 кв. 2012 р., чим порушено п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. №996-XIV, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб 8679,24 грн.; неправомірне формування податкового кредиту за січень 2012 р., завищення податкового кредиту за квітень 2011р., неподання податкової декларації з ПДВ за липень 2011 р., чим порушено п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88; п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. №996-XIV; п.49.18 ст.49, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість на суму 16464,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001141702 від 26 жовтня 2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є СПД, на загальну суму 10849,05 грн., з яких 8679,24 грн. - за основним платежем, а 2169,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001131702 від 26 жовтня 2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17019,50 грн., з яких 16464,00 грн. - за основним платежем, а 555,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Державної податкової служби України № 3351111/10-2315 від 22 січня 2013 р. за результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, було скасовано податкове повідомлення-рішення №0001141702 в частині збільшення податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за 1 квартал 2012 року на суму 625,12 грн. та 156,28 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п.п.14.1.27. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Витрати платника податку - це є будь-які його витрати, понесені ним при здійсненні господарської діяльності. Здійснення господарських операцій має бути підтвердженого первинними документами.

Так, за період, що перевірявся позивачем укладено усну угоду з ТОВ «Торгцентр-СТ» про поставку товару. На виконання умов даного усного договору ТОВ «Торгцентр-СТ» складено рахунки на загальну суму 94171,07 грн., в т.ч. ПДВ 15695,18 грн. (№23 від 12 квітня 2011 р. - на суму 65826,60 грн. та №24 від 13 квітня 2011 р. - на суму 28344,47 грн., в т.ч. ПДВ 4724,08 грн.) та поставлено товару (жерстяні вироби, утеплювач фольгирований, шибер та інше) на загальну суму 65 826,60 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, копії яких наявні в матеріалах справи. Отриманий позивачем товар був оплачений ним шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок ТОВ «Торгцентр-СТ», підтвердженням чого є банківські виписки та платіжні доручення позивача.

ТОВ «Торгцентр-СТ» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 94171,07 грн., в т.ч. ПДВ 15695,18 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, між позивачем на ПП «СДМ-Сервіс» укладено усну угоду про поставку товару (труба мідна, провід, матеріали для кріплення та інше). Виконання умов даного договору підтверджується рахунком - фактурою №СД-0000109 від 30 січня 2012 року на суму 4611,60 грн, в тому числі ПДВ 768,00 грн., видатковою накладною №СД-0000104 від 30 січня 2012 року. ПП «СДМ-Сервіс» виписало позивачу податкову накладну №89 від 30 січня 2012 року на суму 4611,60 грн., в тому числі ПДВ 768,00 грн.

Оплата товару за даною усною угодою позивачем здійснена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок його контрагента, підтвердженням чого є банківська виписка, платіжні доручення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ «Торгцент - СТ», ПП «СДМ-Сервіс» мали реальний характер, первинні документи за якими складені у встановленому чинним законодавством порядку. Колегія суддів вважає, що податкові накладні даних контрагентів є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отриманий у даних контрагентів товар позивачем був використаний в своєї господарській діяльності, підтвердження чого є наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних складених позивачем та ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «Побутрембуд», ТОВ «ВБК «Побутрембудматеріали». Отвже, витрати понесені позивачем при оплаті товарів, придбаних у даних контрагентів є його витратами в розумінні ст.14 Податкового кодексу України.

Що стосується застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. (податкове повідомлення - рішення №0001131702), то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2011 року позивачем була подана відповідачу. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно віднесення позивачем до складу валових витрат 2011 витрат на оплату праці у розмірі 4611,00 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 177.5. Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Форма податкової декларації про майновий стан і доходи затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року № 1395.

Фізичні особи-підприємці при складенні вказаної декларації зобов'язані заповнювати додаток № 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи.

Згідно з пунктом 143.1. ст.143 Податкового кодексу України, до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Так, позивач, у колонці 5 «витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату» додатку № 5 до розділу ІІІ податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік вказав суму 4611,00 грн., сплачену позивачем в рахунок погашення зобов'язань з оплати єдиного соціального внеску за 2011 рік. Зі звіту позивача про суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік, розмір зобов'язання позивача з ЄСВ за 2011 рік становить 9361,22 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄВС) сплачений позивачем частково, у розмірі 4750,22 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку. Таким чином, відповідач помилково дійшов висновку про завищення позивачем витрат за 2011 рік на суму 4611,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що спричинило: несплату податку з доходів фізичних осіб 8679,24 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 16464,00 грн. є протиправними.

Відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 26 жовтня 2012 року №0001141702 та податкового повідомлення - рішення від 26 жовтня 2012 року №0001131702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16 849,50 грн. (з них 16 464,00 - за основним платежем, та 385,50 за штрафними санкціями).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Шостак О.О.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Шостак О.О.