Постанова № 33410979, 30.08.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року Справа № 803/1695/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Сівчук К.О., Тарана Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006061702, № 0006071702 від 29.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Згідно акту №155/17-2/НОМЕР_3 від 19.07.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ОСОБА_1 з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Медео-Захід» та ПП «Техстандартпроект» за період з 01.01.2009 року по 01.07.2013 року було виявлено, що укладені з контрагентами договори містять ознаки нікчемності внаслідок чого позивачем були завищені витати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету. Позивач вважає такі твердження Луцької ОДПІ безпідставними, оскільки, всі проведені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки. Відтак, позивач вважає хибними зроблені в акті перевірки висновки, а винесені оскаржувані податкові повідомлення нечинними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні позивач та представник позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та додатково пояснили, що під час проведення перевірки були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами.

Представники відповідача в поданому письмовому запереченні та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Медео-Захід» та ПП «Техстандартпроект» є нікчемними, оскільки в ході проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 з'ясовано, що у позивача були відсутні належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, що дають підставу стверджувати про реальність здійснених господарських операцій з ТОВ «Медео-Захід» та ПП «Техстандартпроект». Відтак, представники Луцької ОДПІ вважають, що у зв'язку з допущеними порушеннями при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені в у повній відповідності до вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що з 08.07.2013 року по 12.07.2013 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ОСОБА_1 з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Медео-Захід» та ПП «Техстандартпроект» за період з 01.01.2009 року по 01.07.2013 року, про що складено акт перевірки №155/17-2/НОМЕР_3 від 19.07.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 22 000, 00 грн.; п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 ст. 139, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 20 072, 54 грн.

За результатами перевірки податковим органом 29.07.2013 року були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0006061702, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27 500 грн., в тому числі: за основним платежем - 22 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 500 грн.; № 0006071702, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 25 900, 67 грн., в тому числі: за основним платежем - 20 072, 54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5018, 13 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем не було надано перевіряючим належним чином оформлених товарно-транспортних накладних (що підтверджують переміщення товарно-матеріальних цінностей), а використані під час перевірки акти перевірки контрагентів свідчать про безтоварність господарських операцій. Дані твердження Луцької ОДПІ ґрунтуються на досліджених при проведенні перевірки даних по господарських операціях з контрагентами, а саме:

1) з ПП «Техстандартпроект» встановлено наступне.

Між позивачем та вказаним контрагентом 16.09.2011 року було укладено договір поставки № 160901, який скріплений підписами та печатками сторін директором ПП «Техстандартпроект» та ФОП ОСОБА_1 відповідно до умов договору позивачу було передано товар - свердло д 75 (10 шт.) вартістю 42000,00 грн. На виконання умов договору ПП «Техстандартпроект» було видано позивачу видаткову № Т-160901 від 16.09.2011 року та податкову накладну № 17, а ФОП ОСОБА_1 було здійснено оплату за отриманий товар у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №10 від 11.10.2011року, №13 від 23.11.2011року №16 від 13.12.2011 року. ПП «Техстандартпроект» 31.01.2012 року на виконання замовлення було передано ФОП ОСОБА_1 товар - платини твердосплавні (228 шт.) на загальну суму 40000, 32 грн., що підтверджується видатковою накладною №Т-310103 від 31.01.2012 року, та податкову накладну №21. На виконання зобов'язання ФОП ОСОБА_1 було здійснено оплату вартості товару у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 15.02.2012 року.

Крім того, в ході перевірки фінансово-господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Техстандартпроект» було враховано акт від 18.04.2013 року № 2243/22.4/36347845, в якому встановлено відсутність на підприємстві необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

2) з ТОВ «Медео-Захід» встановлено наступне.

Між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Медео-Захід» було укладено ряд договорів № 85 від 01.11.2011 року, № 135 від 01.12.2011 року та №01-02 від 18.01.2012 року купівлі продажу товарно-матеріальних цінностей (різці, свердла, пластина твердосплавна, станок токарно-гвинторізний). Вказані договори були скріплені підписами та печатками сторін директором ТОВ «Медео-Захід» та ФОП ОСОБА_1

На виконання умов договору ТОВ «Медео-Захід» були передані ТМЦ, а позивачем проведений розрахунок у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 14 від09.12.2011 року, № 15 від 13.12.2011 року, № 1 від 17.01.2012 року, № 15 від 13.12.2011 року. Крім того, ТОВ «Медео-Захід» були виписані видаткові та податкові накладні.

В ході перевірки фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Медео-Захід» враховувався акт від 29.03.2013 року № 1651/22.5/35594018, в якому встановлено відсутність в товариства необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищевикладене, податкова інспекція посилаючись на відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) дійшла висновку, що вказані платники податків (ПП «Техстандартпроект», ТОВ «Медео-Захід») не мали намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, що призвело до відображення податкового кредиту та валових витрат під час проведення «безтоварних» операцій без сплати грошових коштів та податків.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із досліджених в судовому засіданні договорів, видаткових та податкових накладних, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак наявні дефекти форми, на які акцентує увагу Луцька ОДПІ, не є підставою для визнання цих документів недійсними.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що наявність в акті перевірки протоколу допиту свідка ОСОБА_1 пояснень про купівлю продаж перелічених вище ТМЦ від ПП «Техстандартпроект»та ТОВ «Медео-Захід» не безпосередньо а через посередника, свідчить про відсутність фактичних господарських відносин позивача з ПП «Техстандартпроект» та ТОВ «Медео-Захід», оскільки відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також, не можуть бути прийняті судом до уваги та покладені в основу даного рішення відсутність товарно-транспортних накладних, які на думку Луцької ОДПІ свідчать про нікчемність господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Медео-Захід» та ПП «Техстандартпроект», оскільки, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, поставка товару здійснювались позивачем,на власному транспорті, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для визнання господарських операцій нікчемними.

Крім того, висновки податковї перевірки, сформовані в акті №155/17-2/НОМЕР_3 від 19.07.2013 року, фактично ґрунтуються лише на актах перевірки від 29.03.2013 року № 1651/22.5/35594018 від 18.04.2013 року № 2243/22.4/36347845 відносно ПП «Техстандартпроект», ТОВ «Медео-Захід», а не на наявних документах бухгалтерського та податкового обліку наданих під час перевірки та наявних у матеріалах справи.

Водночас в судовому засіданні були досліджені первинні та бухгалтерські документи, що свідчать про використання в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, одержаних позивачем на підставі договорів від ТОВ «Медео-Захід» ПП «Техстандартпроект».

Про наявність зазначених обставин свідчать досліджені в судовому засіданні договір оренди нежитлового приміщення, в якому підприємець здійснює свою господарську діяльність, а також договори про надання послуг укладених між позивачем та АТ «СКФ Україна», планової калькуляції та актів прийняття-здачі виконаних робіт, які відповідають вимогам до первинних документів встановлених чинним законодавством.

Окрім того, як вбачається з дослідженого в судовому засіданні направлення на перевірку та акту №155/17-2/НОМЕР_3 від 19.07.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ОСОБА_1 з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Медео-Захід» та ПП «Техстандартпроект» за період з 01.01.2009 року по 01.07.2013 року, податковим органом проводилась виїзна перевірка платника податків. Однак, в судовому засіданні з пояснень позивача та представника відповідача - державного ревізора-інспектора Тарана Р.П., який і проводив вищевказану перевірку було встановлено, що виїзна перевірка фактично проводилась в приміщенні Луцької ОДПІ, а не за місцезнаходженням платника податків, що суперечить вимогам пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, відповідно до приписів якого, документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Отже, з урахуванням наявних первинних документів на підставі яких ОСОБА_1 сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах із ПП «Техстандартпроект» та ТОВ «Медео-Захід», а також з урахуванням наявних у матеріалах справи первинних документів, використання в подальшому отриманих позивачем ТМЦ у власній господарській діяльності, у суду відсутні підстави вважати, що діяльність ФОП ОСОБА_5 з зазначеними контрагентами фактично не відбувалась.

Таким чином, при здійсненні господарських операцій з ПП «Техстандартпроект» та ТОВ «Медео-Захід» в діях позивача була наявна господарська мета, яка полягає в отриманні прибутку.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а також правильність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку, а відтак свідчать про правомірність формування складу валових витрат та включення до складу податкового кредиту витрат за досліджуваними господарськими операціями.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкових повідомлень-рішень №0006061702 та №0006071702 від 29.07.2013 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та не було враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття рішень. Таким чином, оскаржувані повідомлення-рішення є необґрунтованими, а відтак - протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0006061702 та №0006071702 від 29.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 526 (п'ятсот двадцять шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 04 вересня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер