Ухвала суду № 33408956, 05.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3637/13 05.09.2013 05.09.2013 05.09.2013

Провадження № 22ц/784/2979/13 Суддя першої інстанції Яворська Н.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

5 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Царюк Л.М., Самчишиної Н.В.,

при секретарі Орельській Н.М.,

за участю: представника державної виконавчої служби - Майбороди О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2013 року за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області про надання дозволу на примусове проникнення і відкриття житла,-

В С Т А Н О В И Л А:

19 липня 2013 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області (надалі - ДВС) звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. та надання дозволу на примусове відкриття цього житла.

Свої вимоги мотивував тим, що на виконанні ДВС знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судових витрат в сумі 1800 грн. Добровільно виконувати рішення боржниця не бажає. Перевірка її майнового стану за місцем її фактичного проживання не можлива без примусового проникнення до житла боржника, а саме будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2013 року подання ДВС задоволено частково. Надано дозвіл старшому державному виконавцю відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області, працівнику правоохоронних органів та особам залученим до проведення виконавчих дій на примусове входження на подвір'я, до житлових і нежитлових приміщень, які розташовані за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 з метою перевірки майнового стану боржника.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено Конституцією України і міжнародно-правовими актами ніхто немає права проникнення до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, крім випадків коли цього вимагають суспільні інтереси.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом виконавче провадження було відкрито на виконання виконавчого листа № 2/1422/688, виданого 2 квітня 2013 року Снігурівським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судових витрат у розмірі 1800 грн. (а.с. 84).

Задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції не встановив, чи була повідомлена боржниця згідно до вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» про відкриття виконавчого провадження, який строк їй надавався для добровільного виконання рішення суду, де зазначено цей строк, оскільки в постанові про відкриття виконавчого провадження цей строк відсутній, та чи повідомлялася ОСОБА_3 та власник житла про намір державного виконавця проникнути в житловий будинок.

Згідно з актом державного виконавця від 24 травня 2013 року під час проведення виконавчих дій в с. Василівка боржник не впускав державного виконавця у житлове приміщення для опису й арешту майна (а.с. 85).

Проте, суд першої інстанції не встановив за якою адресою в с. Василівка державний виконавець намагався провести виконавчі дії та кому належить цей житловий будинок.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що за виконавчим листом, виданим Снігурівським районним судом Миколаївської області 3 квітня 2013 року, боржник ОСОБА_3 зареєстрована і проживає в АДРЕСА_2, за даними Василівської сільської ради остання зареєстрована в АДРЕСА_3, а проживає в тому ж селі по АДРЕСА_1 (а.с.79,80).

Таким чином при розгляді справи суд не звернув увагу на те, що в поданні державного виконавця та в доданих до нього матеріалах відсутні дані про місце розташування житла або іншого володіння боржника.

Більш того, в поданні державний виконавець заявляє клопотання про дачу дозволу на проникнення до житла ОСОБА_4, яка не є стороною виконавчого провадження і з подання та за матеріалами справи є незрозумілим, які правові підстави є для проникнення до житла іншої особи.

Отже, суд першої інстанції порушив вимоги зазначеної норми процесуального закону, вийшовши за межі подання державного виконавця, не перевіривши кому належить житло, з якого часу там проживає боржник та на яких правах, чи є його майно в зазначеному житлі, безпідставно надав дозвіл на примусове проникнення до житлових і нежитлових приміщень іншої особи за вказаною адресою.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до положень згаданої вище процесуальної норми суд надає дозвіл на проникнення до житла та іншого володіння особи тільки державному виконавцю, який звернувся з відповідним поданням, а не іншим особам, які в подальшому можуть бути залучені до проведення виконавчих дій. Проте, районний суд дав такий дозвіл працівнику правоохоронних органів та особам, залученим до проведення виконавчих дій.

Таким чином, районний суд при постановленні оскаржуваємої ухвали допустив порушення норм процесуального права, що у силу п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді