Постанова № 33408683, 17.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2013 р. Справа №2а-11727/12/0170/25

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю. С., за участю секретаря судового засідання - Магері М.В., представників позивача - Кокоріна В.О. та Тузової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімеко"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімеко" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №000511204 та №0005352204, винесені 12.10.2012 року Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Сімеко» з питань взаємовідносин з ТОВ «Архонт-Крим» за період з 01.07.2009 рік по 30.06.2012 року, якою встановлено заниження податку на прибуток на суму 92708,00 гривень, заниження об'єкту оподаткування у сумі 27768,00 грн. та неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ за рахунок цього контрагенту суми у розмірі 96381,00 гривень, внаслідок нікчемності укладеної з цим підприємством угоди.

Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарська операція відбувалась реально, отримання та оплата послуг підтверджена всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що при проведенні перевірки ТОВ «Сімеко» було встановлено, що протягом серпня-грудня 2010 року підприємство мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Архонт-Крим». В той же час, згідно з системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту на рівні України, було встановлено, що ТОВ «Архонт-Крим» формувало податковий кредит за рахунок безтоварних операцій з підприємствами, діяльність яких була спрямована на ухилення від сплати податків, що встановлено з даних спецповідомлення у ході реалізації матеріалів оперативно-розшукової справи (кримінальна справа №12011003130008).

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «Архонт-Крим» відсутні об'єкти оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Отже, з цієї інформації було зроблено висновок, що операція з надання послуг за участю контрагента позивача - ТОВ «Архонт-Крим» була спрямована на здійснення операції з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а укладена з ним угода є нікчемною.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши заперечення відповідача, матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Сімеко» зареєстровано у якості юридичної особи 20.12.2007 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.52).

Згідно Довідки з ЄДРПОУ, основними видами діяльності позивача є: оброблення неметалевих відходів та брухту; прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності; ветеринарна діяльність; оброблення металевих відходів та брухту; діяльність автомобільного вантажного транспорту; збирання та знищення інших відходів (а.с.53).

Позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100276170 (а.с.237).

На підставі Наказу №1917 від 04.09.2012 року Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сімеко» з питань взаємовідносин з ТОВ «Архонт-Крим» за період з 01.07.2009 рік по 30.06.2012 рік, за результатами якої було складено Акт №6178/22-3/35002698 від 27.09.2012 року (а.с.11-32).

В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що за період з 01.07.2009 рік по 30.06.2012 рік ТОВ «Сімеко» мало взаємовідносини з ТОВ «Архонт-Крим».

За рахунок цих взаємовідносин, позивачем до складу скоригованих валових витрат було включено суму 481905 грн. та сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 96381 грн.

В той же час, згідно із даними спецповідомлення у ході реалізації матеріалів оперативно-розшукової справи (кримінальна справа №12011003130008) УПМ ДПА в АР Крим та співробітниками МУОД ДПА в АР Крим припинено діяльність «конвертаційного» центру, створеного на базі ТОВ «Архонт-Крим», ТОВ «Сімеко», директором, бухгалтером та засновником яких значиться ОСОБА_3, який розробив схему ухилення від сплати податків та завищення збитків підприємствам. Працюючим у сфері будівництва шляхом використання розрахункових рахунків та документів від очолюваних їм підприємств з метою формування податкового кредиту (по безтоварних операціях). Організатор ОСОБА_3 своїм підприємствам формував податковий кредит від ФСГД - ПП «Вітмар-М», ПП «Антаві», ТОВ «Міркор», ТОВ «Ольберг». Також вів переговори з клієнтами - замовниками «послуг» з проведення безтоварних операцій та повертав їм готівку за винятком процентів за послуги.

Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного Кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного Кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Встановивши ці обставини, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ «Сімеко»:

-п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 92708,00 грн., у т.ч.: за III квартал 2010 року у сумі 92708,00 грн., також встановлено заниження об'єкту оподаткування за IV квартал 2010 року у сумі 27768 грн.

-п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого завищено значення ряд.26 Декларації з ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду» податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 96381,00 грн,у т.ч.

-за серпень 2010 року у сумі 50000,00 грн.

-за вересень 2010 року у сумі 24167,00 грн.

-за листопад 2010 року у сумі 5000,00 грн.

-за грудень 2010 року у сумі 17214,00 грн.

На підставі цих висновків акту, Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0005352204 від 12.10.2012 року, яким ТОВ «Сімеко» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 96381,00 грн. (а.с.33);

- №0005112204 від 12.10.2012 року, яким ТОВ «Сімеко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств усього на суму 115885,00 грн., з яких 92708,00 грн. - основний платіж та 23177,00 грн. - штрафні санкції (а.с.34).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угоди з контрагентом, господарська діяльність якого на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ТОВ «Архонт-Крим» зареєстровано у якості юридичної особи 12.05.2005 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.142).

Згідно Ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №406755, ТОВ «Архонт-Крим» має право займатися господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури (а.с.143).

ТОВ «Архонт-Крим» є платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100117887 (а.с.146).

Судом встановлено, що 09.08.2010 року між ТОВ «Архонт-Крим» (далі-Генеральний підрядник) з однієї сторони та ТОВ «Сімеко» (далі-Замовник) з іншої, було укладено договір №11/25/63, згідно умов якого Генеральний підрядник зобов'язаний за завданням Замовника, згідно до проектно-кошторисної документації, на свій ризик, власними та залученими силами виконати пристрій гравійної дороги з щебеневим покриттям (а.с.140).

Фактичне виконання умов цього договору підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с.96-104).

За фактом виконання робіт за Договором №11/25/63, ТОВ «Архонт-Крим» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 578284,80 грн., в тому числі ПДВ у сумі 96380,80 грн.:

-№175 від 15.12.2010 року на загальну суму 103284,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 17214,00 грн. (а.с.203);

-№156 від 26.11.2010 року на загальну суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1666,67 грн. (а.с.204);

-№145 від 12.11.2010 року на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3333,33 грн. (а.с.205);

-№124 від 01.10.2010 року на загальну суму 0,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 0,13 грн. (а.с.206);

-№110 від 16.09.2010 року на загальну суму 145000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 24166,67 грн. (а.с.207);

-№101 від 31.08.2010 року на загальну суму 300000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 50000,00 грн. (а.с.208).

Отримані за Договором роботи були повністю оплачені ТОВ «Сімеко» на користь контрагента у загальній сумі 578286,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що знаходяться в матеріалах справи (а.с.209-217).

20.09.2010 року ТОВ «Сімеко» було подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року, з Додатком №5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ТОВ «Архонт-Крим» у розмірі 50000 грн. (а.с.166-172).

19.10.2010 року ТОВ «Сімеко» було подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року, з Додатком №5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ТОВ «Архонт-Крим» у розмірі 24166,67 грн. (а.с.173-181).

18.02.2011 року ТОВ «Сімеко» було подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2011 року, з Додатком №5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ТОВ «Архонт-Крим» в жовтні, листопаді та грудні 2010 року у розмірі 22214,13 грн. (а.с.182-191).

Отримання від ТОВ «Архонт-Крим» податкових накладних підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних позивача (а.с.85-95).

Судом встановлено, що предметом перевірки діяльності позивача, щодо якої було встановлено порушення податкового законодавства та донараховано податкові зобов'язання був 2010 рік, коли порядок формування податкового кредиту було визначено Законом України "Про податок на додану вартість", а порядок формування валових витрат, - Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.5.1 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання у ТОВ «Архонт-Крим» послуг, використання цих послуг в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих послуг до валових.

Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, суд зазначає наступне.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п.7.4, 7.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 цього Закону, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

П.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює вимоги до податкових накладних, які надають право покупцю формувати податковий кредит з податку на додану вартість передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи; зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість", таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Сімеко», які підтверджують фактичне здійснення ним операції з придбання послуг у ТОВ «Архонт-Крим» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведеної операції або висновку про її нездійснення.

Проведеною Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим ДПС перевіркою ТОВ «Сімеко» з питань взаємовідносин з ТОВ «Архонт-Крим» було встановлено, що за наслідками придбання у свого контрагента послуг, позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані та зареєстровані на момент укладення угод платниками податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

По справі було призначено проведення судової економічної експертизи, висновком якої також підтверджено фактичне здійснення господарських операцій в серпні-грудні 2010 року між ТОВ «Сімеко» та ТОВ «Архонт-Крим», а також те, що ці операції призвели до змін у структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) позивача, придбані у контрагента позивача послуги були використані у господарській діяльності позивача (а.с.119-139).

Щодо тверджень відповідача про нікчемність укладених з контрагентом угод внаслідок порушення останнім податкової дисципліни, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку.

В той же час, відповідно до ст.204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з ТОВ «Архонт-Крим» правочину, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст.4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, податковим органом не надано будь-яких фактичних даних на підтвердження обставин, зазначених в акті - перевірки, що договори безпосередньо між позивачем та його контрагентом мають ознаки фіктивності, висновок податкової інспекції щодо фіктивності цього договору ніяким чином не підтверджений, а тому суд вважає нарахування позивачеві податкових зобов'язань згідно з оспорюваними податковими повідомленнями -рішеннями безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Сімеко» є обґрунтованими, та винесені на підставі акту перевірки №6178/22-3/35002698 від 27.09.2012 року податкові повідомлення рішення №0005352204 та №0005112204 є протиправними, та мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст.87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Згідно з калькуляцією вартості проведення судової експертизи та платіжних доручень, позивачем за проведення по справі експертизи було сплачено 14949,88 грн. (а.с.118,235,236).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2146,00 грн. та витрати, пов'язані із проведенням судової економічної експертизи у сумі 14949,88 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 17.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 22.04.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімеко» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим ДПС 27.09.2012 року №0005352204 та №0005112204.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімеко» судові витрати у загальній сумі 17095,88 грн.(сімнадцять тисяч дев'яносто п'ять гривень, вісімдесят вісім копійок), з яких 2146,00 грн. - судовий збір та 14949,88 грн. - витрати, пов'язані із проведенням судової економічної експертизи, з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова