Постанова № 33408686, 12.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2013 р. Справа №801/2386/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання - Магері М.В., представника позивача - Кулага І.О., представника відповідача - Жукової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, уточнивши вимоги якого просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0001731501 від 25 лютого 2013 року та № 0004751501 від 01.04.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань взаємовідносин позивача з підприємствами ТОВ «Бренд Строй», ПП «Команд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Кримстройиндустрія», ПП «Севелітстрой», КП «Альянс» за жовтень 2009 року, вересень 2010 року, березень, червень, липень, жовтень, листопад 2011 року, якою встановлено завищення валових витрат в сумі 37985 гривень, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 33200 гривень - за основним платежем та 3970 гривень - штрафні санкції, внаслідок нікчемності укладених з цими підприємствами угод. Вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, отримання та оплата товарів та послуг підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно. Крім того, встановлені під час проведення перевірки порушення не відповідають сумі грошового зобов'язання, визначеного податковою інспекцією в податковому повідомленні - рішенні, винесеному на його підставі. Більш того, після звернення ними до суду з позовом, від податкової інспекції надійшли до них нові податкові повідомлення - рішення, вже з іншими сумами, що також не передбачено жодними нормами податкового законодавства.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що при проведенні перевірки позивача були використані матеріали зустрічних перевірок його контрагентів, які свідчать, що ці суб'єкти підприємницької діяльності були зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам, які не мали наміру провадити фінансово - господарську діяльність, з метою ухилення від сплати податків. Також представник відповідача пояснив, що в акті перевірки позивача була допущена помилка, а саме: до складу неправомірно сформованих валових витрат не включено суму у розмірі 4900 гривень за 3 квартал 2011 року, що призвело до невірного визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в податковому повідомленні - рішенні № 0001731501 від 25 лютого 2013 року. Після виявлення зазначеної помилки, на адресу позивача були направлені нові податкові повідомлення - рішення, з виправленими даними.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, показання свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач Публічне акціонерне товариство «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» зареєстроване в якості юридичної особи, згідно з Випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1, а.с. 109).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: виробництво продуктів борошномельно - круп'яної промисловості; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; складське господарство; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (т. 1, а.с. 110).

З 30.01.2013 року по 05.02.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Сімферопольський КХП» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй», ПП «Команд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Севелітстрой», КП «Альянс» за жовтень 2009 року, вересень 2010 року, березень, червень, липень, жовтень, листопад 2011 року, за результатами якої було складено акт № 714/15.2/00951971 від 12.02.2013 року (т. 1, а.с. 16-26).

В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй», ПП «Команд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Севелітстрой», КП «Альянс» за період з 01.01.2009 року по 30.10.2011 рік визначено валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування усього в сумі 37985 гривень, у тому числі по періодах: рік 2009 року - 835 гривень, 3 квартал 2010 року - 13380 гривень; 1 квартал 2011 року - 2500 гривень, 2 квартал 2011 року - 16485 гривень; рік 2011 - 21270 гривень.

Разом з тим, в ході проведення перевірки була отримана наступна інформація: акт № 29/22/36165567 від 06.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бренд Строй»; акт № 17/22/36693441 від 06.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кримспецтехнолоджи»; акт № 36/22/32468182 від 11.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс»; акт № 32/22/37081766 від 06.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Комманд», акт № 34/22/32100553 від 06.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кримбудіндустрія»; акт № 28/22/35096833 від 06.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Севелітстрой», з яких було зроблено висновок, що ці підприємства мають ознаки фіктивності та їхня діяльність спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат на податкового кредиту.

Встановивши ці обставини, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ПАТ «Сімферопольський КХП»:

- П.п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 33200 гривень, у тому числі по періодах: 4 квартал 2009 року 835 гривень, 3 квартал 2010 року 13380 гривень, 1 квартал 2011 року 2500 гривень, 2 квартал 2011 року 16485 гривень, також в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року на суму 1101 гривень.

19.02.2013 року позивачем були направлені до ДПІ у м. Сімферополі заперечення до акту перевірки, які були відхилені відповіддю від 22.02.2013 року (т. 1, а.с. 27-37).

На підставі цих висновків акту, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було винесене податкове повідомлення - рішення:

- № 0001731501 від 25.02.2013 року, яким ПАТ «Сімферопольський КХП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 33200 гривень за основним платежем та 3970 гривень - штрафні санкції (т. 1, а.с. 15).

11 квітня 2013 року ДПІ у м. Сімферополі на адресу позивача було направлено листа, в якому зазначено, що при формуванні цього податкового повідомлення - рішення було допущено технічну помилку, а тому його слід вважати відкликаним та направлено інші податкові повідомлення - рішення:

- № 0001731501 від 25.02.2013 року (тобто за тим самим номером та від тієї ж дати), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 6019 гривень за основним платежем (т. 2, а.с. 6);

- № 0004751501 від 01.04.2013 року, яким ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 37265 гривень, в тому числі за 3 квартал 2011 року - 4900 гривень, за 3 квартал 2010 року - 13380 гривень, 1 квартал 2011 року - 2500 гривень, 2 квартал 2011 року - 16485 гривень (т. 2, а.с. 7).

Тобто, зазначеними податковими повідомленням - рішеннями позивачу також зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2011 року на 4900 гривень та нараховане податку на прибуток, в той час коли актом перевірки № 714/15.2/00951971 від 12.02.2013 року жодних порушень з боку позивача за цей податковий період не встановлено.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з абз. 1,2 п. 3 Розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 6 Розділу I Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Абз. 2, п.п. 5.2 п. 5 Розділу II Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, серед іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Судом встановлено, що в акті перевірки ДПІ у м. Сімферополі № 714/15.2/00951971 від 12.02.2013 року жодних порушень з боку позивача при формуванні валових витрат в 3 кварталі 2011 року не відображено.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано інспектора ОСОБА_1., яка пояснила, що відсутність в акті перевірки викладення порушень, допущених позивачем в третьому кварталі 2011 року вважає технічної помилкою, яка була виправлена шляхом винесення нового податкового повідомлення - рішення за тією ж датою - 25.02.2013 року та тім самим номером 0001731501, а також винесення 01.04.2013 року нового податкового повідомлення - рішення № 0004751501.

Проте, пунктом 86.8 ст. 86 Податкового Кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідь на заперечення позивача на акт перевірки була направлена ДПІ у м. Сімферополі 22.02.2013 року, а отже будь - яких підстав для винесення на підставі цього акту перевірки податкових повідомлень - рішень після 25.02.2013 року, а також внесення змін до вже винесених рішень, без проведення додаткових перевірок, у відповідача не було.

Щодо виявлених за результатами проведеної перевірки позивача порушень законодавства при формуванні валових витрат в 3 кварталі 2010 року, 1,2 та 4 кварталах 2011 року, судом встановлено наступне.

20.09.2010 року позивачем було придбано у ПП «Комманд» підшипники загальною вартістю 2708,64 гривень, в тому числі ПДВ - 451,44 гривень, без ПДВ - 2257,20 гривень, що підтверджується накладною № 583 від 20.09.2010 року. За фактом поставку позивачу було виписано податкову накладну (т. 1, а.с. 65, 66).

Отриманий товар був оплачений позивачем та оприбуткований на складі підприємства, що підтверджується карткою рахунку 6311, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку, платіжним дорученням № 566, приходним ордером, накладними на внутрішнє переміщення товарів, актами списання матеріалів на поточний ремонт (том 1, а.с. 67,68, 178 - 155).

ПП «Комманд» зареєстроване в якості юридичної особи та є платником податку на додану вартість (т. 1, а.с. 61-64).

09.09.2010 року між ВАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» та ПП «Севелітстрой» було укладено договір № 457 на здійснення поточного ремонту мереж водопроводу вартістю 13347,60 гривень (т. 1, а.с. 84-85).

Обумовлені договором ремонті роботи були повністю виконані ПП «Севелітстрой», що підтверджується підписаними між сторонами: договірною ціною; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт; актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт, підписаним сторонами 24.09.2010 року; відомістю витрачених ресурсів (т. 1, а.с. 90-104).

30.09.2010 року, за фактом отримання ремонтних робіт ПП «Севелітстрой» було виписано позивачу податкову накладну № 1350 від 30.09.2010 року на загальну суму 13347,60 гривень, ПДВ - 2224,60 гривень, без ПДВ - 11123 гривень (т. 1, а.с. 105).

Роботи були повністю оплачені позивачем 14 та 24.09.2010 року, що підтверджено карткою рахунку 6318, оборотно - сальдовою відомістю по рахунки, платіжними дорученнями № 514, 634 (т. 1, а.с. 82,83, 126,127).

ПП «Севелітстрой» зареєстроване як юридична особа, однією з видів діяльності якої в тому числі є будівництво будівель та є платником ПДВ (т. 1 а.с. 86-89).

Відносно формування позивачем валових витрат в 1 кварталі 2011 року судом встановлено, що 10.03.2011 року ПАТ «Сімферопольський КХП» було придбано у ТОВ «Бренд строй» кабель загальною вартістю 3000,67 гривень, в тому числі ПДВ - 500,11 гривень, без ПДВ - 2500,56 гривень, що підтверджено видатковою накладною № 6 (т. 1, а.с. 80).

Оплата цього товару була здійснена позивачем 04.03.2011 року, що підтверджено карткою рахунку № 6311, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку, платіжним дорученням № 1714 (т. 1, а.с. 106,107, 156).

04.03.2011 року ТОВ «Бренд Строй» була виписана позивачу податкова накладна № 27 (т. 1, а.с. 81).

Отримання цього товару та його використання в господарській діяльності позивача підтверджується приходним ордером № 59 від 10.03.2011 року, накладною на внутрішнє переміщення товару, актом списання матеріалів (т. 1, а.с. 158-161).

На формування валових витрат 2 кварталу 2011 року вплинули взаємовідносини позивача з КП «Альянс» на підставі договору підряду № 506 від 12.05.2011 року, згідно з яким Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався на власний ризик з використанням власних матеріалів виконати за завданням Замовника роботи по очищенню поверхонь стін силосів від забруднень. Ціна договору склала 31778,50 гривень (т. 1, а.с. 38-39).

На виконання цього договору, в червні 2011 року КП «Альянс» було виконано для позивача роботи загальною вартістю 19783 гривень, в тому числі ПДВ - 3297,16 гривень, без ПДВ - 16485,83 гривень, на підтвердження чого між сторонами 14.06.2011 року було підписано акт виконаних робіт; довідка про вартістю виконаних робіт; відомість про витрачені ресурси (т. 1, а.с. 42-48).

14.06.2011 року КП «Альянс» було виписано позивачу податкову накладну № 101, роботи були повністю оплачені 14.06.2011 року, що підтверджено карткою рахунку 6318, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку, платіжним дорученням № 2395 (т. 1, а.с. 49,59-60, 125).

Колективне підприємство «Альянс» зареєстроване в якості юридичної особи, має ліцензію на здійснення будівельних робіт та є платником ПДВ (т. 1, а.с. 50-58).

В 4 кварталі 2011 року позивач мав взаємовідносини з ПП «Кримспецтехнолоджи» щодо технічного обслуговування вагів та проведення перевірки вагів, за результатами яких 28.10.2011 року між сторонами було підписано акт виконаних робіт № 1527 на загальну суму 5740 гривень, в тому числі ПДВ - 956,67 гривень, без ПДВ - 4783,33 гривень (т. 1, а.с. 73).

28.10.2011 року ПП «Кримспецтехнолоджи» було виписано позивачу податкову накладну № 67 (т. 1, а.с. 74).

Оплата послуг була здійснена позивачем 28.10.2011 року, що підтверджується карткою рахунка 6318, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку, платіжним дорученням № 814 (т. 1, а.с. 77,78, 163).

Будь-яких інших взаємовідносин позивача із вище переліченими контрагентами в 4 кварталі 2011 року, щодо яких актом перевірки встановлено завищення валових витрат на 21270 гривень судом не встановлено та представником відповідача з цього приводу жодних пояснень не надано.

Відповідач вважає ці господарські операції між підприємствами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагентів позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер.

Станом на 2009-2010 роки вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, яким встановлено наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання у його контрагентів товарів та послуг, в судовому засіданні було встановлено використання цих товарів та послуг в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів та послуг до валових.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку та процесуальними документами кримінальної справи.

В той же час, відповідно до ст.. 204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з його контрагентами правочинів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат, що призвело до винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» є обґрунтованими та винесені на підставі акту перевірки від 12.02.2013 року податкові повідомлення - рішення від № 0001731501 від 25 лютого 2013 року та № 0004751501 від 01 квітня 2013 року є протиправними та мають бути скасовані судом.

В судовому засіданні 12.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 18.04.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС: № 0001731501 від 25 лютого 2013 року та № 0004751501 від 01 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова