Постанова № 33405442, 10.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 910/9119/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Гузенко Н.В. - представник за довіреністю від 31.12.2012 року;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року

у справі № 910/9119/13 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»

до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41»

про стягнення 78 846, 96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Київської міської ради «Київдорсервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» про стягнення 78 846, 96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору № 10/09-1-12 від 16.10.2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.06.2013 року у справі № 910/9119/13 (суддя Бондарчук В.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі змінити та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у тексті договору відповідачем було викреслено п. 6.2 договору щодо стягнення пені. При цьому, виконання позивачем умов договору свідчить про його згоду щодо відсутності п. 6.2 договору.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» по справі № 910/9119/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/9119/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено розгляд справи на 10.09.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 10.09.2013 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявного в матеріалах справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 16.10.2012 року між Комунальним підприємством Київської міської ради «Київдорсервіс» (надалі - підрядник) та Відкритим акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління № 41» (надалі - замовник) був укладений договір №10/09-1-12, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з встановлення постійних технічних засобів регулювання дорожнього руху по об'єкту: «Лівобережні підходи до залізничного - автомобільного мостового переходу від просп. П. Григоренка до Харківського шосе з виїздом на вул. Привокзальну».

Відповідно до п. 3.1. договору договірна ціна робіт є динамічною, визначається на основі кошторису робіт, що є невід'ємною частиною договору і складає 267 117, 79 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 44 519, 63 грн.

Згідно п. 3.2. договору остаточна вартість робіт визначається відповідно до акту приймання виконаних робіт, складеними за формами КБ-2в та КБ-3.

Пунктом 4.1. договору визначено, що відповідач впродовж 10 днів з дня укладання цього договору перераховує на рахунок позивача 30% вартості виконання будівельних робіт позивача для покриття витрат на підготовчі роботи. До надходження оплати позивач вправі не приступати до виконання робіт.

Відповідно до п. 4.5. договору відповідач оплачує виконані роботи не пізніше 10 днів з дня підписання акту приймання виконаних робіт.

Згідно п. 5.2.2. договору відповідач зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Колегією суддів встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2012 р. (ф. КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2012 р. (ф. КБ-3).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за виконані роботи не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 73 617,12 грн.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 847, 10 грн. та збитки від інфляції у сумі 147, 23 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних збитків, встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, розрахунки проведені з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання та за відповідний період такого прострочення, а тому місцевий суд дійшов до правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 847,10 грн. - 3% річних за період з 11.12.2012 року по 30.04.2013 року і 147,23 грн. - інфляційних збитків за період з 11.12.2012 року по 31.12.2012 року є обґрунтованими.

Також, позивач просив сягнути з відповідача пеню у розмірі 4 235, 51 грн.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що за порушення строків здійснення розрахунків відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Водночас, апелянт зазначає, що у тексті договору п. 6.2 викреслено відповідачем, про що проставлено підпис відповідної особи та печатка відповідача.

Статтею 646 ЦК України встановлено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Таким чином, у даному випадку позивачу було зроблено пропозицію укласти договір, у якому відсутній п. 6.2, а виконання позивачем умов договору свідчить про фактичне прийняття такої пропозиції.

Однак, колегія суддів не погоджується із даними твердженнями відповідача враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол розбіжностей щодо договору № 10/09-1-12 від 16.10.2012 року сторонами не складався. Натомість, вказаний договір підписаний як з боку позивача, так і з боку відповідача та скріплений печатками товариств.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що сторонами була досягнута згода по всім умовам договору № 10/09-1-12 від 16.10.2012 року, в тому числі і щодо наявності пункту 6.2.

При цьому, згідно із ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не направляв позивачеві пропозицію щодо зміни умов договору, а саме виключення із нього п. 6.2.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що твердження відповідача про відсутність в умовах договору № 10/09-1-12 від 16.10.2012 року пункту 6.2 є необґрунтованими.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, розрахунки проведені з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання та за відповідний період такого прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 4 235, 51 грн.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року у справі № 910/9119/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року у справі № 910/9119/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/9119/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Руденко М.А.