Постанова № 33403048, 06.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2013 року № 2а-8049/12/1370

16 год. 04 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Іваськевича С.В.

представника позивача Лотоцького Г.М., представника відповідача Дорош А.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Золочівське лісове господарство» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява державного підприємства «Золочівське лісове господарство» до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000142301 від 08.08.2012 року.

У судовому засіданні 30.07.2013 року за клопотанням представника відповідача замінено відповідача Золочівську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби на правонаступника Золочівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки в діях позивача відсутні порушення податкового законодавства, зазначені у акті планової виїзної документальної перевірки від 31.07.2012 року, а саме п. 1.22. ст. 1, п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України. Позивачем правомірно сформовано валові витрати та податкове зобов'язання з податку на прибуток, до перевірки були надані усі необхідні первинні та інші документи, які відповідачем не були узяті до уваги. Крім того, зазначає, що виявлені факти порушень визначені в результаті застосування вибіркового методу перевірки без дослідженні усіх первинних документів та без зазначення первинних документів, які брались до уваги. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні № 8203/10/10-027/1124 від 15.10.2012 року (вх. № 41728 від 16.10.2012 року), де вказано, що документальною перевіркою позивача встановлено порушення п. 1.22. ст. 1, п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено та не доплачено у бюджет податок на прибуток на загальну суму 254307,38 грн. зазначає, що позивачем у позовній заяві не спростовано висновків акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державне підприємство «Золочівське лісове господарство» зареєстровано Золочівською районною державною адміністрацією Львівської області 30.12.1991 року, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 461134.

У період з 18.06.2012 року по 17.07.2012 року Золочівською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку державного підприємства «Золочівське лісове господарство», про що складено Акт № 5/23-00992467 від 31.07.2012 року про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.22. ст. 1, п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено та не доплачено у бюджет податок на прибуток на загальну суму 254307,38 грн.

08.08.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 5/23-00992467 від 31.07.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000142301, яким за порушення п. 1.22. ст. 1, п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток в сумі 264907,58 грн., у тому числі основний платіж 254307,38 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 10600,20 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно з п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 цього ж Закону платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11. ст. 5 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з п. 44.1. та п. 44.2. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стосовно позовних вимог щодо безпідставного заниження задекларованого позивачем оподатковуваного прибутку за ІІІ квартал 2010 року на суму 169587,23 грн. Суд встановив наступне.

У описовій частині акта податкової перевірки відповідач вказує, що відповідно до акта інвентаризації розрахунків, станом на 01.11.2010 року бухгалтерією підприємства було виявлено та списано безнадійну протерміновану кредиторську заборгованість, що виникла в І півріччі 2007 року на суму 169587,23 грн., яка не була включена до складу валового доходу за підсумками III кварталу 2010 року.

В матеріалах справи наявний акт інвентаризації (т.1, а. с. 215), затверджений директором ДП «Золочівське лісове господарство» 30.11.2010 року, відповідно до якого безнадійна протермінована кредиторська заборгованість, термін позовної давності щодо якої минув, становить 149587,23 грн. тобто на 20000 грн. менше від зазначеної відповідачем.

Крім того Судом встановлено, що позивачем відповідно до інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами станом на 01.11.2010 року також виявлено та списано протерміновану дебіторську заборгованість в сумі 149587,23 грн., яка теж не була віднесена до валових витрат за підсумками III кварталу 2010 року.

Відповідно до п. п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу слід було врахувати поряд з заниженням валового доходу також заниження валових витрат у поданій Декларації з податку на прибуток підприємства за III квартал 2010 року.

У резолютивній частині акта податкової перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження та несплату до бюджету податку на прибуток за ІІ квартал 2010 року на суму 42396,81 грн., однак у описовій частині акту у зазначеному періоді порушень податкового законодавства не виявлено, згадується лише про ІІІ квартал 2010 року. Висновків у резолютивній частині акта податкової перевірки щодо виявлених порушень у ІІІ кварталі 2010 року відповідачем не зазначено, як і не наведено відповідних розрахунків у Розрахунку фінансових санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства по ДП «Золочівський лісгосп» (т. 4, а. с. 71).

З огляду на наведене Суд дійшов висновку про відсутність безпідставного заниження задекларованого позивачем оподатковуваного прибутку за ІІІ квартал 2010 року на суму 169587,23 грн.

Стосовно позовних вимог щодо заниження позивачем показника у рядку 03 «Інші доходи» Декларації з податку на прибуток за ІV квартал 2011 року на суму 538550 грн. Суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідно до укладених договорів безпроцентної позики між ДП «Золочівське лісове господарство» і підприємствами, що підпорядковуються об'єднанню «Львівліс», позивачем отримано в жовтні - листопаді 2008 року. безпроцентну позику із встановленим терміном повернення один рік з моменту її надання на загальну суму 256500 грн., а саме: 14.10.2008 року від ДП «Самбірський лісгосп» в сумі 15000 грн.; 20.10.2008 року від ДП «Славський лісгосп» в сумі 25000 грн.; 07.11.2008 року та 10.11.2008 року від ДП «Жовківський лісгосп» в сумі 15000 грн.; 07.11.2008 року та 10.11.2008 року від ДП «Сколівський лісгосп» в сумі 30000 грн.; 10.11.2008 року та 11.11.2008 року від ДП «Дрогобицький лісгосп» в сумі 27000 грн.; 10.11.2008 року від ДП «Радехівський лісгосп» в сумі 10000 грн.; 10.11.2008 року від ДП «Рава Руський лісгосп» в сумі 27000 грн.; 11.11.2008 року та 12.11.2008 року від ДП «Стрийський лісгосп» в сумі 15000 грн.; 11.11.2008 року від ДП «Старосамбірський лісгосп» в сумі 21000 грн.; 11.11.2008 року від ДП «Буський лісгосп» в сумі 24000 грн.; 11.11.2008 року від ДП «Львівський лісгосп» в сумі 7000 грн.; 12.11.2008 року від ДП «Бібрський лісгосп» в сумі 6500 грн.; 12.11.2008 року від ДП «Турківський лісгосп» в сумі 18000 грн.; 13.11.2008 року від ДП «Бориньський лісгосп» в сумі 16000 грн. Судом встановлено, що до вказаних договорів безпроцентної позики між позивачем та зазначеними підприємствами були укладені додаткові угоди, відповідно до яких термін повернення позики продовжено до 14.10.2012 року (т. 1, а. с. 130-166). З огляду на наведені обставини у позивача були відсутні підстави для включення отриманої відповідно до вказаних договорів позики до складу доходів за четвертий квартал 2011 року, оскільки термін позовної давності щодо зазначеної кредиторської заборгованості на момент проведення податкової перевірки ще не закінчився.

Крім того, Судом встановлено, що позивач частково повернув безпроцентну позику за вказаними вище договорами на загальну суму 133985,02 грн., на підтвердження чого позивачем додано відповідні фінансові документи (т. 1, а. с. 167-189).

У акті податкової перевірки відповідач стверджує, що по субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахунку 68 «Розрахунки за іншими операціями» позивачем відображена кредиторська заборгованість перед громадянкою ОСОБА_5 з пропущеним строком позовної давності в сумі 321050 грн., відтак всупереч підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України позивачем не віднесена така кредиторська заборгованість до інших доходів, оскільки відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу така заборгованість відноситься до безповоротної фінансової допомоги, тобто сума заборгованості одного платника податку перед іншим платником податків, що нестягнута після закінчення строку позовної давності.

Стосовно зазначених висновків Судом встановлено наступні обставини.

27.06.2008 року позивачем укладено кредитний договір № 129/2008р., відповідно до якого позичальник - ДП «Золочівське лісове господарство» зобов'язався повернути банкові за цим договором кошти в сумі 298000 грн. до 27.08.2008 року.

27.06.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та фізичною особою ОСОБА_5 укладено Договір застави майнових прав № 150/2008р., пунктом 4.2.1 якого передбачено, що у випадку невиконання ДП «Золочівське лісове господарство» зобов'язань за Кредитним договором заставодержатель - ВАТ КБ «Надра» набуває права звернення стягнення на предмет застави, а саме на майнові права за договором банківського вкладу (депозиту) укладеного між громадянкою ОСОБА_5 та ВАТ КБ «Надра». Таким чином ОСОБА_5 виступила майновим поручителем ДП «Золочівське лісове господарство» за Кредитним договором № 129/2008р. від 27.06.2008 року, укладеним між ДП «Золочівське лісове господарство» та ВАТ КБ «Надра» (заставодержатель - ВАТ КБ «Надра»).

У зв'язку з невиконанням позивачем - ДП «Золочівське лісове господарство» зобов'язань за Кредитним договором № 129/2008р. від 27.06.2008 року заставодержателем -ВАТ КБ «Надра» було стягнуто 26.12.2008 року з депозитного рахунку ОСОБА_5 кошти в сумі 321050 грн. на користь банку в рахунок погашення зобов'язання за цим Кредитним договором. Таким чином, відповідно до п.4.2 Договору застави майнових прав заставодержатель - ВАТ КБ «Надра», звернувши стягнення на предмет застави, задовольнив свої вимоги до ДП «Золочівське лісове господарство».

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя ОСОБА_5, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, перейшли усі права кредитора за Кредитним договором № 129/2008р. від 27.06.2008 року. Заборгованість позивача перед ОСОБА_5 в сумі 321050 грн. утворилася 26.12.2008 року

Оскільки ДП «Золочівське лісове господарство» борг не повернуло, ОСОБА_5 02.02.2011 року звернулася до Золочівського районного суду Львівської області з позовом до ДП «Золочівське лісове господарство» про стягнення на її користь 321050 грн., що були стягнуті з її депозитного рахунку у ВАТ КБ «Надра» для погашення заборгованості ДП «Золочівське лісове господарство» перед банком за кредитним договором №129/2008 відповідно до договору застави майнових прав №150/2008, укладеним між нею та ВАТ КБ «Надра». Ухвалою від 12.12.2011 року Золочівський районний суд Львівської області визнав мирову угоду, укладену ОСОБА_5 та ДП «Золочівське лісове господарство» про сплату заборгованості на загальну суму 321050 грн.

Зазначені обставини підтверджено наявними у матеріалах справи копіями договорів, позовної заяви, ухвал, заяви про затвердження мирової угоди (т. 1, а. с. 190-205).

Таким чином, у позивача по субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахунку 68 «Розрахунки за іншими операціями» відображена кредиторська заборгованість перед громадянкою ОСОБА_5, строк позовної давності якої ще не наступив. Оскільки для такої кредиторської заборгованості термін позовної давності ще не закінчився, то відповідно до вимог Податкового кодексу України така кредиторська заборгованість не вважається безповоротною фінансовою допомогою.

З огляду на наведене Суд дійшов висновку про відсутність заниження позивачем показника у рядку 03 «Інші доходи» Декларації з податку на прибуток за ІV квартал 2011 року на суму 538550 грн.

Стосовно позовних вимог щодо включення до складу валових витрат та відображення у рядку 06 «Інші витрати» Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ- ІV квартали 2011 року витрат на суму 382800 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними документами, обов'язковість ведення й зберігання яких передбачено правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку Суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у рядку 06 «Інші витрати» Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартали 2011 року відображено витрати в сумі 5343000 грн. Вказана у рядку 06 «Інші витрати» сума витрат складається із загальновиробничих витрат в сумі 128958 грн., адміністративних витрат в сумі 2114208 грн., витрат на збут в сумі 2254054 грн. і інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат в сумі 845780 грн., які відображені відповідно в рядках 06.1, 06.2, 06.3, 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ- ІV квартали 2011 року.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 5.2. п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць,квартал,рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

У свою чергу відповідачем у акті податкової перевірки зазначено, що перевірка показників первинних документів була проведена вибірковим методом, у результаті чого встановлено завищення валових витрат на суму 382800 грн., без зазначення переліку первинних документів, які були узяті до уваги податковим органом.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів на підтвердження правомірності включення до складу валових витрат витрат на суму 382800 грн.

Суд зазначає, що у матеріалах справи наявний висновок № 4284 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-8049/12/1370, складений 26.06.2013 року. На поставлене експерту питання про документальне підтвердження безпідставного включення позивачем до складу валових витрат до рядка 06 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартали 2011 року витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами всього на суму 382800 грн. експертом надано відповідь, що дослідженням поданих документів не підтверджується документальна обґрунтованість висновків Акта податкової перевірки № 5/23-00992467 від 31.07.2012 року щодо безпідставного включення ДП «Золочівське лісове господарство» до рядка 06 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІV квартали 2011 року витрат на суму 382800 грн., не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи в сукупності наведені обставини Суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано зазначено про протиправне включення позивачем до складу валових витрат та відображення у рядку 06 «Інші витрати» Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ- ІV квартали 2011 року витрат на суму 382800 грн.

Крім того, як вбачається із Акта податкової перевірки № 5/23-00992467 від 31.07.2012 року, відповідачем під час перевірки первинних документів стосовно усіх спірних епізодів застосовувався вибірковий метод, тобто не перевірялись дані усіх первинних документів, однак були зроблені висновки про порушення податкового законодавства позивачем. Вказане суперечить вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Обставини, викладені у Акті перевірки № 5/23-00992467 від 31.07.2012 року стосовно порушення позивачем п. 1.22. ст. 1, п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Суд зазначає, що заявляючи вимогу про визнання податкового повідомлення-рішення відповідача нечинним, позивач не урахував, що така вимога може пред'являтися лише стосовно нормативно-правового акта. У даному ж випадку позивачем оскаржується акт індивідуальної дії, відтак суд з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України дійшов до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Таким чином, з урахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби № 0000142301 від 08.08.2012 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 1.22. ст. 1, п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14, п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби № 0000142301 від 08.08.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Золочівське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992467) 2649 (дві тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 06 коп. сплаченого судового збору та 10318 (десять тисяч триста вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 11 вересня 2013 року.

Суддя Качур Р.П.