Ухвала суду № 33396073, 04.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

4

Справа № 344/6024/13-ц

Провадження № 22ц/779/2127/2013

Категорія 32

Головуючий у І інстанції: Максимчин Ю.Д.

Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Горейко М.Д., Горблянського Я.Д.

секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 липня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернулася в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 01.11.2012 року близько 19 год.30 хв. відповідач на перехресті вулиць Грюнвальдська-Гаркуші в м. Івано-Франківську, керуючи транспортним засобом та повертаючи з вул. Грюнвальдська ліворуч на вул. Гаркуші, допустив на неї наїзд, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження. Просила стягнути з відповідача на її користь 5000грн. моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 липня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 грн. моральної шкоди.

На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що після події, він власним автомобілем доставив позивачку до лікарні, де вона булла оглянута та в зв'язку з відсутністю травм та пошкоджень була відпущена додому, після чого він відвіз її додому особисто. Претензій до нього щодо відшкодування майнової чи моральної шкоди у позивачки не було.

Апелянт також вказує, що на місце події працівники ВДАІ Івано-Франківського МВ УМВС України не викликались і протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Вважає, що поза увагою суду залишився той факт, що медико-криміналістичне дослідження одягу не проводилось, оскільки позивачка відмовилась надати свій одяг для проведення експертизи, а тому вирішити питання про механізм утворення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 експерт не мав можливості. Також судом проігноровано і те, що він звертався до позивачки з пропозицією відшкодувати моральну шкоду, однак вона відмовилася в досудовому порядку вирішити спір мировою угодою.

Вважає, що позивач не надала суду жодних доказів про порушення у неї нормальних життєвих зв'язків після аварії через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими, а отже позовні вимоги є безпідставними.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається із постанови Івано-Франківського міського суду від 04.12.12 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.01.2013р., ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП так як він, 01.11.12 р. близько 19:30 год. на перехресті вул. Грюнвальдська-Гаркуші в м. Івано-Франківську, керуючи транспортним засобом марки БМВ-316 номерний знак НОМЕР_1 та повертаючи з вул. Грюнвальдська ліворуч на вул. Гаркуші не дав дороги пішоходу, який рухався по регульованому пішохідному переході та допустив наїзд на ОСОБА_2, внаслідок чого позивачці заподіяно легкі тілесні ушкодження, що підтверджується актом судово-медичного обстеження за № 1267 (а.с. 5-7).

Відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, судом встановлено факт заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 водієм ОСОБА_3, внаслідок керування ним транспортним засобом.

Суд прийняв до уваги твердження позивача про те, що внаслідок ДТП, вчиненого відповідачем, їй було заподіяно моральну шкоду, що було викликано фізичним болем від отриманих травм, так і самим лікуванням, порушенням нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенням стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням її здоров'я. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3,9) № 4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Наряду з цим, місцевий суд дійшов до вірного висновку, що заявлений розмір моральної шкоди є дещо завищеним.

Як зазначено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому слід враховувати також вимоги ст. 23 ЦК України, зокрема те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від матеріального становища.

Тому враховуючи обставини вчинення ДТП, зокрема і те, що відповідач зразу після наїзду на позивача доставив її у лікувальний заклад, приймаючи до уваги той факт, що відповідач на даний час не працює, стабільного доходу не має, суд першої інстанції підставно зменшив заявлений розмір моральної шкоди до 3 000 грн., яку й стягнув із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2

Наряду з цим, місцевий суд правомірно відхилив доводи відповідача про те, що нібито не доведена його вина у заподіянні моральної шкоди позивачці. При цьому суд правильно зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: М.Д. Горейко

Я.Д.Горблянський