Рішення № 33396069, 10.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/18751/2012

Провадження № 22ц/779/2073/2013

Категорія 5

Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Беркій О.Ю., Горейко М.Д.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін та представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

06.12.2012 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно.

В заяві зазначила, що з 15.02.1997 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого у них є дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За період спільного проживання вони з відповідачем придбали квартиру АДРЕСА_1, у якій постійно проживають, та домоволодіння в АДРЕСА_3.

Посилаючись на те, що в даний час у них з відповідачем виникли суперечки з приводу спільно придбаного майна, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири та на 1/2 частину домоволодіння.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність рішення та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, судом не було враховано рішення, яке має преюдиційне значення, а саме, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.06.2009 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 15.02.1997 року зареєстрував шлюб з новою дружиною (тобто позивачем ОСОБА_3), 10.02.1998 року приватизував земельну ділянку, на якій розміщений незавершений будівництвом житловий будинок, добудувавши з новою дружиною другий поверх цього будинку до готовності 43 % і за взаємною згодою та дозволу виконавчого комітету Микитинецької сільської ради від 26.03.2002 року 04.04.2002 року незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_4 та земельну ділянку, на якій розміщений цей будинок, продав ОСОБА_5 При цьому суд не дав оцінки тому, що для відчуження незавершеного будівництвом житлового будинку вона, як дружина, надавала нотаріально посвідчену згоду.

Поза увагою суду залишився і той факт, що в період шлюбу вони з відповідачем за відповідним рішенням виконкому Судакської міської ради провели реконструкцію домоволодіння в м. Судак, після чого Судакським МБТІ 01.08.2006 року виданий новий технічний паспорт на домоволодіння, яке складається з житлового будинку, мансарди, прибудови, госпблоку, санвузла, госпблоку та літньої кухні.

Апелянт також вважає помилковим висновок суду про те, що квартира по АДРЕСА_1 не є спільним майном. При цьому зазначає, що суд не врахував, що спірна квартира є їх третім обміном житла. Спочатку вони проживали у АДРЕСА_5, пізніше в АДРЕСА_6, потім по АДРЕСА_7 і в даний час у спірній квартирі. Кожен раз при обміні квартири за збільшення житлової площі вони доплачували спільні кошти, і кожен раз нотаріусом відбирались у них обоюдні письмові згоди на відчуження спільного майна.

Необґрунтованим апелянт вважає і висновок суду про те, вона весь час ніде не працювала. ОСОБА_3 зазначає, що вона займалась підприємницькою діяльністю, а після відчуження відповідачем кафе, працювала у сфері послуг - адміністратором та барменом на умовах найму.

Посилаючись на вищенаведені обставини просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є особистою власністю відповідача, оскільки відбулась трансформація одного об'єкта особистої приватної власності (належної відповідачу до укладення шлюбу двокімнатної квартири) в інший, а щодо домоволодіння, то відповідач придбав останнє за кошти, виручені від продажу належного йому незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки в с. Микитинці.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

Встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15.02.1997 року

З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу від 27.02.1996 року, тобто до укладення шлюбу, ОСОБА_2 придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_6.

08.05.1999 року ОСОБА_2 обміняв належну йому двокімнатну квартиру по вул. Мазепи на двокімнатну квартиру по АДРЕСА_7. При зазначеному обміні квартир доплату отримав ОСОБА_2, чого ОСОБА_3 в засіданні суду апеляційної інстанції не заперечила.

07.06.1999 року за договором міни ОСОБА_2 обміняв двокімнатну квартиру на вул. Довженка на трикімнатну квартиру по АДРЕСА_1, в якій сторони проживають на даний час.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що спірна квартира є особистою власністю відповідача, а тому правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Однак, вирішуючи питання про визнання права власності на домоволодіння в АДРЕСА_3, судом не було враховано наступне.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.06.2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 (першої дружини відповідача) до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та Микинецької сільської ради про поділ незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_4 як майна подружжя та відмовлено їй у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_4 укладеного 4 квітня 2002 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_5, визнання недійсним державного акта про право приватної власності на земельну ділянку виданого 18 грудня 2002 року ОСОБА_5, на якій розміщений незавершений будівництвом житловий будинок, визнання за нею право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_4 і на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,738 га, на якій розміщений цей будинок.

Зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 15.02.1997 року зареєстрував шлюб з новою дружиною (тобто позивачем ОСОБА_3), 10.02.1998 року приватизував земельну ділянку, на якій розміщений незавершений будівництвом житловий будинок, добудувавши з новою дружиною другий поверх цього будинку до готовності 43 % і за взаємною згодою та дозволу виконавчого комітету Микитинецької сільської ради від 26.03.2002 року 04.04.2002 року незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_4 та земельну ділянку, на якій розміщений цей будинок, продав ОСОБА_5

Також встановлено, що на підставі рішення №443 від 20.10.2004 року виконкому Судакської міської ради сторони провели реконструкцію домоволодіння в м. Судак, після чого Судакським МБТІ 01.08.2006 року виданий новий технічний паспорт на домоволодіння, яке складається з житлового будинку, мансарди, прибудови, госпблоку, санвузла, госпблоку та літньої кухні.

В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 визнав той факт, що в період шлюбу були збудовані господарські приміщення, зокрема літня кухня.

Сторони також не заперечили того, що за кошти від продажу незавершеного будівництвом житлового будинку в с. Микитинці ними було придбано домоволодіння в м. Судак.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що домоволодіння АДРЕСА_3 є спільним майном подружжя, а тому за ОСОБА_3 слід визнати право на 1/2 частину домоволодіння.

Відповідно до ст.60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При таких обставинах справи рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності на домоволодіння підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 липня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності на домоволодіння скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 жителькою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 303,90 грн. судового збору.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

О.Ю. Беркій

М.Д. Горейко