Ухвала суду № 33396061, 02.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

3

Справа №0907/19207/2012

Провадження № 22ц/779/2144/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції: Барашков В.В.

Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Горейко М.Д., Малєєва А.Ю.

секретаря Лисак І.В.

з участю представників: ПАТ «Брокбізнесбанк» - Римарук М.І., ОСОБА_3-ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до приватного підприємства «Івано-Франківська панчішно-шкарпеткова фабрика», ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів боргу за кредитним договором.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Івано-Франківська панчішно-шкарпеткова фабрика» на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Івано-Франківської філії кошти на загальну суму 263115,51 грн. та 1730 грн. судових витрат. В решті позову - відмовлено.

На дане рішення ПАТ «Брокбізнесбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.07.2012 року стягнуто солідарно з ПП «Івано-Франківська панчішно-шкарпеткова фабрика» та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» загальну суму заборгованості 263115,51 грн. ОСОБА_3 подала заяву про перегляд заочного рішення посилаючись, що про дану справу їй нічого не було відомо. Суд скасував заочне рішення і призначив справу до розгляду по суті. Проте в новому рішенні, суд першої інстанції вирішив стягнути заборгованість тільки з ПП «Івано-Франківська панчішно-шкарпеткова фабрика», виключивши поручителя ОСОБА_3

Апелянт також вказує, що строк позовної давності не було пропущено, що підтверджується актом взаємозвірки заборгованості від 30.01.2008 року за кредитним договором №82 від 13.06.2002 року, за яким поручитель ОСОБА_3 підтвердила наявність заборгованості за кредитним договором та взяті на себе зобов'язання відповідно до договору поруки.

Вважає, що поручитель, як солідарний боржник має нести відповідальність за невиконання кредитного договору.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідач та її представник доводи апеляційної скарги заперечили, вважають її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим, яке просили залишити в силі.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що підписання 30 січня 2008 року ОСОБА_3 фактичних змін до спірного договору поруки, дія якого припинена 12 січня 2005 року на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України не свідчить про відновлення дії договору поруки від 29 вересня 2003 року, а тому у ОСОБА_3 відсутній обов'язок по погашенню боргу, що виник внаслідок порушення ПП «Івано-Франківський панчішно-шкарпеткова фабрика» зобов'язань за кредитним договором від 12 червня 2002 року.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як встановлено судом першої інстанції та доводиться матеріалами справи, 13 червня 2002 року між АКБ «Брокбізнесбанк» та ПП «Івано-Франківська панчішно-шкарпеткова фабрика» укладено кредитний договір та відкрито останньому відкличну поновлювану кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 250000 гривень на термін до 12 червня 2004 року зі сплатою 35% річних.

На забезпечення виконання зобов'язання 29 вересня 2003 року між АКБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1.

Судом встановлено, що поручитель згідно п. 1.1. укладеного договору поруки, зобов'язувався перед кредитором всім належним майном за своєчасне виконання зобов'язань по кредитному договору від 13 червня 2002 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, банк направляв претензії ОСОБА_3 08 січня та 08 травня 2008 року (а.с. 14-15, т. 1), з позовом до суду звернувся в червні 2008 року, тобто після закінчення шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Посилання апелянта на те, що поручитель у акті проведення взаємозвірки за укладеним кредитним договором підтвердила взяті на себе зобов'язання згідно договору, визнала суму основного зобов'язання, нарахованих відсотків за користування кредитом та нараховані збитки до уваги не приймаються, оскільки на момент проведення звірки дія договору поруки вже закінчилась.

Отже, судом першої інстанції повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: М.Д. Горейко

А.Ю. Малєєв

Згідно з оригіналом

Суддя Я.Ю. Ковалюк