Постанова № 33394524, 05.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа№ 911/1211/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Іванчук В.М., довіреність №352-19 від 25.12.2012 року,

відповідача: Шутенко В.В., довіреність №24 від 04.01.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківводоканал"

на рішення господарського суду Київської області

від 16.07.2013 року

у справі №911/1211/13 (суддя - Подоляк Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м. Луцьк

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківводоканал", м. Біла Церква

про стягнення 987249,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківводоканал" про стягнення 987249,71 грн., з яких 454400 грн. заборгованість по кредиту, 291425,84 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 36757,13 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 68346,74 грн. пеня за несвоєчасне погашення суми кредиту та 136320 грн. штраф.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.07.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківводоканал" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 14, ідентифікаційний код 35615226) на користь Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (43005, м. Луцьк, проспект Перемоги, буд. 15, ідентифікаційний код 19233095) 454400 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі чотириста) грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 291425 (двісті дев'яносто одну тисячу чотириста двадцять п'ять) грн. 84 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 6857 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 71 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 15053 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят три) грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.07.2013 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про стягнення з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківводоканал" заборгованості з повернення тіла кредиту, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами і прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові ПАТ "Західінкомбанк" відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківводоканал" без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Між сторонами по справі було укладено кредитний договір від 10.07.2007 року №100707/2062-158 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - кредитор надає відповідачу - позичальнику короткостроковий кредит у вигляді відкриття відкличної поновлюваної мультивалютної кредитної лінії для придбання основних засобів, проплати за товари, матеріали, ведення іншої статутної діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 1000000 (один мільйон гривень) на умовах, визначених даним кредитним договором, із сплатою 14% річних (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору термін користування кредитними коштами встановлюється до 08.07.2008 року включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

Згідно п.3.2.1 договору, позичальник зобов'язався забезпечувати своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих процентів та належне виконання інших умов договору.

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що повне погашення кредиту повинно здійснюватись на позичкові рахунки №20628005237 в ЖФКБ "Західінкомбанк" ТзОВ, МФО 311670 не пізніше ніж 08.07.2008р., а разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої з умов договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора.

Відповідно до п. 3.2.3 договору, позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 14 процентів річних по гривневій заборгованості щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахунку коштів на рахунок кредитора №20684005237 в ЖФКБ "Західінкомбанк" ТзОВ, МФО 311670. У випадку несплати процентів в строк, обумовлений договором, починаючи з наступного робочого дня такі прострочені проценти сплачувати на рахунок кредитора №20695005237 в ЖФКБ "Західінкомбанк" ТзОВ, МФО 311670. У випадку остаточного погашення основної суми кредиту, в термін відповідно до вимог п. 1.2, п. 3.2.2 та п. 6.5 договору, проценти сплатити не пізніше дня такого погашення на рахунок кредитора №20684005237 в ЖФКБ "Західінкомбанк" ТзОВ, МФО 311670.

Даний кредитний договір набуває чинності з моменту фактичного надання кредитором кредитних коштів позичальнику і діє до повного погашення кредитору суми кредиту, вказаної в п. 1.1 кредитного договору, сплати процентів, штрафів, збитків та іншої заборгованості згідного умов кредитного договору (п. 5.1 договору).

Між сторонами у справі був укладений додатковий договір від 05.09.2007р. до кредитного договору №100707/2062-158 від 10.07.2007 року, яким сторони змінили умови кредитного договору в частині ліміту розміру кредитних коштів, виклавши п. 1.1 кредитного договору в наступній редакції: "Кредитор надає позичальнику короткостроковий кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної мультивалютної кредитної лінії для придбання основних засобів, проплати за товари, матеріали, ведення іншої статутної діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 535000 грн. на умовах визначених кредитним договором, із сплатою 14% річних".

Відповідно до п. 1 додаткового договору від 28.11.2007р. до кредитного договору сторони дійшли згоди викласти п. 1.1 кредитного договору в наступній редакції: "Кредитор надає позичальнику короткостроковий кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної мультивалютної кредитної лінії для придбання основних засобів, проплати за товари, матеріали, ведення іншої статутної діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 2600000 грн. на умовах визначених кредитним договором, із сплатою 18% річних".

Між сторонами у справі був укладений додатковий договір від 07.07.2008 року до кредитного договору, яким сторони змінили умови кредитного договору як в частині розміру процентів за користування кредитними коштами, так і в частині строку повернення кредитних коштів, виклавши п. 1.1 кредитного договору в наступній редакції: "Кредитор надає позичальнику довгостроковий кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для придбання основних засобів, проплати за товари, матеріали, ведення іншої статутної діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 2600000 грн. на умовах визначених даним кредитним договором, із сплатою 20% річних", та виклавши п. 1.2 кредитного договору в наступній редакції: "Термін користування кредитними коштами встановлюється до 07.07.2009 включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора. Повернення основної суми кредиту здійснюється згідно з наступним графіком: до 01.10.2008р. - 100000 грн., до 01.01.2009р. - 400000 грн., до 01.04.2009р. - 900000 грн., до 07.07.2009р. - 1200000 грн.".

Згідно положень п. 1 додаткового договору від 31.10.2008р. до кредитного договору, укладеного між сторонами у справі, сторони дійшли згоди викласти п. 1.1 кредитного договору в наступній редакції: "Кредитор надає позичальнику короткостроковий кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної мультивалютної кредитної лінії для придбання основних засобів, проплати за товари, матеріали, ведення іншої статутної діяльності з максимальним лімітом лінії у розмірі 2600000 грн. на умовах визначених кредитним договором, із сплатою 22% річних".

Також між сторонами у справі було укладено договір від 12.08.2009р. відповідно до умов п. 1 якого позичальник зобов'язався погасити прострочену заборгованість по кредиту, яка станом на 12.08.2009р. становить 1300000 грн. згідно наступного графіку: серпень 2009 р. - 95000 грн., вересень 2009р. - 120000 грн., жовтень 2009р. - 120000 грн., листопад 2009р. - 105000 грн., грудень 2009р. - 100000 грн., січень 2010р. - 100000 грн., лютий 2010р. - 100000 грн., березень 2010р. - 100000 грн., квітень 2010р. - 100000 грн., травень 2010р. - 120000 грн., червень 2010р. - 120000 грн., липень 2010р. - 120000 грн., а пунктом 2 вказаного договору передбачено, що позичальник зобов'язався сплачувати відсотки в розмірі 22% річних в строки та на умовах, викладених у кредитному договорі.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в загальній сумі 3065000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами: від 11.07.2007р. №241 на суму 1000000 грн., від 19.10.2007р. №231 на суму 565000 грн., від 29.11.2007р. №132 на суму 600000 грн., від 26.12.2007р. №58 на суму 200000, від 07.02.2008р. №241 на суму 700000 грн., оригінали яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість з повернення кредиту в сумі 454400 грн. та зі сплати відсотків за користування кредитними коштами нарахованими за період з 01.04.2010р. по 28.02.2013р. в сумі 291425,84 грн. Розмір заборгованості підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2007р. по 01.03.2013р., оригінал якої залучений до матеріалів справи.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію від 15.09.2010 року вих. №407, в якій позивач вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором, зокрема, щодо повернення тіла кредиту, зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, зі сплати пені та штрафу. У відповідь на вказану претензію відповідач направив позивачу лист від 08.10.2010 року №1-04/04-1152, в якому пропонує позивачу задовольнити його вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

У відповідності до вимог ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов'язань щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним на момент розгляду справи рахується заборгованість з повернення тіла кредиту в розмірі 454400 грн., зі сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01.04.2010р. по 28.02.2013р. в розмірі 291425,84 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості по сплаті кредиту та процентів за користування кредитними коштами відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 454400 грн. заборгованості з повернення кредиту та 291425,84 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, позивач посилаючись на п. 3.2.6 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне повернення кредитних коштів, нараховану за період з 21.02.2012р. по 20.02.2013р. в сумі 68346,74 та пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами нараховану за період з 01.03.2012р. по 28.02.2013р. в сумі 36757,13 грн.

Також, позивач посилаючись на п.3.2.17 договору просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 30 % від простроченої суми боргу в розмірі 136320 грн.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені як за прострочення повернення тіла кредиту, так і зі сплати процентів за користування кредитними коштами за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань за договором, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позаяк перевищує шестимісячний строк для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, а відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Також відповідач подав до суду заяву від 16.07.2013р., якою просить суд застосувати наслідки спливу строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Щодо позовних вимог в частині нарахування пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.

Згідно арифметично вірного розрахунку, здійсненого судом з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 258 Цивільного Кодексу України, положень п. 3.2.3 кредитного договору та визначеного позивачем періоду прострочення, стягненню з відповідача підлягає пеня, нарахована за прострочені платежі зі сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 03.04.2012р. по 28.02.2013р., тобто в межах строків, позовна давність за якими не сплила на час звернення позивача з даним позовом до суду, та складає в сумі 6857,71 грн.

Суд зазначає, що строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 68346,74 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами нарахованої за період з 01.03.2012р. до 03.04.2012р. та штрафу в сумі 136320 грн. сплинув до звернення позивача з даним позовом до суду, який було подано 03.04.2013 року, що підтверджується відбитком поштового штемпеля від 03.04.2013р. на конверті, в якому надійшла вказана позовна заява, про що відповідачем у справі подано відповідну заяву до винесення рішення, про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі 68346,74 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами нарахованої за період з 01.03.2012р. до 03.04.2012р. в сумі 29899,42 грн. та штрафу в сумі 136320 грн. задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача з повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами перед позивачем не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 454400 грн. заборгованості з повернення кредиту, 291425,84 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та 6857,71 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо заявлених до стягнення сум пені та штрафу суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Київської області від 16.07.2013 року у справі №911/1211/13 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Київської області від 16.07.2013 року у справі №911/1211/13.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 16.07.2013 року у справі №911/1211/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківводоканал" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.