Ухвала суду № 33393942, 06.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2013 р. Справа № 876/7784/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Костіва М.В., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року у справі № 803/605/13-а за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Волинь-Авто» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

18.03.2013 року Публічне акціонерне товариство «Волинь-Авто» (далі ПАТ «Волинь-Авто») звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі Луцька ОДПІ Волинської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000182201, № 0000192201, № 0000202201 від 04.03.2013 року .

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року адміністративний позов ПАТ «Волинь-Авто» задоволено повністю та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0000182201, № 0000192201, № 0000202201 від 04.03.2013 року .

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Луцька ОДПІ Волинської області ДПС оскаржила її подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ПАТ «Волинь-Авто» відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та позивача у даній справі, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Волинь-авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, про що складено відповідний акт № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року.

У вказаному акті перевірки встановлено, що витрати ПАТ «Волинь-авто» перевищують валові доходи від реалізації автомобілів та запасних частин, пов'язаних з продажем за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року. Зазначене перевищення носить систематичний характер. Перевіряючі зазначили, що реалізація товарів покупцям здійснюється нижче їх повної собівартості. Враховуючи низьку націнку (1,1 - 6 %), що дозволяється пов'язаною особою ПАТ «Українська автомобільна корпорація», підприємство свідомо продає товари нижче їх повної собівартості за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, в результаті чого недоотримано доходів на загальну суму 2473932 грн. (в т. ч. за 3 кв. 2011 року в сумі 531163 грн., за 4 кв. 2011 року в сумі 489523 грн., за 1 кв. 2012 року в сумі 685364 грн., за 2 кв. 2012 року в сумі 767882 грн.), а тому на цю суму за вказаний період валові доходи підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Крім того в акті перевірки зазначено, що за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року ПАТ «Волинь-авто» задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 17184688 грн.. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за вказаний період встановлено їх заниження на суму 506026 грн., в т. ч. за вересень 2011 року на суму 132890 грн., за грудень 2011 року на суму 85092 грн., за березень 2012 року на суму 135508 грн., за червень 2012 року на суму 152536 грн..

На підставі вказаного вище акту перевірки № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182201 від 04.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на 177142,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 176561,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 581,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000202201 від 04.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 759039,00 грн., в т. ч.: за основним платежем - 506026,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 253013,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000192201 від 04.03.2013 року, яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1140713,00 грн.;

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Як вбачається із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.03.2013 року № 0000182201 та № 0000192201, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у зв'язку із виявленими позаплановою перевіркою порушеннями підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.6, 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 143 ПК України. При цьому, вказані порушення, як слідує із розділу 3.1.1 акту перевірки № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року та наданих в судових засіданнях представниками відповідача пояснень, стосуються виключно реалізації товарів (автомобілів) покупцям нижче їх повної собівартості.

Згідно підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу).

Пунктом 44.1 статті 44 цього ж Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 цього ж Кодексу визначено, що витрати операційної діяльності, зокрема, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Крім цього пунктами 138.4, 138.6, 138.8, 138.9 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В акті перевірки № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року податковий орган встановив, що витрати позивача перевищували валові доходи від реалізації автомобілів та запасних частин, пов'язаних з продажем за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, реалізація автомобілів покупцям здійснюється нижче їх повної собівартості, в результаті чого позивачем недоотримано доходів за вказаний період на загальну суму 2473932 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи податковим органом не надано розрахунку доходів, яких на його думку, недоотримав позивач при здійсненні господарської діяльності з реалізації автомобілів, тобто доводи про недоотримання доходів жодними доказами не підтверджено.

Аналізуючи акт перевірки № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган фактично не погоджується із ціною, за якою ПАТ «Волинь-Авто» реалізовувало протягом періоду з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року покупцям автомобілі, не вказуючи в акті перевірки, за якою саме ціною, які саме автомобілі та яким покупцям необхідно було реалізовувати позивачу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що при проведенні перевірки податковий орган не врахував здійснення ПАТ «Волинь-Авто» інших видів діяльності, крім продажу автомобілів, що призвело до помилкового висновку податкового органу про збиткову діяльність позивача.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи ПАТ «Волинь-Авто» веде облік доходів та витрат на підставі первинних документів, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що податковий орган при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не врахував, що позивач отримував доходи і від інших видів діяльності, ніж реалізація автомобілів, зокрема, з виконання договорів про надання послуг з відповідального зберігання (схову) автомобілів укладених позивачем з ТзОВ «Дженерал Авто Груп», ТзОВ «Авто-Технологія», ТзОВ «Фалькон-Авто», ТзОВ «Сі Ей Автомотів», ПрАТ «Автокапітал», ПАТ «Українська автомобільна корпорація».

Таким чином аналізуючи матеріали справи та, зокрема акт перевірки № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не оспорює реальність господарських операцій щодо реалізації позивачем автомобілів, а стверджує лише про заниження валових доходів при здійсненні такої діяльності, при цьому, розрахунку такого заниження не надає.

З аналізу вищенаведеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про відсутність порушення позивачем вимог законодавства про оподаткування прибутку підприємств, а відтак податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 04.03.2013 року № 0000182201 та № 0000192201, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, винесені відповідачем протиправно і правомірно скасовані судом першої інстанції.

Також, як слідує із розділу 3.2.1 акту перевірки № 1222/22.1/03120584 від 21.02.2013 року, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року встановлено їх заниження на суму 506026 грн. в результаті порушень, описаних в розділі 3.1.1 акту перевірки, тобто, порушень, що стосуються реалізації автомобілів покупцям нижче їх повної собівартості.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки податковим органом недоведено порушень законодавства про оподаткування прибутку підприємств, описаних в розділі 3.1.1 вказаного акту перевірки, відтак і податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000202201 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ також винесено відповідачем протиправно і правомірно скасовано судом першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених вище обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі № 803/605/13-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді М.В.Костів

З.М.Матковська