Ухвала суду № 33393112, 11.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2-49/12 Головуючий у І інстанції Шевченко І.І. Провадження № 22-ц/780/3552/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 29 11.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

5 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Ігнатченко Н.В.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 29 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну та моральну шкоду заподіяну злочином

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що під час сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин з відповідачем, останній наніс їй тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розгляд здоров'я.

Слідчим відділенням Кагарлицького РВ ГУ МВС України в Київській області по даному факту було порушено кримінальну справу № 12-6104 і обвинувачення в скоєні злочину передбаченого частиною ч. 1 ст. 122 КК України пред'явлено ОСОБА_2

Позивач зазначала, що 13.07.2009 року її визнано потерпілою по кримінальній справі, враховуючи заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди, у відповідності до вимог ст. 28 КПК України, було пред'явлено цивільний позов до відповідача.

31.08.2011 року Кагарлицьким районним судом Київської області була розглянута кримінальна справа № 1-4/11 по обвинуваченню ОСОБА_2 та враховуючи наявність клопотання підсудного про закриття провадження по справі та застосування до нього вимог ст. 1 п. «є» Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року як постраждалого від аварії на ЧАЕС, суд своєю постановою із вказаних підстав звільнив відповідача від кримінальної відповідальності, а провадження по даній справі закрив.

Поданий позивачем цивільний позов залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що позивач в результаті вказаних злочинних дій відповідача перебувала тривалий час на стаціонарному лікуванні та продовжує відновлювати стан свого здоров'я, просила стягнути з останнього на свою користь понесені витрати на лікування в розмірі 14 926 грн. 25 коп.

Крім того, враховуючи час перебування її в статусі інваліда 3 групи та визнання її обмежено працездатною, який становить 30 місяців, то розмір втраченого нею внаслідок каліцтва заробітку, що підлягає відшкодуванню позивач вважає 78 750,00 грн.

Позивач також просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., посилаючись на те, що остання втратила спокій через наслідки отриманих травм, з'явилося почуття страху, пропав нормальний сон.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 29 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 699 грн. 07 коп. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди, а всього - 20 699 (двадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 07 коп.

Стягнуто із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язанні із проведенням експертизи в сумі 92 грн. 08 коп.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ - 37341907, банк - ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 206 (двісті шість) грн. 99 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки с. Северинівка Таращанського району. Київської області, ідентифікаційний код НОМЕР_2, на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються із витрат за проведення комплексної судово - медичної експертизи та витрат пов'язанні із наданням правової допомоги в сумі 8 844 (вісім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 61 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно ч. І ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

З постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 31.08.2011 року вбачається, що ОСОБА_2 16.06.2008 року близько 20 год. знаходячись на вулиці Лісова біля будинку №5 в с. Слобода Кагарлицького району під час сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_1, умисно наніс один удар рукою в область обличчя з лівої сторони, а коли остання упала, то продовжував наносити удари по різних ділянках тіла, в результаті чого заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді двостороннього ураження звукосприймаючого апарату - двобічна сенсоневральна приглухуватість, що згідно висновку судово-медичної експертизи №73\30 від 17.06.2009 року відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 31.08.2011 року, відносно ОСОБА_2, який звинувачувався у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі ст. ст. 1. п.«е», 6 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 р. № 3680-VI, було звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрито (т.1 а.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що в кримінальній справі проведено ряд експертиз, згідно яких висновком судово-медичної експертизи №73\30 від 17.06.2009 року, висновком комісійної повторної комплексної судово-медичної експертизи від 26.05.2011 року №51\К було встановлено, що внаслідок травми 16.06.2008 року у ОСОБА_1 мали місце такі тілесні ушкодження : перелом скроневого виростку лівої виличної кістки, перелом нижньої шелепи у межах правого кута, двобічна пост травматична приглухуватість, ЗЧМТ, забій головного мозку. Синець біля вушно-щічно-нижньощелепній ділянці зліва, 19 синців на задньо - зовнішніх і задніх поверхнях обох плечей і передпліч, на передніх поверхнях обох стегон, передньо - бокових поверхнях обох гомілок, три садна у ділянках гомілок.

Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету, можуть відповідати строку та обставинам вказаним у постанові, і відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень і перебувають у прямому причинному зв'язку із спричиненою травмою, яка мала місце 16.06.2008 року.

Внаслідок отриманих ушкоджень, ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у «Київській обласній клінічній лікарні» у щелепно - лицевій хірургії з 18.06.2008 року по 26.06.2008 року, що підтверджується випискою епікриз.

Згідно висновку експерта № 40 (розпочата 03.01.2013 року та закінчена 11.03.2013 року) встановлено, що після вивчення та аналізу даних наданої медичної документації, можна стверджувати про те, характер (синці, садна, перелом) даних тілесних ушкоджень, їх морфологія (колір синців, стан дна саден, рентгенологічна характеристика перелому) та локалізація, свідчать про те, що всі вони виникли від дії тупого(тупих) предмету (предметів) за механізмом удару та тертя, не виключно - саме 16.06.2008 року ( т.2 а.с. 41 - 65).

З вказаного висновку вбачається, що експертна комісія повністю виключає можливість виникнення вище переліченого саме внаслідок отриманих ОСОБА_1 16.06.2008 року тілесних ушкоджень (наведені в підпунктах а), б) і в) даного пункту Підсумків).

Відповідно до фіскальних чеків наданих позивачем, нею витрачено на лікування необхідних ліків на загальну суму 9 103 грн. 35 коп.

Разом з тим, для визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди, в частині витрат на ліки, судом не можуть бути взяті до уваги витрачені позивачем ОСОБА_1 кошти на суму 8 416 грн. 78 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, проводиться фізичною або юридичною особою, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі. Така особа зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані лікуванням та необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Отже, зі змісту цієї норми вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача підлягають стягненню з відповідача кошти на загальну суму 686,57 грн., оскільки вказані ліки були придбанні для лікування ушкодження отриманого нею від злочинних дій відповідача і були необхідні їй для проведення лікування.

Вказані витрати, відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, повністю підтверджено відповідними квитанціями.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення на користь позивача витрат на придбання продуктів харчування за дієтою № 15, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаних вимог, оскільки висновком вищезазначеної експертизи № 40 (розпочата 03.01.2013 року та закінчена 11.03.2013 року) не встановлено необхідності в такому харчуванні.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача на свою користь моральної шкоди, то відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При цьому, моральна шкода полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначаються судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності та справедливості.

У той же час згідно роз"яснень даних у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв"язку з ушкодженням здоров"я, при настанні інших негативних наслідків, тощо.

Згідно з п. 5 згаданої Постанови Пленума Верховного Суду України відповідно до загальних засад цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні.

При вирішенні даної категорії спорів, суд зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції правомірно керувався вимогами ст.23 ЦК України та прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача спричинену моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, у відповідності до положень ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата труда адвоката здійснюється на підставі угоди, проте така угода в матеріалах справи відсутня.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з розміром стягнутих з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних із проведенням експертизи, а також стягнутих з позивача на користь відповідача судових витрат, що складаються із витрат за проведення комплексної судово - медичної експертизи та витрати пов'язаних з наданням правової допомоги.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивач, відповідно положень ст. 60 ЦПК України, довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин між сторонами та ухвалив рішення про часткове задоволення позову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційні скарги апелянтів не містить.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, правильно встановлено правові відносини сторін, дана належна правова оцінка доказам у справі, висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність апеляційні скарги апелянтів відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 29 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: