Ухвала суду № 33393206, 11.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1003/19117/12 Головуючий у І інстанції Кошель Л.М.Провадження № 22-ц/780/3914/13 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 26 11.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

03 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Гуля В.В., Волохова Л.А.,

при секретарі: Антіпову Я.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором та відшкодування моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що в березні 2006 року він позичив відповідачу грошові кошти в розмірі 450 тисяч доларів США терміном на півроку. Після спливу обумовленого терміну повернення позики відповідач почав ухилятися від повернення коштів, а тому 16 березня 2008 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого позивач надав в борг відповідачу 450 тисяч доларів США, а останній в свою чергу зобов'язався їх повернути до кінця грудня 2008 року, про що відповідачем власноруч складено розписку. Проте після написання даної розписки відповідач звернувся до правоохоронних органів з письмовою заявою, в якій вказав, що позивач, погрожуючи фізичною розправою, змусив його написати боргову розписку. За результатами перевірки заяви відповідача Білоцерківським РВ ГУ МВС України у Київській області 24 березня 2008 року було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по даному факту за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 189 КК України. У зв'язку з погрозами з боку відповідача, позивач змушений був також звернутися до міліції із відповідною заявою, за результатами розгляду якої у порушенні кримінальної справи відмовлено за відсутністю в діях відповідача складу злочину, передбаченого ст.ст. 129, 190 КК України. Такими діями відповідач завдав йому моральної шкоди, яка полягає у нервовому напруженні, зміні організації свого життя та неповерненні коштів, яку він оцінив в розмірі 1 000 000 грн. У зв'язку з викладеним просив стягнути з відповідача на його користь, з урахуванням збільшення позовних вимог, борг за договором позики у розмірі 3 582 000 грн., моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. та судові витрати.

У вересні 2008 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, посилаючись на те, що боргова розписка дійсно написана ним 16 березня 2008 року власноруч, але під загрозою фізичної розправи з боку позивача за первісним позовом та трьох невідомих йому чоловіків. Ніякі кошти ОСОБА_1 йому не позичав та не передавав.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 16 травня 2013 року у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 березня 2008 року. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 16 березня 2008 року у дворі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 було написано розписку про отримання ним у борг 450 тисяч доларів США у 2006 році строком до кінця 2008 року (а. с. 95).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову про визнання договору позики недійсним, суд обґрунтовано виходив з положень ст..ст. 203, 215, 231, 1046, 1047, 1051 ЦК України та прийшов до правильного висновку про доведеність посилань відповідача на безгрошовість вказаної розписки та написання її під впливом насильства. При цьому суд мотивовано послався на висновок судово-почеркознавчої та судово-авторознавчої експертизи від 15 червня 2009 року (т.1 а.с. 76-82), відповідно до якого рукописний текст вказаної розписки виконаний ОСОБА_2 під впливом на нього збиваючих факторів природного характеру, до яких, зокрема, може відноситись незвичайний емоційний стан, що посилює збуджувальні процеси (стан емоційної напруги, хвилювання, стрес) за участі сторонньої особи у формі підказування або фрагментарної диктовки. Напис у розписці «ОСОБА_1» виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Доводи відповідача щодо написання розписки під впливом тиску з боку позивача та невідомих йому осіб підтверджуються також показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відмовними матеріалами №563.

Дослідивши докази по справі, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено факту існування у нього у березні 2006 року коштів у сумі 450000 доларів США та факту передачі цих коштів ОСОБА_2 у позику. У порушення вимог закону договір позики на таку значну суму у 2006 році не був укладений навіть у простій письмовій формі, а на момент написання розписки 16 березня 2008 року кошти позивачем відповідачу не передавались, що підтвердили сторони по справі.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: