Постанова № 33387013, 22.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року Справа № 9104/27670/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої - судді Большакової О.О.,

суддів Гудима Л.Я., Макарика В.Я. ,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Імп-Екс-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Імп-Екс-Сервіс» (далі по тексту ПП «Імп-Екс-Сервіс») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова (далі по тексту ДПІ у Шевченківському районі) про визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2009 року № 0001842300/0/14567, скасування податкових повідомлень-рішень №0001842300/0/14567 від 25.06.2009 року, №0001842300/1/19653 від 26.08.2009 року, №0001842300/2/26487 від 25.09.2009 року та № 0001842300/4/21809 від 25.11.2009 року про донарахування податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 49086 грн., в тому числі основний платіж 32724 грн., штрафна (фінансова) санкція 16362 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року позовні вимоги ПП «Імп-Екс-Сервіс» задоволено частково. Визнано протиправними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0001842300/0/14567 від 25.06.2009 року, №0001842300/1/19653 від 26.08.2009 року, №0001842300/2/26487 від 25.09.2009 року та № 0001842300/4/21809 від 25.11.2009 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На погодившись з таким судовим рішенням, його оскаржила ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду від 17 травня 2010 року й постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що ПП «Імп-Екс-Сервіс» надав послуги по перевезенню вантажів ТзОВ «Агролайф» на загальну суму 469 580 грн. При цьому при наданні транспортних послу за межами території України позивач незаконно застосовував нульову ставку податку на додану вартість, оскільки всупереч вимогам, встановленим підпунктом 3.1.3 пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно наданих до перевірки декларацій ПП «Імп-Екс-Сервіс» не виступає ні одержувачем, ні перевізником, ні відправником товару, а тому зобов»язано було сплачувати 20 % податку на додану вартість за надані ним послуги по перевезенню вантажів.

Позивач не подав суду заперечень на апеляційну скаргу.

У судове засідання представники сторін не з»явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, що відповідно до ст. 197 КАС України є підставою для розгляду у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ПП «Імп-Екс-Сервіс» ДПІ у Шевченківському районі м. Львова складено акт №938/132/23-118/20843054 від 12.06.2009 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року, яким встановлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 6.2.1 та 6.2.4. п. 6.2 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з січня по травень 2007 року на загальну суму 32724 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 25 червня 2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001842300/0/14567, яким ПП «Імп-Екс-Сервіс» визначено суму податкового зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість на загальну суму 49086 грн., в тому числі основний платіж 32 724 грн. та штрафна (фінансова) санкція 16 362 грн.

Вказане повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у порядку апеляційного оскарження та за результатами розгляду скарг ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0001842300/1/19653 від 26 серпня 2009 року, № 0001842300/2/26487 від 25 листопада 2009 року, № 0001842300/4/21809 від 25 вересня 2009 року, якими визначено узгодження суми податкового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 49086 грн., в тому числі основний платіж 32724 грн. та штрафна (фінансова) санкція 16360 грн.

Суд першої інстанції, розглянувши спір, не погодився з висновками податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 32724 грн. та визнав вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Колегія суддів апеляційного суду вважає таке рішення суду першої інстанції законним з наступних підстав.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 цього Закону (в редакції ЗУ від 25.03.2005 року № 2505-ІV зі змінами, внесеними ЗУ від 03.06.2005 року № 2642- ІV, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме:

- від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України;

- від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України;

- між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці);

- від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України;

- між пунктами за межами митного кордону України.

Таким чином, визначальною умовою для застосування нульової ставки оподаткування є місце надання транспортних послуг, а саме - за межами державного кордону України.

Частиною 2 пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону №168/97-ВР (в редакції ЗУ від 25.03.2005 року № 2505-ІV зі змінами, внесеними ЗУ від 03.06.2005 року № 2642- ІV, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті, тобто за ставкою 20 відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Імп-Екс-Сервіс»у 2006 році та у 2007 році уклало з ТзОВ «Агролайф» договір про надання транспортних послуг № 09/02/06 від 09.02.2006 року.

За умовами цього правочину, позивач взяв на себе зобов»язання здійснювати перевезення вантажу Замовника (ТОВ «Агролайф») власним автотранспортом до вказаного місця згідно поданих ТОВ «Агролайф» заявок.

Також позивач уклав з Фірмою «USLUGI TRANSPORTOWE» (Республіка Польща) договір № 03/08 від 03.08.2006 року з додатками № 1 від 28.09.2006 року, № 2 від 16.11.2006 року, № 3 від 02.01.2007 року; договір № 02/07 від 02.01.2007 року з Фірмою «USLUGI TRANSPORTOWE» (Республіка Польща) на перевезення вантажу ПП «Імп-Екс-Сервіс» автотранспортом Виконавця (Фірма «USLUGI TRANSPORTOWE») згідно умов договору.

Згідно статті 1 Закону України від 01.07.2004 року № 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Законодавством України не обмежено права суб'єктів підприємницької діяльності на надання транспортних послуг не власними силами, а із залученням третіх осіб.

Факт виконання договорів перевезення вантажів підтверджено наявними в матеріалах справи копіями договорів-заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом, актів виконаних робіт по наданню транспортних послуг, СМR, рахунків на оплату послуг, податкових накладних за січень, березень та травень 2007 року.

З актів виконаних робіт, підписаних Замовником ТОВ «Агролайф», вбачається, що розподіл наданих ПП «Імп-Екс-Сервіс» транспортних послуг на території Польщі та на території України проводився окремо.

Відповідно і у виданих ПП «Імп-Екс-Сервіс» рахунках та податкових накладних окремо зазначено вартість наданих транспортних послуг за межами України за нульовою ставкою ПДВ та вартість наданих транспортних послуг на території України за 20 відсотковою ставкою ПДВ.

Оскільки ПП «Імп-Екс-Сервіс» надавав транспортні послуги по перевезенню вантажу за одноіменним договором з ТОВ «Агролайф» й отримав винагороду саме за ці послуги, відповідно до наданих заявок, які є частинами укладеного договору про перевезення вантажу, факт виконання позивачем послуг з перевезення вантажу підтверджено підписаними ТОВ «Агролайф» актами виконаних робіт із зазначенням вартості наданих послуг з перевезення вантажів за кодоном, доводи апелянта про неправомірне застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість є безпідставними.

Суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на ст. 274 Митного кодексу України, оскільки нормами цієї статті визначається митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України.

Розглянувши спір, суд першої інстанції правильно визнав оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними. Разом з тим, безпідставно відмовив у їх скасуванні, посилаючись на те, що вони не потребують скасування, оскільки є такими, що не діють з моменту прийняття.

Така позиція суду першої інстанції є неправильною, оскільки з огляду на положення п. 1 ч.2 ст.162 КАС України у разі визнання акта незаконним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як спосіб захисту порушеного права позивача застосовується і тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Судове рішення повинно бути спрямовано на забезпечення реального захисту та відновлення порушених прав особи, а тому, відмовивши у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, суд не забезпечив виконання завдань адміністративного судочинства, визначених ст. 2 КАС України, позбавивши позивача реального захисту його законних прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про незаконність та необґрунтованість постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року в частині відмови в позові ПП «Імп-Екс-Сервіс» про скасування податкових повідомлень-рішень.

Тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України оскаржувану постанову суду слід в цій частині скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити й скасувати визнані протиправними податкові повідомлення-рішення.

В іншій частині постанова суду є законною і її слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року у адміністративній справі №2а-886/10/1370 скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства «Імп-Екс-Сервіс» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0001842300/0/14567 від 25.06.2009 року, №0001842300/1/19653 від 26.08.2009 року, №0001842300/2/26487 від 25.11.2009 року та № 0001842300/4/21809 від 25.09.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 49086 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді Л.Я. Гудим

В.Я. Макарик